Ухвала суду № 50800864, 15.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1754/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

15 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.

представника позивача: Зайцева В.Ю.

представника відповідача: Бойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» (далі - ТОВ «Іллінецький цукровий завод, Позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, у період з 14.06.2015 по 18.05.2015 Іллінецька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області провела позапланову виїзні перевірку ТОВ "Іллінецький цукровий завод" дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України з питань правильності нарахування податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ТОВ "Еколайн-СТ" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014.

За результатами перевірки складений акт, відповідно до висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2014 року в сумі 8081 грн.

На підставі висновків акта перевірки Іллінецька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 08.06.2015 прийняла податкове повідомлення-рішення, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 8081 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4040,5 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Іллінецький цукровий завод" мало господарські відносини з ТОВ "Еколайн-СТ" за період з серпня по жовтень 2014 року, а саме відповідно до наданих документів ТОВ "Еколайн-СТ" надавало послуги із автомобільних перевезень цукрової сировини за вказаний період.

На підтвердження реальності вказаного правочину Позивач надав контролюючому органу договір № 220801 від 22.08.2014, додаткову угоду до цього договору, податкову накладну, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2014 року, товарно-транспортні накладні, відомості обліку видачі паливно-мастильних матеріалів за період з серпня по жовтень 2014 року. Оплата за вказаним правочином була проведена платіжним дорученням № 2532 від 31.10.2014 на суму 48482,45 грн., заборгованість по взаєморозрахунках із ТОВ "Еколайн-СТ" станом на 31.10.2014 відсутня.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки не заперечується наявність у Позивача належним чином оформлених податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додатках до податкової декларації.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що помилки у оформленні окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому недоліки заповнення товарно-транспортної накладної чи її відсутність не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Окремо суд зауважує, що Відповідачем право Позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленості.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 вересня 2015 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.