Ухвала суду № 50800016, 01.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2015 рокусправа № 808/8393/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «МТЦ-Запоріжжя» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року у справі № 808/8393/14 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства «МТЦ-Запоріжжя» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з рахунків у банках ПП «МТЦ-Запоріжжя» кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 100200,11 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 29894,22 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла в результаті несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, самостійно визначених ним у декларації з податку на додану вартість за березень-вересень 2014 року та за податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались, а отже визначені ними зобов'язання вважаються узгодженими. Податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 29833,60 виник в результаті несплати відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань по податковими повідомленнями-рішеннями №0000982201 від 06.11.2013 року та №0001271510 від 28.04.2014 року та пені за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за період з 12.03.2014 року по 26.10.2014 року у сумі 60,62 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись с постановою суду першої інстанції, ПП «МТЦ-Запоріжжя» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що суд при винесенні рішення не в повному обсязі дослідив обставини справи, а саме те, що підприємству податкові вимоги за борги, які стягуються за оскаржуваною постановою суду першої інстанції не надсилались, крім того погашення існуючої заборгованості ПП «МТЦ-Запоріжжя» здійснювалось, але податкова інспекція неправомірно здійснювала зміну призначення платежу.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ПП «МТЦ-Запоріжжя» самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень-вересень 2014 року в сумі 17482 грн. шляхом подання до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя податкових декларацій з податку на додану вартість № 9022378139 від 22.04.2014 року, №902886357 від 20.05.2014 року, №9035707491 від 20.06.2014 року, №9042053626 від 21.07.2014 року, №9048541951 від 20.08.2014 року, №9054094592 від 19.09.2014 року, №9060301069 від 20.10.2014 року. Податковий борг з податку на додану вартість у сумі 77056,30 виник в результаті узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених платнику Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області за результатами перевірок та складених за результатами перевірок Актів, на підставі яких винесені податкові повідомлення рішення: № 0000992201 від 06.11.2013, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22931,25 грн. та яке отримано ним 15.11.2013 року, та у зв'язку з частковою сплатою заборгованість відповідача за зазначеним податковим повідомленням-рішенням складає 14294,51 грн., № 0001561503 від 06.06.2014 року, яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем: податок на додану вартість у розмірі 21067,49 грн., яке отримано ним 06.06.2014 року, від 16.09.2014 року №0001921503, яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем: податок на додану вартість у розмірі 12460,80 грн. та №0001931503, яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3044,09 грн., від 16.09.2014 року №0001941503, яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем: податок на додану вартість у розмірі 18014,41 грн., від 16.09.2014 року № 0001951503, яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем: податок на додану вартість у розмірі 8175 грн., які отримані уповноваженою особою підприємства 16.09.2014 року. Доказів оскарження відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем до суду не надано. Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України податковим органом нарахована пеня у розмірі 5661,81 грн. Таким чином, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 100200,11 грн. Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29894,22 виник в результаті узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених платнику Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області за результатами перевірок та складених за результатами перевірок Актів, на підставі яких винесені податкові повідомлення рішення: №0000982201 від 06.11.2013, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170 грн., яке отримано уповноваженою особою підприємства 15.11.2013 року, №0001271510 від 28.04.2014 року, яким відповідачу визначено суму штрафу за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 29663,60 грн. Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України податковим органом нарахована пеня у розмірі 60,62 грн.

Перша податкова вимога №1/870 від 11.12.2008 року отримана уповноваженою особою відповідача 23.12 2008 року, друга податкова вимога №2/93 від 27.01.2009 року отримана уповноваженою особою відповідача 18.03.2009 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.48, 49) Таким чином, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 130144,33 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платників податків зобов'язаний, зокрема:

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України). Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 податкового кодексу України). Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу. України).

Відповідно до пункту 58.1, пункту 58.2, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити розраховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи положення пунктів 95.1 - 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України, не сплачено суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 130144,33 грн., у зв'язку з чим вимоги про стягнення коштів за податковим боргом є обґрунтованими.

Доводи апелянта щодо того, що підприємству податкові вимоги за борги, які стягуються за оскаржуваною постановою суду першої інстанції не надсилались є неспроможними, оскільки в матеріалах справи наявні докази протилежного. (а.с.48,19)

Щодо тверджень про неправомірну зміну контролюючим органом призначення платежу, які сплачувались відповідачем, слід зазначити, що доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МТЦ-Запоріжжя» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року у справі № 808/8393/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко