Постанова № 50800441, 15.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/745/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

15 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

секретар судового засідання: Лиса С.Д.,

за участі:

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: Ахтемійчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів Чернівецькій області від 20 лютого 2015 року №120, направлень на перевірку від 27 лютого 2015 року №005307, №005308, плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2015 року, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_5 щодо правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; наявності ліцензій; дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів Чернівецькій області складено Акт від 27 березня 2015 року №414/24-12-17-01-18/НОМЕР_1

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог:

- пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: незбереження документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не представив для перевірки журнали обліку доходів та витрат №12587 від 19 липня 2012 року;

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: невірне визначення суми чистого (оподаткованого) доходу за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року внаслідок чого не нараховано податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 11250,00 грн;

- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8 та пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 26025,00 грн.

Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, шляхом подання до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів Чернівецькій області заперечень на акт перевірки від 27 березня 2015 року №414/24-12-17-01-18/НОМЕР_1.

Листом від 10 квітня 2015 року №6464/10/24-12-17-01-13 Державна податкова інспекція у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області повідомила заявника про те, що висновки, викладені в акті документальної планової перевірки від 27 березня 2015 року №414/24-12-17-01-18/НОМЕР_1 в частині виявлених порушень Податкового кодексу України, є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

17 квітня 2015 року на підставі висновків акту перевірки від 27 березня 2015 року №414/24-12-17-01-18/НОМЕР_1 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00176611701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14062,50 грн, з яких за основним платежем - 11250,00 грн та за штрафними санкціями - 2812,50 грн;

- рішення №0017621701 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 26025,00 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 1301,25 грн штрафних санкцій;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0017631701 на суму 26025,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення є необґрунтованими, що вказую на наявність підстав для скасування спірних рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на таке.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржувані рішення прийняті на підставі висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства шляхом безпідставного формування витрат за результатами господарських взаємовідносин із ФОП ОСОБА_6, що призвело до безпідставного заниження податкових зобов'язань з податку на доходи та розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до матеріалів справи, 14 грудня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №12/01.

Пунктом 1.2 договору №12/01 від 14 грудня 2012 року передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових мерчиндайзингових заходів за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому Договорі.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-IV визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно абз.1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно підпункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав акти здачі-прийняття робіт (№С-00000001 від 15 жовтня 2013 року, №С-00000001 від 18 листопада 2013 року, №С-00000001 від 27 грудня 2013 року, №С-00000001 від 22 січня 2014 року, №С-00000001 від 03 лютого 2014 року, від 18 квітня 2014 року, в яких зазначено про надання маркетингових послуг та визначено вартість робіт, а також квитанції до прибуткових касових ордерів Серії 01АААО №364600 від 15 жовтня 2013 року про оплату наданих послуг на суму 20000,00 грн, Серії 01АААО №364589 від 18 листопада 2013 року про оплату наданих послуг на суму 20000,00 грн Серії 01АААО №364590 від 27 грудня 2013 року про оплату наданих послуг на суму 20000,00 грн, Серії 01АААО №364591 від 22 січня 2014 року про оплату наданих послуг на суму 5000,00 грн, №2 від 18 лютого 2014 року про оплату наданих послуг на суму 5000,00 грн, Серії 01АААО №364593 від 18 квітня 2014 року про оплату наданих послуг на суму 5000,00 грн.

Судом першої інстанції також надано оцінку додаткам до вказаного договору від 04 січня 2013 року та від 08 січня 2013 року. Водночас, колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою та не враховує вказані документи, виходячи з наступного.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані із предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платників податків після початку перевірки.

Згідно із п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Колегія суддів враховує, що позивач не подавав додатків до договору із ФОП ОСОБА_6 від 04 січня 2013 року та від 08 січня 2013 року ні під час перевірки, ні разом із запереченнями на акт перевірки, ні в якості додатків до адміністративного позову, що ставить під сумнів існування таких документів на момент перевірки.

Для виконання договору про надання маркетингових послуг №12/01 від 14 грудня 2012 року Виконавець повинен: проводити дослідження коньюктури ринку; проводити дослідження можливостей та перспектив ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів; проводити дослідження загальної характеристики обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни сервіс, розрахунки та інше); проводити розрахунки цін, відомості про їх динаміку; вивчати попит на продукції, перспективи його розвитку; акумулювати відомості про потенційних споживачів.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

З наданих суду документів та згідно пояснень представників позивача не можна дійти однозначного висновку про те, що ФОП ОСОБА_6 на виконання договору про надання маркетингових послуг №12/01 від 14 грудня 2012 року надавались позивачеві саме маркетингові послуги, згідно переліку наведного в договорі №12/01 від 14 грудня 2012 року.

Так, актах здачі-прийняття робіт відсутній конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також не зазначено в чому виражений результат наданих послуг.

Водночас, в ході судового засідання представники позивача пояснили, що ФОП ОСОБА_6 на виконання договору про надання маркетингових послуг №12/01 від 14 грудня 2012 року здійснювалась: викладка товару в торгових точках, узгоджених з Замовником; фасування твердого сиру в кількості, обумовленій Замовником; представлення повного асортименту по всіх торгових марках; забезпечення росту продаж.

Крім того, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів фактичного виконання ФОП ОСОБА_6 завдань, визначених в договорі про надання маркетингових послуг №12/01 від 14 грудня 2012 року, а також зв'язок послуг наданих ФОП ОСОБА_6 із господарською діяльності позивача.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що фактичне виконання ФОП ОСОБА_6 на користь позивача маркетингових послуг за договором №12/01 від 14 грудня 2012 року, не підтверджується матеріалами справи, що вказує на відсутність підстав для включення коштів з оплати таких послуг до складу витрат позивача у відповідних звітних періодах.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, так як висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 вересня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.