Ухвала суду № 50800308, 14.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4612/15

Категорія: 3.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

апелянтів (відповідачів) ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника позивача виконавчого комітету Одеської міської ради Дорогіна К.Ю., представника третьої особи Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Рудь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом виконавчого комітету Одеської міської ради до засновника та голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1, засновника та секретаря організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про обмеження у реалізації права на мирні зібрання,-

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2015 року виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1, засновника та секретаря організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому (з урахуванням уточнень (а.с. 49)) просило обмежити голову організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони проведення у період з 13 по 16 серпня 2015 року масових публічних заходів, а саме: зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій, маршів та будь яких інших мирних зібрань на вулицях та площах міста Одеси.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 30.07.2015 року на адресу Одеського міського голови надійшов лист-повідомлення голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1, в якому зазначено, що у період з 13 по 16 серпня 2015 року у м. Одесі відбудуться масові заходи в рамках проведення фестивалю квір-культури «Одеса Прайд-2015», під час якого заплановане проведення відкритих дискусійних площадок, показ короткометражних фільмів на проблематику СОГІ та мирної акції у формі демонстрації «Марш Рівності». Згідно вказаного повідомлення початок «Маршу Рівності», в якому візьмуть участь представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, має відбутися о 9:30 годині 15 серпня 2015 року в центральній частині м. Одеси.

Поряд з цим 12.08.2015 року позивач отримав лист Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області №31/5-2068, в якому викладено прохання вжити заходи із встановлення обмежень вищевказаній організації у проведенні запланованих маршів, мітингів та ходів 15 та 16 серпня 2015 року. Посилаючись на положення ст. 39 Конституції України, ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого ще Указом президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року №2148-VIII, ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про основи національної безпеки України», виконавчий комітет Одеської міської ради вказав на наявність правових підстав для обмеження відповідачів у реалізації права на проведення запланованого заходу з підстав існування ризику масових заворушень, порушення громадського порядку під час проведення таких зібрань. З цього приводу позивач зазначив, що з поданого позивачем листа-повідомлення не вбачається деталізованої інформації щодо характеру проведення запланованих мирних зібрань, місць, часу, маршрутів їх проведення, орієнтовної кількості учасників, даних щодо осіб, відповідальних за їх проведення тощо, що унеможливлює вжиття органами місцевого самоврядування та правоохоронними органами необхідних заходів в інтересах громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення саме у місцях проведення таких заходів та в обсягах, які відповідатимуть кількості осіб, що планують взяти участь у відповідному заході. Крім того, позивач зазначив, що 14.08.2015 року о 19:30 годині у м. Одесі в ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка на стадіоні ФК «Чорномрець» заплановано проведення матчу між командами ФК «Шахтар» (м. Донецьк) та ФК «Дніпро» (м. Дніпропетровськ); 16.08.2015 року о 19:00 годині у вказаному місці також планується проведення футбольного матчу між командами ФК «Чорноморець» (м. Одеса) та ФК «Зоря» (м. Луганськ). За інформацією, наданою Одеським міським управлінням ГУМВС України в Одеській області, у вказаний період часу до м. Одеса можливий приїзд радикально налаштованих осіб, зокрема, футбольних вболівальників («Ультрас») ФК «Шахтар», ФК «Дніпро», ФК «Зоря», які можливо будуть намагатися спровокувати правопорушення, що значно збільшує ризик виникнення порушень громадського порядку та випадків непокори органам виконавчої влади. Також позивач вказав на факти існування загострення конфлікту навколо ЛГБТ-спільноти, що нещодавно мали місце у місті Одеси. Поряд з цим, позивач звернув увагу суду, що центральна частина міста, у якій організатором заходу заплановано проведення масових заходів, є важливим об'єктом міської інфраструктури, через які щоденно проходять численні потоки людей, транспорту, туристів. Ці зони на сьогодні є такими, що передбачають скупчення людей та вважаються небезпечними для життя й здоров'я населення, у разі проявів неконтрольованого групування населення. Проведення неконтрольованих масових акцій в громадських місцях Одеси, знаходження значної кількості людей в одному місці може створити реальні шкідливі наслідки як для громадян, що мешкають або працюють поблизу, гостей міста, загального санітарного стану міста, так і для здоров'я самих учасників акції. Враховуючи викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року адміністративний позов виконавчого комітету Одеської міської ради задоволений частково. Обмежено право на мирне зібрання шляхом заборони засновнику та голові організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1, засновнику та секретарю організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_2 проведення 15 серпня 2015 року Маршу Рівності у місті Одесі. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити повністю у задоволенні позову виконавчого комітету Одеської міської ради.

Позивач та третя особа рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.07.2015 року на адресу Одеського міського голови надійшов лист-повідомлення від голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» співорганізатора Маршу рівності ОСОБА_1, у якому зазначено, що у період з 13 по 16 серпня 2015 року у м. Одесі відбудуться масові заходи в рамках проведення фестивалю квір-культури «Одеса Прайд-2015», під час якого заплановане проведення відкритих дискусійних площадок, показ короткометражних фільмів на проблематику СОГІ та мирної акції у формі демонстрації «Марш Рівності». Відповідно до вказаного повідомлення початок «Маршу Рівності», в якому візьмуть участь представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, має відбутися о 9:30 годині 15 серпня 2015 року в центральній частині м. Одеси. Також у листі наведене посилання на План заходів фестивалю квір-культури «ОдесаПрайд-2015 року», доступний на електронному ресурсі. З наведеного плану вбачається, що в рамках проведення вищезгаданого фестивалю планується воркшоп, флешмоби, квест-екскурсія, дискусійні майданчики з актуальних питань відповідної тематики, презентація арт-виставки, фуршет, час для вільного спілкування, фестиваль короткометражного кіно, ярмарка, пляжна вечоринка, вулична правозахисна акція. У відповідному плані міститься орієнтовний час проведення цих заходів без визначення місць їх проведення та кількості учасників (а.с. 11-14).

12.08.2015 року Одеське міське управління Головного управління МВС України в Одеській області звернулось до міського голови листом від №31/5-2068, в якому викладено прохання щодо вжиття заходів із встановлення обмежень вищевказаній організації у проведенні запланованих маршів, мітингів та ходів 15 та 16 серпня 2015 року окрім тих, що передбачені офіційними заходами Одеської міської ради та Одеської обласної державної адміністрації.

У вказаному листі наведена інформація про існування високої вірогідності виникнення протистояння та конфліктних ситуацій між учасниками акції та особами, які не беруть у ній участь, що може привести до різкого загострення ситуації, а саме, виникнення заворушень, вчинення злочинів, чим створюється загроза охороні здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Так, 14 та 16 серпня 2015 року заплановані футбольні матчі, у зв'язку з проведенням яких у місті очікується скупчення радикально налаштованих вболівальників футбольних команд - учасників відповідних матчів «Ультрас», які можуть спровокувати правопорушення, що збільшує ризик виникнення порушень громадського порядку та випадків непокори органам виконавчої влади. Також вищезгаданим органом у листі зазначено, що патріотично налаштовані громадяни, які підтримують європейські цінності, виступають проти проведення Маршу Рівності у формі ходи та звернуто увагу на те, що 20.07.2015 року біля розважального закладу «Libertin», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 60, в якому збираються представники ЛГБТ-спільноти: лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери, невстановленою особою було підкинуто бойову гранату, внаслідок вибуху якої постраждав охоронець закладу (а.с. 16 -17).

Також, 12.08.2015 року до міського голови звернулись голови християнських конфесій Одеської області з проханням не допустити проведення анонсованого в рамках фестивалю «Одеса Прайд-2015» заходу у вигляді параду представників ЛГБТ-спільноти як такого, що є недоречним, суперечить здоровому глузду та порочить репутацію міста (а.с. 15).

Отримання зазначеної інформації зумовило звернення виконавчого комітету Одеської міської ради із цим адміністративним позовом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься лист директора департаменту внутрішньої політики Одеської міської ради ОСОБА_5 голові організаційного комітету «ОдесаПрайд-2015» ОСОБА_1, у якому вказується на відсутність можливості узгодження заходу в зв'язку з тим, що у повідомленні від 29.07.2015 р. щодо проведення ходи 15 липня 2015 р. відсутні необхідна інформація, а саме: хто, де (адреса або маршрут), коли, в який час, з якою метою проводить мирне зібрання громадян (при вуличному ході обов'язково вказується маршрут прямування), передбачувана кількість учасників, прізвище, ім'я та по батькові особи, відповідальної за проведення масового заходу (організатора), серія і номер його паспорта, ким і коли виданий, місце прописки, номер контактного телефону, підпис організатора із зазначенням дати документа (а.с. 51).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист представників захисних громадських організацій м. Одеса (ГО «Рада громадської безпека», ВО «Автомайдан», ВПГО «Самооборона майдану», ГО «Самооборона Одеси», БФ «Небайдужий народ», Ветерани «Днепр-1», НВФ «Правий сектор» та інші) на адресу голови Одеської ОДА, начальника ГУ МВС України в Одеській області, міському голові м. Одеса, начальнику СБУ в Одеській області, прокурору Одеської області, у якому зазначається, що проведення гей-параду може призвести до масового безладу та викликати бурю негативних емоцій, які спричинять правопорушення. Його проведення є дуже небезпечною провокацією (28-29).

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положенням ст. 39 Конституції України, організаторами заходу не забезпечено належне завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у спосіб, який надав би можливість здійснення вказаними органами покладених на них повноважень щодо забезпечення громадського контролю під час проведення відповідного мирного зібрання, що свідчить про порушення відповідачами встановленого порядку проведення мірних зібрань, в зв'язку з чим проведення 15 серпня 2015 року у місті Одесі Маршу Рівності представників ЛГБТ-спільноти могло створити реальну небезпеку і загрозу громадському порядку у місті, здоров'ю та життю осіб, які братимуть у них участь, а також інших громадян та гостей міста Одеси, що є підставою для обмеження права на його проведення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Статтею 39 Конституції України встановлено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Однак у відповідності до статті 68 Конституції України при здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об'єднання. Зокрема, частиною першою статті 11 Конвенції передбачено право кожного на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого ще Указом президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року №2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Зазначена стаття визначає, що користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Частиною другою статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 315 Цивільний кодекс України передбачає право фізичних осіб на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Відповідно до частини другої цієї статті обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону.

Статтею 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчого комітету Одеської міської ради належать повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КАС України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Частиною 5 ст. 182 КАС України передбачено, що суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

Системний аналіз зазначених норм чинного законодавства України та міжнародних актів, згода на обов'язковість яких надано Україною, дає підстави для висновку, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві. Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов'язана забезпечити його ефективну реалізацію. Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім випадків, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, тобто законом визначається можливість обмеження гарантованого державою права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Крім того, судом вірно зазначено, що необхідною умовою проведення мирних зібрань є забезпечення органами місцевого самоврядування та виконавчими органами влади громадського порядку під час проведення мирних зібрань, що кореспондується з обов'язком завчасного сповіщення таких органів про заплановані масові заходи.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 року №4-рп/2001 (справа №1-30/2001 щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) організатори таких мирних зібрань мають сповістити органи виконавчої влади про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського прядку, прав і свобод інших людей.

Враховуючи визначену мету сповіщення органів місцевого самоврядування та виконавчої влади про заплановані мирні зібрання, що пов'язується законодавцем із наданням можливості вжити заходи щодо забезпечення громадського порядку, сповіщення органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади має відбуватися у спосіб, який об'єктивно дозволить проаналізувати характер такого заходу та визначити необхідні для проведення конкретного заходу організаційні та інші заходи із забезпечення громадського порядку під час його проведення. Необхідними для забезпечення органами влади таких повноважень критеріями мірного зібрання, зокрема, є мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів) тощо, які мають визначатися у відповідному повідомленні про запланований мирний захід.

Зазначене випливає з п. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 року №9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР», який діє в частині, що не суперечить чинному законодавству України, та відповідно до якого у заяві про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, безпосередньо наведені вище положення вказаного Указу не суперечать чинним актам законодавства України, оскільки регулюють питання, які не врегульовані у законодавстві України, однак, не стосуються будь-яких обмежень осіб у проведенні мірних зібрань, зокрема, щодо узгоджувального порядку проведення мирних зібрань, який застосовувався відповідно до цього Указу, а спрямовані на регламентацію питань змісту повідомлення про запланований масовий захід, необхідного для вжиття уповноваженими органами адекватних заходів з охорони громадського порядку під час проведення заходу.

Дослідивши повідомлення, надіслане відповідачем у справі до органу місцевого самоврядування та Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в ньому відсутня необхідна інформація про заплановані заходи, а саме, не визначено форми проведення всіх запланованих заходів, часу, місця їх проведення, в тому числі й маршруту руху запланованого Маршу Рівності, орієнтовної кількості учасників заходів, не наведено будь-якої інформації про уповноважених (організаторів) відповідних заходів.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством встановлено повідомний характер проведення мирних зібрань, що не передбачає отримання від органів влади відповідних погоджень, проте зобов'язує організаторів заходу самостійно надавати вичерпну інформацію про запланований захід.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всупереч положенням ст. 39 Конституції України, організаторами заходу не забезпечено належне завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у спосіб, який надав би можливість здійснення вказаними органами покладених на них повноважень щодо забезпечення громадського контролю під час проведення відповідного мирного зібрання, що свідчить про порушення відповідачами встановленого порядку проведення мірних зібрань.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Положеннями ст. 6 цього Закону визначено, що пріоритетами національних інтересів України, зокрема, є гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві.

Згідно з Положенням про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року №550, громадський порядок - це система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.

Тлумачення понять «національна безпека», «громадський порядок», «громадська безпека» та інших, що стосуються окремих положень щодо обмеження прав, містяться також у Сіракузьких принципах тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, схвалених економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй у 1985 році.

Так, згідно з названим актом «громадський порядок» можна визначити як сукупність норм, які забезпечують життєдіяльність суспільства або як низку основоположних принципів, на яких побудовано суспільство. Повага до прав людини є частиною громадського порядку. Громадський порядок необхідно тлумачити в контексті задач конкретного права, яке обмежено з цієї підстави.

Під «громадською безпекою» мається на увазі захист від загрози безпеці людей, їхньому життю або фізичному здоров'ю, а також серйозних збитків їхньому майну.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, виконавчий комітет Одеської міської ради посилався на побоювання виникнення сутичок між учасниками мирного зібрання представниками різних громадських об'єднань та прихильниками різновекторних антагоністичних громадянських позицій, небезпеку заворушень та вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення, правам і свободам інших людей.

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олінжер проти Австрії» від 29 червня 2006 року, оцінюючи побоювання представників влади стосовно можливості виникнення сутички між учасниками різних зборів, суд першої інстанції вірно зазначив, що такі побоювання мають бути підтверджені інформацією про те, що у попередні роки під час таких акцій справді мали місце випадки насильства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у попередні періоди під час проведення аналогічних акцій були зафіксовані випадки насильства у відношенні до учасників відповідних акцій.

Так, під час проведення аналогічного заходу у 2012 році у м. Києві проведення акції було заблоковано радикалами.

6 червня 2015 року під час проведення Маршу Рівності у м. Києві невідомими агресивно налаштованими особами у натовп кинуто сльозогінний газ та димові шашки, внаслідок чого постраждали учасники заходу та співробітники правоохоронних органів. Факти отримання тілесних ушкоджень учасниками наведених заходів відомі відповідачам та підтверджені ними у судовому засіданні.

Крім того, досліджуючи обґрунтованість тверджень позивача про загрозу виникнення масових заворушень, суд першої інстанції вірно врахував, що 14 серпня 2015 року о 19:30 годині у м. Одесі в Центральному парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка на стадіоні ФК «Чорноморець» було заплановано проведення матчу між командами ФК «Шахтар» (м. Донецьк) та ФК «Дніпро» (м. Дніпропетровськ). 16 серпня 2015 року о 19:00 годині у вказаному місці також планувалося проведення футбольного матчу між командами ФК «Чорноморець» (м. Одеса) та ФК «Зоря» (м. Луганськ).

Загальновідомим фактом є скупчення у містах, в яких відбувається проведення футбольних матчів, футбольних вболівальників команд, які беруть участь у відповідних матчах, окремі з яких є радикально налаштованими, так звані «Ультрас», за участю яких неодноразово виникали сутички та порушення громадського порядку різного характеру. Зазначені обставини є додатковими факторами можливого виникнення сутичок між представниками різних громадських об'єднань та прихильниками різновекторних антагоністичних громадянських позицій, небезпеки заворушень та вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров'ю населення, правам і свободам учасників акцій та інших людей.

Також, в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про занепокоєння та негативне налаштування громадськості міста щодо проведення запланованого заходу, про що свідчать численні листи, звернення до правоохоронних органів та органів влади і негативні відгуки у засобах масової інформації, що, з урахуванням суспільно-політичної ситуації, яка склалася у державі останнім часом, наявності подій, що відбуваються на сході держави, а також подій, що мале місце в Одесі 2 травня 2014 року, є додатковими підтвердженнями існування підвищеної загрози виникнення випадків насильства, порушення громадського порядку під час проведення заходів (а.с. 15, 28-30, 52-67).

Крім того, 20.07.2015 року у м. Одесі відбувся акт агресії проти ЛГБТ-спільноти, представники якої мають намір взяти участь у запланованому заході, що полягав у підкиданні до розважального закладу «Libertin», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 60, бойової гранати, внаслідок вибуху якої постраждав охоронець відповідного закладу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч положенням ст. 39 Конституції України, організаторами заходу не було забезпечено належне завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у спосіб, який надав би можливість здійснення вказаними органами покладених на них повноважень щодо забезпечення громадського контролю під час проведення відповідного мирного зібрання, що свідчить про порушення відповідачами встановленого діючими нормативними актами порядку проведення мірних зібрань, в зв'язку з чим проведення 15 серпня 2015 року у місті Одесі Маршу Рівності представників ЛГБТ-спільноти могло створити реальну небезпеку і загрозу громадському порядку у місті, здоров'ю та життю осіб, які братимуть у них участь, а також інших громадян та гостей міста Одеси, що є підставою для обмеження права на його проведення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виконавчого комітету Одеської міської ради.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга засновника та голови організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_1 та засновника та секретаря організаційного комітету «Одеса Прайд-2015» ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов