Вирок № 50832309, 12.04.2011, Вишгородський районний суд Київської області

12.04.2011 Справа №1-4/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

за участю прокурорів Усманової Є.Е., Штогуна М.С.,

захисника-адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючої, заміжньої, яка має вищу освіту, постійного місця проживання не має, остання адреса: м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 25, не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 342 КК України,

встановив:

1 липня 2003 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області задоволено позов ОСОБА_3 й прийнято рішення про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгороді без надання іншого жилого приміщення та про вселення ОСОБА_3 у вказаний будинок. У зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на спірний будинок відмовлено.

1 липня 2003 року у вказаній справі видано виконавчий лист № 3/2-768.

22 січня 2005 року за вказаним виконавчим листом № 3/2-768 головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_8 відкрите відповідне виконавче провадження.

15 липня 2005 року дане виконавче провадження передане до підрозділу примусового виконаня рішень відділу державної виконавчої служби Київського обласного управління юстиції. Примусове виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 державними виконавцями Київського обласного управління юстиції призначене на 6 вересня 2005 року, про що повідомлено зазначених осіб.

Крім того 11 червня 2004 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області з ОСОБА_2 на користь ЗАТ „Київобленерго стягнуто заборгованість в сумі 6296 грн. 16 коп., разом із судовими витратами, а всього 6 358 грн. 16 коп.

25 листопада 2004 року за вказаним рішенням видано виконавчий лист № 7/2-1055.

3 грудня 2004 року на виконання виконавчого листа № 7/2-1055, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_9 відкрито виконавче провадження.

2 вересня 2005 року для забезпечення виконання зазначеного рішення суду начальником цього відділу ОСОБА_10 утворена група виконавців, керівником якої призначена державний виконавець Рубан Т.А., та крім того, направлені листи про залучення до виконання рішення суду працівників міліції, швидкої допомоги. Примусове стягнення коштів з ОСОБА_2 державними виконавцями відділу ДВС у Вишгородському районі призначене на 6вересня 2005, про що повідомлено ОСОБА_2

Станом на 6 вересня 2005 року зазначені судові рішення у справах про виселення мешканців будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгород, та стягнення коштів з ОСОБА_2 набрали законної сили. Підстав, передбачених законом, для обовязкового зупинення виконання цих рішень, не існувало.

6 вересня 2005 року з метою виконання зазначених судових рішень до будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгород, прибули працівники підрозділу примусового виконання рішень Київського обласного управління юстиції під керівництвом державного виконавця Леонова О.Є., працівники районного відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі під керівництвом державного виконавця Рубан Т.А., працівники Вишгородського райвідділу міліції та працівники спецпідрозділу Беркут, а також карета швидкої медичної допомоги.

ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підійшли до воріт будинку, представились та повідомили причину приїзду. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 пропустили їх до будинку, всередині якого виконавці ознайомились з документами, які на думку його мешканців давали можливість припинити виконання рішень судів. Після ознайомлення з документами державними виконавцями повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконання рішень суду і запропоновано добровільне їх виконання, на що ОСОБА_2 відповіла відмовою та попросила залишити подвіря.

Після цього, ОСОБА_2 умисно, з метою недопущення виконання рішення суду про виселення державними виконавцями, зачинила ворота подвіря. ОСОБА_4 виліз на паркан подвіря, поруч з воротами, і повідомив, що всередину нікого не пустять.

При цьому, ОСОБА_2, знаходячись на подвірї будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгород, близько 11 год. 6 вересня 2005 року, усвідомлюючи, що державні виконавці Леонов О.Є. та Рубан Т.А. є представниками влади та виконають свої службові обовязки щодо виконання рішення Вишгородського районного суду, з метою не допустити їх виконання з мотивів незгоди з цими рішеннями суду, активно фізично протидіяла здійсненню державними виконавцями обласного управління юстиції та районного відділу ДВС своїх службових обовязків, а саме погрожувала при їх наближені вилити на них хімічну рідину та підпалити. При цьому ОСОБА_2, діючи умисно, на підтвердження готовності виконання своїх погроз, вилила хімічну рідину з пляшки на державних виконавців, які стояли поруч з воротами.

Внаслідок таких дій ОСОБА_2, державний виконавець Рубан Т.А. була вимушена звернутись за медичною допомогою до присутнього на місці події фельдшера швидкої медичної допомоги із скаргою на опік очей хімічною рідиною.

Такими діями ОСОБА_2 створила реальну загрозу здоровю присутніх представників влади, що стало перешкодою до виконання державними виконавцями судових рішень.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2Р свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала і ствердила, що 6 вересня 2005 року до їхнього будинку прибули державні виконавці, працівники «Беркут», медична допомога. З державних виконавців були ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11. Останніх двох пропустили в будинок для огляду документів. Однак ніхто належних документів по виселенню чи стягненню грошових коштів не представив. Наполягала на тому, що заздалегідь про примусове виконання судових рішень її письмово не повідомляли. Добровільно виконати судові рішення їй ніхто не пропонував. Про те, що відбувалося примусове виселення їй відомо не було.

Показання дані на досудовому слідстві стосовно того, що їй було відомо про примусове виконання судових рішень 6 вересня 2005 року не підтримала і їх заперечила.

Оскільки вважала, що вказані дії державних виконавців порушували її права, вимагала звільнити домоволодіння. Зачинила ворота й залізла на них по драбині щоб усе бачити.

Через 5-7 хв. приїхали пожежні, які збили її напором води з воріт, від чого вона впала на бетон. Після цього її затримали працівники «Беркут».

Ствердила, що такі дії стосовно неї є протиправними і злочинними.

Наполягала й на тому, що в пляшках, які вона та ОСОБА_4 тримали в руках була холодна вода та пиво. Наявність бензину або іншої легкозаймистої хімічної речовини категорично заперечила. Ствердила, що ОСОБА_7 виливав на себе воду. Підпалом ніхто нікому не погрожував. Звідки на території подвіря сталося загорання і чому йшов дим їй не відомо.

Разом з тим зазначила, що її дії були спрямовані на зупинення державних виконавців. Стверджувала, що нічого на людей з воріт не виливала, а в подальшому зазначила, що виливала тільки воду.

З судовим рішенням про її виселення разом із сімєю не погоджується і вважає його незаконним.

Однак суд не погоджується з такими показаннями підсудної і вважає їх недостовірними, які спрямовані на ухилення від відповідальності. Показання підсудної спростовуються сукупністю доказів досліджених в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_13 державний виконавець ВДВС у Вишгородському районі, у судовому засіданні ствердив, що був учасником виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_2 ОСОБА_11, як працівник обласного управління виконавчої служби, виконував рішення суду про виселення ОСОБА_2 з житлового будинку.

Після того, як до місця виконання судових рішень прибули всі державні виконавці Леонов і ОСОБА_12 увійшли до будинку ОСОБА_2, де остання мала предявити документи, що перешкоджають виконанню судових рішень. Коли Леонов і ОСОБА_12 вийшли з будинку, то повідомили, що підстав для зупинення виконавчого провадження не виявлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зачинили ворота й залізли на них. У руках тримали пляшки з рідиною. ОСОБА_4 облив себе рідиною і погрожував підпалом. Підсудна нікого не підпускала до воріт і обливала всіх рідиною з характерним запахом бензину, заявляла, що судові рішення виконувати не буде. Унаслідок розлитої рідини ворота спалахнули. Пізніше приїхали пожежні, які облили підсудну і ворота водою. Після цього ворота відчинили і державні виконавці зайшли до подвіря, де описали майно і склали необхідні документи. Підсудну та ОСОБА_4 затримали працівники «Беркут». Наявність вибухового пристрою на місці події не підтвердилася.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні та на досудовому слідстві ствердила, що обіймала посаду заступника начальника ВДВС Вишгородського району під час виконання судових рішень про виселення ОСОБА_2 та стягнення з неї заборгованості. Остання в передбачений законом строк заборгованість добровільно не сплатила. В цьому звязку 6 вересня 2005 року проводилося примусове виконання судового рішення. В її обовязки входило провести вилучення майна боржника та скласти відповідний акт.

Одночасно державними виконавцями обласного управління юстиції проводилося примусове виселення ОСОБА_2 При цьому були задіяні також працівники міліції та спецпідрозділу «Беркут».

Коли вона разом з ОСОБА_11 зайшли до будинку, Авагимян не надала документів, які б могли стати підставою до припинення виконавчих дій, а також відмовилися виконати судові рішення, державних виконавців на територію домоволодіння не пустила, що унеможливило вчинення нею своїх обовязків.

Підсудна відмовилася добровільно сплатити заборгованість і виселитися, зачинила ворота, разом з ОСОБА_4 залізла на ворота й поливала звідти рідиною схожою запахом на бензин, погрожували підпалом.

Підсудна з пляшок вилила рідину на неї, яка потрапила їй на одяг та в очі. На місці події працівники швидкої медичної допомоги надавали їй медичну допомогу, промивали ліками очі.

Пожежні приїхали в звязку з підпалом на подвірї й облили водою ворота, Авагимян та ОСОБА_4.

Коли ворота відчинили, вони приступили до виконання судових рішень.

Разом з тим свідок відмовилася бути потерпілою в цій справі і просила її такою не визнавати.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що він як державний виконавець ВДВС Київського обласного Управління юстиції виконував рішення суду про виселення ОСОБА_2

У звязку з цим він надавав ОСОБА_2 строк для добровільного виконання рішення суду до 5 вересня 2005 року. Оскільки його вимога не виконана, 6 вересня 2005 року проводилося примусове виселення ОСОБА_2 разом із сімєю з житлового будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м.Вишгороді та вселення до цього будинку ОСОБА_3. По приїзду на місце виконання рішення суду, від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 лунали погрози, в руках вони тримали пляшки з запахом бензину. Оскільки такі дії унеможливлювали виконання судового рішення, він поїхав до Вишгородського РВ зясувати, чому відсутні працівники «Беркут».

Близько 11 год., коли приїхали працівники «Беркут» та Вишгородського ВДВС, він разом із ОСОБА_12 запропонували виконати рішення суду. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовилися і попросили вийти за межі подвіря. За законом державні виконавці повинні були відкрити ворота, а тому підійшли до них, коли зверху на них почали виливати бензин. Впевнений, що це був бензин, оскільки відчував характерний запах. Бензин виливала ОСОБА_2, ОСОБА_4 вилив бензин на себе, тримав у руках запальничку. ОСОБА_2 кричала ОСОБА_4, щоб той обливав не себе, а виливав бензин на них. Після розлиття бензину, ворота спалахнули. За воротами також щось горіло, йшов чорний дим.

Пожежні водою облили ворота та ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_2 застосувала до когось насильство, її затримали працівники «Беркут». Після відкриття воріт, зайшли до будинку, де склали акт про виселення та вселення, а також описали майно (т. 1 а.с. 61-63).

З показань свідка ОСОБА_14 старшого державного виконавця ВДВС Київського обласного Управління юстиції, оголошених у судовому засіданні, вбачається, що 6 вересня 2005 року його залучено до примусового виконання рішення суду про виселення ОСОБА_2

Того ж дня близько 11 год. разом з працівниками ВДВС Вишгородського району та працівниками міліції знаходилися на місці виконання рішення суду. Також ними запрошено двоє понятих. Біля будинку вони представилися, після чого ОСОБА_12 і Леонов зайшли до будинку, а коли вийшли повідомили, що боржники добровільно виконувати рішення суду відмовляються.

Потім ворота зачинили, Авагимян та Агаронян повідомили, що нікого не пустять і залізли на ворота, в руках тримали пляшки з бензином. Впевнений, що то був бензин оскільки відчував характерний запах. Коли державні виконавці намагалися підійти до воріт, Авгимян виливала на них бензин, Агаронян вилив бензин на себе. Пізніше від розлитого бензину запалали ворота.

Коли ворота відкрили вони зайшли на подвіря, де Авагимян намагалася його побити, а тому її затримали працівники «Беркут». У будинок він не заходив, процесуальні документи не складав.

Свідок ОСОБА_15 державний виконавець ВДВС Вишгородського району, в судовому засіданні дала показання про аналогічні обставини. Ствердила, що після проголошення рішення суду підсудна відмовилася його виконувати й разом зі своїм чоловіком зачинили ворота, перешкоджаючи державним виконавцям, залізли на ворота і розливали рідину схожу на бензин. Дана рідина потрапила в очі ОСОБА_12, який лікар надавав медичну допомогу. Також ОСОБА_2 кричала своєму чоловікові, щоб той лив рідину не на себе, а на людей під воротами. В звязку з чим сталася пожежа воріт вона не бачила.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 державні виконавці ВДВС Вишгородського району, ствердили про аналогічні обставини події й зазначили, що підсудна відмовилася виконувати оголошенні судові рішення, зачинила ворота і з воріт обливала всіх рідиною схожою за запахом на бензин, погрожувала підпалом. У звязку з загоранням воріт, приїхали пожежні. Після відкриття воріт, державні виконавці зайшли до будинку, де проводили виконавчі дії.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні ствердила про аналогічні обставини й зазначила, що підсудна, не погоджуючись з рішенням суду, зачинила ворота й з воріт обливала людей рідиною схожою на бензин, перешкоджаючи виконанню судових рішень.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні ствердив, що він у складі відділення пожежного підрозділу прибув на місце події, де відбувалося примусове виселення громадян, які знаходилися на воротах і погрожували підпалом. З метою запобіганню самоспалюванню цих громадян облито водою. Пожежі на той час не було.

Свідок ОСОБА_20 дільничний інспектор міліції, у судовому засіданні та на досудовому слідстві показав, що знаходився на місці події з метою забезпечення охорони правопорядку. Підсудна чинила опір і відмовилася виконувати рішення суду про її виселення, зачинила ворота і обливала всіх рідиною схожою за запахом на бензин. Унаслідок розливання рідини горіли ворота. По прибуттю пожежні облили водою ворота і ОСОБА_4, який погрожував самоспалюванням. Тоді ворота відчинили і на подвіря зайшли державні виконавці, на яких кинулася підсудна і була затримана працівниками «Беркут».

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показала, що в складі слідчо-оперативної групи була присутня на місці події під час примусового виселення підсудної з житлового будинку. ОСОБА_2 після проголошення рішення суду відмовилася його виконувати й зачинила ворота. Підсудна з воріт обливала всіх рідиною схожою на бензин, яка потрапила на людей і в очі заступнику ВДВС Вишгородського району, якій потім надавалася медична допомога.

ОСОБА_22 обливав себе рідиною і погрожував самоспалюванням. Унаслідок розливання ОСОБА_2 вказаної рідини сталося загорання воріт, що припинилося до приїзду пожежних.

Пожежні з метою запобігання самоспалювання облили водою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Після відкриття воріт державні виконавці зайшли в середину.

В подальшому вона проводила огляд місця події, в ході якого вилучила пляшки з яких підсудна виливала на державних виконавців рідину схожу на бензин.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні ствердив, що, будучи фельдшером швидкої медичної допомоги, знаходився на місці події під час примусового виселення громадян. У звязку зі зверненням за медичною допомогою жінки, промивав їй очі фізрозчином. Під час огляду жінки виявив почервоніння очей і з її слів дізнався, що їй в очі потрапив бензин. Інші обставини події не памятає.

Згідно листа начальника Вишгородського РВ ГУ МНС України в Київській області № 434 від 11 жовтня 2005 року, вбачається, що 6 вересня 2005 року об 11 год. 37 хв. на ПЗЧ ПДПЧ 12 м. Вишгорода надійшло повідомлення про загорання в дворі будинку № 25 по вул.Межигірського Спасу. По прибуттю до місця виклику встановлено відсутність загорання. На час прибуття на воротах знаходилося два громадянина, які обливали себе та присутніх поблизу невстановленою рідиною з характерним запахом бензину. В одного з них у руках знаходилися сірники. Відділенням пожежного підрозділу облито водою вище вказаних громадян з метою запобігання самоспалювання (т. 1 а.с. 87).

Ці обставини також убачаються з рапорту інспектора ДПН Вишгородського РВ ГУМНС України в Київській області ОСОБА_24 від 6 вересня 2005 року, де йдеться про погрозу самоспалювання з боку ОСОБА_22 та участі в цьому ОСОБА_2

З рапорту також слідує, що інформація стосовно наявності вибухівки не підтвердилася (т.1 а.с. 88).

Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 6 вересня 2005 року на території подвіря будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгороді виявлено та вилучено одну пляшку з полімерного матеріалу ємкістю 1 літр з етикеткою «Розчинник 647», дві пляшки з полімерного матеріалу ємкістю 2 літри з етикетками «Сармат Жигулівське пиво» та одну пляшку з полімерного матеріалу ємкістю 2 літри з етикеткою «Арсенал світле пиво» із залишками рідини з характерним запахом бензину. Будь-які відомості стосовно наявності вибухівки при огляді місця події не встановлено (т. 1 а.с. 9-12).

Відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 2308 від 7 листопада 2005 року у вилучених з місця події пляшок виявлено наступні речовини:

-у пляшці з полімерного матеріалу ємкістю 1 л. з етикеткою з написом «Розчиник 647» виявлено залишки розчинника;

-в пляшці з полімерного матеріалу ємкістю 2 л. з етикеткою з написом «Сармат Жигулівське пиво» виявлено сліди світлих нафтопродуктів (зміненого бензину).

В звязку з незначними кількостями та фізико-хімічними властивостями розчинників та світлих нафтопродуктів (бензину), а саме їх легколетючість, встановити вид та марку не представилося можливим. Розчинники та бензини є легкозаймистими нафтопродуктами (т. 1 а.с.97-100).

Згідно даних копій карт виїзду швидкої медичної допомоги 6 вересня 2005 року об 11 год. по вул.Межигірського Спасу, 25 у м. Вишгороді працівникам «Беркут» та заступнику начальника ДВС ОСОБА_12 надавалася медична допомога в звязку з хімічним опіком очей (1 а.с. 78-81).

Згідно постанови начальника ВДВС Вишгородського РУЮ ОСОБА_25 від 2 вересня 2005 року утворено виконавчу групу для виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2004 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «АЕС Київобленерго» коштів у розмірі 6358 грн. 16 коп. до складу якої включено державних виконавців Рубан Т.А., Радченко С.М., Кучер А.В., Мовчун Т.С., Кваша В.М., Грищенко Л.А., Сенько Р.М., Царюк Т.І., Костюченко Н.П., Матвієнко В.В. (т. 2 а.с. 76).

2 вересня 2005 року на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про примусове вилучення майна 6 вересня 2005 року в рахунок погашення заборгованості, яке описано державним виконавцем ВДВС Вишгородського району 17 лютого 2005 року згідно акту опису й арешту майна № АА 122455 (т.2 а.с. 77).

29 серпня 2005 року державним виконавцем ВДВС обласного управління юстиції ОСОБА_11 направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду про виселення в добровільному порядку до 5 вересня 2005 року й попередження про примусове виконання рішення суду 6 вересня 2005 року о 10 год. (т. 2 а.с.135-136).

Згідно постанови державного виконавця ВДВС обласного управління юстиції ОСОБА_11 від 29 серпня 2005 року відповідно до вимог статей 5,6 і 10 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення повного і своєчасного виконання рішення суду, проведення виконавчих дій та забезпечення правопорядку 6 вересня 2005року о 10 год. вм.Вишгороді по вул. Межигірського Спасу, 25 залучено працівників підрозділу «Беркут» та працівників органів внутрішніх справ (т. 2 а.с. 138).

Разом з тим у судовому засіданні переглянуто відеозаписи на відеокасетах VHS «запис «НТН» та «запис «РВ», на яких зафіксовано обставини події примусового виселення підсудної та її сімї 6вересня 2005 року.

Зокрема, судом встановлено, що на відеозаписі з місця події підсудна ОСОБА_26 стверджує про те, що вона не погоджується із судовим рішенням про її виселення і вважає його незаконним, а також не має наміру його виконувати.

На місці події присутні державні виконавці, працівники органів внутрішніх справ, підрозділу «Беркут», карета швидкої медичної допомоги.

Державні виконавці Леонов О.Є. і ОСОБА_12 підходять до воріт будинку та повідомляють про необхідність виконання судових рішень. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 пропускають їх до будинку, всередині якого присутні ознайомлюються з документами. Після ознайомлення з документами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зачиняють ворота й залізають на них. Державні виконавці, працівники міліції та «Беркут», знаходяться за воротами. Державний виконавець Леонов О.Є. в присутності понятих оголошує виконавчі листи і початок їх примусового виконання.

ОСОБА_2 продовжує перешкоджати державним виконавцям і знаходиться на воротах, тримаючи в руках пляшку з полімерного матеріалу ємкістю 2 л. наповненою рідиною.

ОСОБА_4, знаходячись на воротах, виливає на себе наявну в пляшці рідину та погрожує самоспалюванням. У той же час ОСОБА_2 кричить на останнього й наказує виливати рідину на тих, хто знаходиться за воротами.

На відеозапису чітко зафіксовано, як ОСОБА_2 розливає на присутніх за воротами державних виконавців рідину з пляшки.

Після чергового поливання рідиною стається загорання воріт з боку вулиці, коли до цього на території домоволодіння, за воротами постійно піднімається дим характерний розведеному вогнищу. В подальшому загорання воріт припиняється.

По прибуттю пожежні обливають водою ОСОБА_4М та ОСОБА_2, коли остання продовжує розливати наявну в пляшці рідину за ворота, куди потім і викинула цю пляшку.

Також із відеозапису вбачається, що одну з полімерних пляшок виявлено і вилучено на місці події біля воріт домоволодіння з боку вулиці, куди її перед цим викинула підсудна з воріт, після розливання наявної в ній рідини.

Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 розуміла, що державні виконавці вчиняють дії по примусовому виконанню судових рішень, з якими вона не погоджується, а тому активно чинить опір державним виконавцям й намагається не допустити виконання ними своїх обовязків.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає наступне.

Так, підсудна ОСОБА_2 донині категорично не погоджується з судовим рішенням про її виселення разом із сімєю і вважає, що підстав для його примусового виконання не існувало.

Отже, мотивуючи свої дії, підсудна наполягала на тому, що її та її сімю протиправно позбавлено житла. Наміру виконувати рішення суду про виселення, тобто наміру звільнити житлове приміщення, не мала.

Натомість зачинила ворота подвіря житлового будинку і таким чином вчиняла активні дії по недопущенню державних виконавців для вільного входу на подвіря та її виселення із займаного жилого приміщення вказаного житлового будинку.

При спробі державних виконавців наблизитися до зачинених воріт, вчиняла активні дії й поливала їх легкозаймистою хімічної рідиною.

Разом з тим у суду не залишається сумнівів стосовно того, що в ході вчинення опору представникам влади під час виконання ними службових обовязків ОСОБА_2, використала саме легкозаймисту хімічну рідину з характерним запахом бензину, яку виливала на державних виконавців, перешкоджаючи їм ввійти до будинку.

Унаслідок застосування цієї рідини відбулося загорання воріт подвіря житлового будинку № 25 по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгороді, а особи на яких потрапила ця рідина звернулися за медичною допомогою на місці події в звязку з хімічним опіком очей.

При цьому, як вбачається з відеозапису події, загорання воріт сталося в звязку з розведеним до цього на території домоволодіння вогнищем, про що свідчить наявний характерний дим у тому місці.

Крім того кожен із свідків, які були очевидцями події, ствердив, що рідина, яку розливала підсудна, мала характерний запах бензину.

Застування ОСОБА_2 під час вчинення опору представникам влади легкозаймистих нафтопродуктів свідчить про те, що підсудна не мала наміру виконувати судові рішення й вживала активні заходи до опору щодо їх примусових виконань державними виконавцями.

В справі наявні допустимі, достатні й достовірні фактичні дані про ці обставини.

Показання підсудної, яка ці обставини категорично заперечує, є субєктивними, що сукупності досліджених у справі доказів не відповідає і ними спростовуються.

Будь-які дані про виклик саперної групи для знешкодження гранати в ході виконання судових рішень у цій справі не встановлені й такі обставини в ході розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

Вирішуючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про судоустрій України», судові рішення, що набрали законної сили є обовязковими до виконання усіма органами державної влади та їх посадовими особами на всій території України.

Обовязковість рішень суду гарантується Конституцією і законами України, та є однією з головних засад судочинства, визначених положеннями ст.129Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень покладається, в тому числі на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Положеннями ст. 6 цього ж Закону гарантується обовязковість вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які є обовязковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність за Законом.

Згідно ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 10 липня 2003 року примусове виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним виконавцем строк, визначений відповідно до ст. 24 цього Закону.

Виселення полягає в звільненні приміщення, вказаного у виконавчому документі, від осіб, що виселяються, їх майна, домашніх тварин і в забороні даним особам користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі.

Державний виконавець зобовязаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обовязковим описом майна державним виконавцем.

Згідно постанови слідчого від 24 вересня 2005 року в порушенні кримінальної справи за ст. 365 КК України щодо державних виконавців ВДВС у Вишгородському районі та обласного управління юстиції, працівників міліції, пожежної частини за обставинами події примусового виконання судового рішення відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (т. 1 а.с. 31-32).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 червня 2005 року залишено без зміни рішення Вишгородського районного суду від 4 квітня 2005 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання згаданого рішення про її виселення із сімєю (т. 2 а.с. 112-113).

Згідно постанови в.о. заступника директора Департаменту державної виконавчої служби про результати перевірки виконавчого провадження рішення суду № 3/2 -768 від 1 липня 2003 року про виселення ОСОБА_2 та її членів сімї встановлено недотримання державними виконавцями вимог ч.1 ст. 5, ч. 5 ст. 24, статей 25, 34 і 36 Закону України «Про виконавче провадження» (які були чинним на той час) щодо здійснення виконавчого провадження з перевищенням встановлених законом строків і недотримання правил зупинення виконавчого провадження (т. 2 а.с. 130-132)

У той же час факти неправомірних дій державних виконавців по відношенню до боржника ОСОБА_2 в частині примусового виконання судових рішень у передбаченому законом порядку не встановлювалися і в матеріалах справи докази про таке відсутні.

За таких обставин неправомірних діянь з боку вказаних осіб під час примусового виконання судового рішення, про які стверджено підсудною ОСОБА_2, суд не вбачає.

Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою і доповнюють один одного, проаналізувавши які, суд доходить висновку, що предявлене підсудній обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином зібрані в справі й досліджені в судовому засіданні докази дають суду підстави визнати доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні опору представникам влади під час виконання ними службових обовязків і кваліфікує її дії за ч.1 ст. 342 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року.

Законом України № 2677-VІ змінено редакцію ст. 342 КК України, яка набрала чинності 8 березня 2011 року, що не може бути застосована в цій справі згідно ст. 5 КК України, оскільки посилює кримінальну відповідальність і погіршує становище підсудної.

Таким чином дії підсудної слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 342 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року, яка діяла на момент вчинення злочину.

При призначенні підсудній покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення нею злочину невеликої тяжкості, дані про її особу, яка раніше не судима, має сімю та здобула вищу освіту, не працює, згідно даних переглянутих у судовому засіданні відеозаписів з місця вчинення злочину характеризується позитивно.

При цьому наявну в справі характеристику підсудної дану ДІМ Вишгородського РВГУ ОСОБА_20 суд не враховує і вважає необєктивною, яка дана свідком у справі 23 квітня 2006 року на основі субєктивної оцінки обставин події злочину.

Обставини, які обтяжують чи помякшують покарання підсудної згідно статей 66 і 67КК України, в судовому засіданні не встановлені.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_26 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 342 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року у виді обмеження волі.

Разом з тим на час постановлення вироку в цій справі з дня вчинення злочину минуло більше трьох років, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України і в порядку ч. 6 ст. 7 КПК України, а також виходячи з розяснень даних у п. 11 ППВСУ від 23 грудня 2005року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», є підставою до звільнення особи від покарання за вироком суду.

Отже згідно цих вимог закону ОСОБА_2 має бути звільнена від покарання.

При цьому суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні підсудна своєї згоди на закриття справи з цієї підстави й звільнення її від кримінальної відповідальності не дала.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

засудив:

визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.342 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року і за цим законом призначити їй покарання 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни підписку про невиїзд.

За проведення судово-хімічної експертизи стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35220100105021 УДК у Київській області МФО 821018 код ЗКПО 25574713) судові витрати в розмірі 188 грн. 31 коп. (т. 1 а.с. 100).

Речові докази по справі: відеокасети VHS «запис «НТН» та «запис «РВ» залишити в матеріалах справи; одну пляшку з полімерного матеріалу ємкістю 1 літр з етикеткою «Розчинник 647», дві пляшки з полімерного матеріалу ємкістю 2 літри з етикетками «Сармат Жигулівське пиво» та одну пляшку з полімерного матеріалу ємкістю 2 літри з етикеткою «Арсенал світле пиво» знищити (т. 1 а.с. 112-113).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя :