Ухвала суду № 50799731, 16.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2015 рокусправа № 808/1172/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 р. по справі № 808/1172/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона №1"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №00035002212 від 25.09.2014 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 85 902,00грн. та штрафні санкції - 21 475,50грн. винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, оскільки законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Так, ТОВ "ЗМК №1" виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки, на думку позивача, є необґрунтованими та ґрунтуються лише на припущеннях.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи, а також зазначив, що перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На думку відповідача, з огляду на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг за січень та лютий 2014 року в значній кількості неможливо в одній особі з урахуванням робочого часу, оформити бухгалтерські та податкові документи, відобразити дані господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку та реальне здійснення всіх перелічених господарських операцій.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона №1" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Промбуд Маркет" (код ЄДРПОУ 38654416) за січень - лютий 2014 року.

Результати перевірки відображено в акті № 867/08-28-22-12/35842232 від 08.08.2014, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198Податкового кодексу (зі змінами та доповненнями) Товариством занижено податок на додану вартість всього в сумі 85 902,00 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 51 667,00 грн., лютий 2014 року в сумі 34 235,00 грн.

На підставі акта перевірки від № 867/08-28-22-12/35842232 від 08.08.2014 відповідачем 22.05.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №00035002212 від 25.09.2014, яким збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем 85 902,00грн., за штрафними санкціями 21 475,50грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №00035002212 від 25.09.2014 року, протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентом: ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та послуги, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми податкового кредиту за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підтверджуються, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 28.03.2014 №85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями-постачальниками за січень-лютий 2014 року, в якому встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2011 між ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" (Субпідрядник) та ТОВ "ЗМК №1" (Генпідрядник) укладено договір субпідряду № 1010/1-2013 від 10.10.2013 згідно умов якого субпідрядник виконує для генпідрядника роботи з реконструкції відкритого розподільчого устрою ОРУ-110кВ з заміною вимикача типу ВВН-110 на елегазовий вимикач LТВ 145 D1/В (фарфор).

На виконання умов договору сторони підписали Акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 310 000,00 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати за березень 2014 року (форма КБ-3), ТОВ "Промбуд маркет" виписало позивачу податкову накладну №13034 від 27.01.2014 на суму ПДВ 51 666,67 грн.

Також між ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" (Субпідрядник) та ТОВ "ЗМК №1" (Генпідрядник) укладено договір субпідряду № 0711/1 від 07.11.2013 згідно умов якого субпідрядник виконує роботи з зовнішнього електропостачання житлового будинку гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 На виконання умов договору сторони підписали Акти приймання виконаних будівельних робіт №1, №2 за січень 2014 року на суму 127 600,94 грн. від 09.01.2014, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрати за січень 2014 року (форма КБ-3), акт передачі змонтованого обладнання на об'єкті за січень 2014 року, ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" виписало позивачу податкову накладну № 4021 від 09.01.2014 на суму ПДВ 21 266,82 грн.

Відповідно до договору субпідряду № 1610/1 від 16.10.2013 року ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" (Субпідрядник за договором) було для ТОВ "ЗМК №1" (Генпідрядник за договором ) виконано роботи з будівництва ПЛ-0,4 кВ для електропостачання житлового будинку Моторіної по вул. Набережній в с. Кривуші, Кременчуцького району, Полтавської області. Замовник ОСОБА_2 На виконання умов договору сторони підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року на суму 77 809,44 грн. від 09.01.2014 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрати за січень 2014 року (форма КБ-3), акт передачі змонтованого обладнання на об'єкті за січень 2014 року. ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" виписало позивачу податкову накладну №4020 від 09.01.2014 на суму ПДВ 12 968,24 грн.

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача

Крім того, в матеріалах справи наявні: дозвіл №2558.13.14 виданий ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" на виконання робіт підвищеної небезпеки згідно переліку, Ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ №261486 видану ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно додатком) (т. 1 а.с. 160-164). Також відповідач на час здійснення спірних господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( виписам серії ААВ №836594 т.1. а.с.166) та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (свідоцтво №200127435 НБ №426341 т.1 а.с. 165). Податкові накладні, виписані позивачу зареєстровані в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 168-204).

З матеріалів справи вбачається, що укладення спірних договорів з ТОВ "ПРОМБУД МАРКЕТ" та позивачем було здійснено позивачем на виконання умов договору №212 від 19.07.2013 між ТОВ "ЗМК №1" (виконавець) та ПАТ "Донбасенерго" (замовник) умови якого передбачають залучення спеціалізовані організації для виконання передбачених робіт (п. 4.3 Договору) (т.2 а.с. 37-43). На виконання умов договору сторони підписали договірну ціну, специфікацію №1, підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис №2-1-1, акт приймання-передачі електрообладнання від 14.01.2014, технічні дані вимикача LTB 145D1/B (фарфор), графік виконаних робіт, Акт №1здачі-приймання проектно-технічної продукції до договору №212 від 19.07.2013, кошторис №3, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт №1, підсумкова відомість ресурсів, ТОВ "ЗМК №1" видало ПАТ "Донбасенерго" видаткову накладну №РН-0000001 від 14.01.2014, довіреність №10 від 14.01.2014,

Транспортування електрообладнання підтверджується товарно-транспортною накладною №01588 від 14.01.2014. Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (т.2 а.с. 98 - 105).

Також між позивачем (підрядник) та ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) укладено договір підряду №3154 від 06.11.2013, виконання якого підтверджується підписано сторонами договірною ціною, локальним кошторисом №4-1-1, графіком виконання робіт актом №2 приймання виконаних будівельних робіт. Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (т.2 а.с. 133 - 136).

Між позивачем (підрядник) та ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) укладено договір підряду №2835 від 07.10.2013 виконання якого підтверджується підписано сторонами договірною ціною, локальним кошторисом №4-1-1, актом передачі змонтованого обладнання на об'єкті, графіком виконання робіт актом №2 приймання виконаних будівельних робіт. Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання позивачем субпідрядних робіт та їх прийняття відповідачем підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт , які узгоджені між Генпідрядником та Субпідрядником, та згідно яких виконані субпідрядні роботи прийняті без жодних зауважень та претензій.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів та надання послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198Податкового кодексу не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року- залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва