Ухвала суду № 5081495, 16.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-28000/08 Головуючий у І-ій інстанції: Маляренко А.В. № А6/259-08 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Малиніна В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Горбань Т.І.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києвіапеляційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 17 червня 2008 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 року Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»(далі-позивач, АТ «Українська пожежно-страхова компанія») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі-відповідач, Фастівська ОДПІ), в якому просило визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2008 року № 0000432200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке було прийняте на підставі акту перевірки позивача №83/2200/20602681 від 24.03.2008 року, з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 рік.

В обґрунтування позовних вимог вказує на відсутність порушення ним вимог п.п. 7.4.3., п.7.4.1. п.7.4. ст. 7, п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки придбані ним обєкти нерухомості використовувалися з метою створення та розміщення страхових резервів, а тому зменшення прибутку на суму амортизаційних відрахувань здійснювалась у відповідності до вимог діючого законодавства.

Постановою Господарського суду Київської області від 17 червня 2008 року позовні вимогиАТ «Українська пожежно-страхова компанія»ТОВ задоволеноповністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ, в частині донарахування відповідачем за платежем «податок на прибуток страхових організацій від іншої діяльності не повязаної із страхуванням» в розмірі 62029,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31015,00 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогамматеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязкуз чим просить скасувати постановуГосподарського суду Київської області від 17 червня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що позивач повинен був віднести до складу валових доходів орендну плату, отриману за надання квартири в оренду ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл». При цьому апелянт зазначає, що ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл» є повязаною з позивачем особою (є стороною договору оренди житлового приміщення, укладеного з позивачем), а тому позивач повинен був віднести до складу валових доходів суму орендної плати у розмірі, який не може бути меншим за звичайні ціни на послуги з оренди житла у відповідних звітних періодах.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В судовому засідання представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 04.02.2008 року по 17.03.2008 рік Фастівською ОДПІ було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3., п.7.4.1. п.7.4. ст. 7, п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт №83/2200/20602681 від 24.03.2008 р., на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000432200/0 від 03.04.2008 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 62533,00 грн. -основного боргу та 31267,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За твердженням відповідача, підставою для постановлення спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем було занижено податок на прибуток та завищено частку амортизаційних відрахувань.

В якості аргументації вищевказаного, відповідач зазначає, що жилі приміщення, які не переведені до житлового фонду, є невиробничими фондами, тобто активами, що не використовується у господарській діяльності.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 р., зі змінами та доповненнями (далі по тексту Закон №334/94-ВР), під невиробничими фондами слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків.

Згідно п.п. 8.2.1 п.8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл» було укладено договори про надання житлового приміщення в оренду від 01.11.2005 р. б/н та від 01.10.2006 р. № 47.

За умовами вказаних договорів позивач зобовязувався передати за плату, а ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл» прийняти в тимчасове володіння та користування (оренду) квартиру № 11, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, загальною площею 176,3 кв. м.. Орендна плата за тимчасове користування та володіння об'єктом оренди становила 1000,00 грн. за кожен місяць такого користування та володіння.

Відповідач не погоджується з розміром орендної плати за користування об'єктом оренди, вказуючи, що він є меншим за звичайні ціни на послуги з оренди аналогічного житла протягом перевіряємого періоду та стверджує, що позивачем навмисно було занижено вартість оренди приміщення та відповідно занижено податок на прибуток.

Відповідно до п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону №334/94-ВР, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення розміру звичайної ціни повинна використовуватись інформація про укладені на момент продажу товару (послуги) договори з ідентичними товарами в спів ставних умовах, про що інформацію відповідачем надано не було.

Згідно ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» №507 від 03.12.90 р., зі змінами та доповненнями (далі по тексту Закон №507), вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів

Зі змісту статей 8,9 Закону №507 передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року №85/96-ВР (далі по тексту Закон №85/96-ВР), предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише: страхування, перестрахування, фінансова діяльність, пов'язана із формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Згідно ст. 31 Закону №85/96-ВР, страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). При цьому, кошти страхових резервів повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами тільки таких категорій:

- грошові кошти на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- нерухоме майно;

- акції, облігації;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку в України за напрямками, визначеними КМУ;

- банківські метали;

- готівка в касі.

Оскільки об'єкти нерухомості були придбані та використовувалися позивачем з метою створення та розміщення страхових резервів, то зменшення скоригованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань на належні позивачеві об'єкти нерухомості здійснювалась позивачем правомірно.

З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства та обставин вказаної справи, колегія суддів приходить до висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, в частині донарахування відповідачем за платежем «податок на прибуток страхових організацій від іншої діяльності не пов'язаної із страхуванням» в розмірі 62029,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31015,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення відповідає нормам чинного законодавства України.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 17 червня 2008 року залишити без задоволення.

ПостановуГосподарського суду Київської області від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути доГосподарського суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий :

Судді:

Повний текст ухвали складено та підписано- 21.09.09.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-28000/08 Головуючий у І-ій інстанції: Маляренко А.В. № А6/259-08 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Малиніна В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Горбань Т.І.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києвіапеляційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 17 червня 2008 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 17 червня 2008 року залишити без задоволення.

ПостановуГосподарського суду Київської області від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути доГосподарського суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: