Рішення № 50811207, 16.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5678/15

Головуючий у першій інстанції Ледньова Т. В.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Книгиницького О.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 березня 2015 року у цивільній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» в особі Виробничого підрозділу Іллічівський РЕМ- «Про стягнення заборгованості», -

ВСТАНОВИЛА:

18.08.2014 року ГУ ДСНС України в Одеській області звернулись до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточненні та просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по комунальним платежам у розмірі 6739,65 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що у відповідачів виникла заборгованість із-за часткової сплати використаної електроенергії, яка надається у приміщення квартири АДРЕСА_1, у якій зареєстровані та мешкають відповідачі.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсягу, посилаючись на ті обставини, що у період з січня 2010 року по березень 2014 року відповідачі не здійснюють оплату в повному обсягу спожитої електроенергії, просив позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а також заперечення, відповідно до яких заявили про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи - ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» до суду не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи у його відсутності та письмові пояснення, згідно яким відповідачі не перебувають з ним в договірних відносинах, що за спожиту електроенергію сплачує позивач, який є споживачем на підставі договору про постачання електричної енергії від 25.12.2007 року.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30.03.2015 року у задоволенні позовних вимог ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було відмовлено.

13.05.2015 року ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на необґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно до ст. 11 ЦПК Україн, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до акту прийомки в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі Іллічівського пожежного депо від 7 серпня 1974 року, в експлуатацію була прийнята будівля пожежного депо на 6 автомоілів і житлових приміщень.

На підставі зазначеного акту, рішенням виконкому Іллічівської міської ради Одеської області № 93 від 27 лютого 2003 року було видано свідоцтва про право власності держави в особі Верховної ради на об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1, в якому, зокрема, є учбово-житловий корпус, у тому числі із житловою площею 179,1 кв.м. ( а.с. 61-64).

У подальшому, 31 серпня 2006 року було видано тотожне свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, в якому зазначена чотириповерхова будівля учбово-житлового корпусу «Б» загальною площею 1354,30 кв.м., у тому числі житловою - 179,1 кв.м. ( а.с. 60).

Згідно посвідчення № 52 від 25.10.1983 року на право зайняття службової житлової площі, виданого виконкомом Іллічівськоі міської ради народних депутатів Одеської області, ОСОБА_4 була надана жила площа, яка складається з кімнати площею 26 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2, на склад сім'ї: ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5, донька - ОСОБА_2, син - ОСОБА_6 ( а.с. 154).

Згідно матеріалів справи, зазначеній будівлі надаються комунальні послуги.

Позивач, будучи є балансоутримувачем вказаної будівлі, однак не є виконавцем з надання житлово-комунальних послуг та є споживачем, зокрема, електроенергії на підставі договору про постачання електроенергії, укладеного 25.12.2007 року з ПАТ «ЕК «Одесаобленерго».

Відповідачі, проживаючи у вказаному наданому службовому приміщенні, фактично споживають комунальні послуги, зокрема, електроенергію, частково сплачували їх вартість, тим самим частково визнавали позовні вимоги, але заперечували вартість комунальних послуг, посилаючись на те, що комунальні послуги оплачуються мешканцями квартир по тарифам визначеним для підприємств, а не для населення.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, квартира АДРЕСА_2 розташована на 4 поверсі зазначеної будівлі. На даному поверсі встановлений один електролічильник, відповідно вартість спожитої електроенергії розподіляється між мешканцями квартир відповідно до кількості осіб, які в них проживають.

Наведеним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки та помилково вважав, що відсутність окремого договору між постачальником електроенергії та відповідачами на постачання електроенергії позбавляє позивача права стягувати заборгованість за спожиту електроенергію.

Також, помилковим є висновок суду про те, що позивачем не надані докази щодо обліку електроенергії, використаної відповідачами, оскільки в апеляційному суді сторони підтвердили форму обліку спожитої електроенергії, яка зазначена раніше.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно із законом, договором.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За приписами ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV, договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем (ч.2 вказаної статті).

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приймаючи до уваги, що на час розгляду справи заборгованість в розмірі 6739,35 грн. відповідачами не погашена, вважає, що така заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Одночасно,відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вирішує питання про стягнення з відповідачів витрат позивача по сплаті судового збору в суді першої інстанції - 243,60 грн. та в апеляційній інстанції - 121,80 грн., а всього - 365,40 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зміна розміру тарифів по оплаті комунальних послуг, зокрема по сплаті вартості спожитої електроенергії, можлива у разі укладання відповідних договорів у встановленому законом порядку між окремими споживачами та енергопостачальною організацєю.

Отже, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 березня 2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області в рівних частках з кожного заборгованість за комунальні послуги у розмірі 6739,65 грн., та 365,40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

П.М. Черевко

І.А. Артеменко

16.09.2015 року м. Одеса