Ухвала суду № 50807036, 17.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/562/15-ц 17.09.2015 17.09.2015 17.09.2015

Справа № 468/562/15ц

Провадження № 22ц/784/2051/15 Суддя першої інстанції Янчук С.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Свіщук О.В.,

за участю позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк) про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 31 жовтня 2014 року між нею та Банком було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Стандарт», за яким вона внесла, а Банк прийняв грошові кошти у сумі 40 000 грн. на строк до 31 березня 2015 року з нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 23.0%. Після закінчення строку дії договору вона звернулась до Банку за отриманням свого вкладу, проте їй було повідомлено про відсутність коштів у Банку у зв'язку з економічними труднощами і що вклад їй повернути не в змозі.

Посилаючись на те, що зобов'язання за договором банківського вкладу від 31 жовтня 2014 року відповідачем не виконано на підставі ст.ст.1058, 1060 ЦК України, ОСОБА_2 просила стягнути з Банку на її користь суму банківського вкладу у розмірі 40 000 грн.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором банківського вкладу від 31 жовтня 2014 року 40 000 грн. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не враховано, що зобов'язання Банку за вказаним договором виконано, оскільки Банк повернув суму вкладу шляхом перерахування суми вкладу на рахунок Банку.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 жовтня 2014 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір-заява банківського вкладу № 326933/68456/5/14, за яким ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок 40 000 грн. за сплатою 23.0% річних на строк до 31 березня 2015 року (надалі - Договір) (а.с.5, 6).

Згідно з п. 6 Договору після закінчення строку, визначеного п. 1 цього Договору, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов.

31 березня 2015 року позивач подавала до банку заяву про повернення банківського вкладу, у зв'язку з закінченням строку дії договору, однак вкладені нею грошові кошти вона не отримала. Заборгованість банка по договору депозиту складає 40 000 грн.(а.с.7).

Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, передбачених законом як юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

З положенням ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) однак сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору ( ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

З умовами п. 6 Договору після закінчення строку, визначеного п. 1 цього Договору, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов.

Відповідно до п. 5.2 Основних умов вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, може отримати кошти зі строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахуванням на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити. Для цього вкладник зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. У зазначеній письмовій заяві вкладник обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний/поточний або інший вкладний рахунок (із вказанням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування).

Оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії до 31 березня 2015 року, то по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу позивачка на виконання умов договору-заяви та Основних умов надала Банку 31 березня 2015 року заяву про повернення банківського строкового вкладу (а.с.7), не зазначивши в заяві однак, повідомивши при цьому Банк, що бажає отримати депозит готівкою.

Ці обставини підтверджуються й письмовою відповіддю Банку від 30 квітня 2015 року на звернення позивачки про те, що Банк не може повернути депозит готівкою, оскільки приписи постанови правління Національного банку України від 3 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» зобов'язав банківські установи обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150 000 грн. на добу на одного клієнта (а.с. 24).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що Банк виконав належним чином умови договору - заяви, перерахувавши гроші по закінченню строку депозиту на банківський рахунок на виконання п. 5.2 Основних умов, є безпідставними, оскільки відповідно до цього пункту Основних умов позивачка, як вкладник, після закінчення строку договору банківського вкладу не зверталася до Банку з заявою про перерахування на її власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок грошових коштів за депозитом. Більш того не вказувала будь-яких реквізитів рахунку для перерахування таких коштів.

Не можуть бути взяті до уваги й доводи відповідача про обмеження Національним банком України видачі готівкових коштів з огляду на те, що постанови правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанови правління Національного Банку України від 1 грудня 2014 року № 758 та від 3 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» суперечать ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: