Постанова № 50799673, 16.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа № 920/819/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І. В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми (вх. №4021С/3-12) на рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2015р. у справі № 920/819/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куратор Суми", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми

про стягнення 72358,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.06.2015 р. у справі №920/819/15 (суддя Коваленко О.В.) позов ТОВ "Куратор Суми" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Облсумиліфт" на користь ТОВ "Куратор Суми" 72358,46 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2015 по справі №920/819/15 та скасувати, стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2015р. у справі № 920/819/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2015р. об 11:00 год.

14.09.2015р. від ТОВ "Куратор Суми" на адресу суду надійшла заява (вх. № 12980), в якій позивач просить розглянути справу без участі його представника, на підставі наявних у справі матеріалів.

Також, 14.09.2015р. ТОВ "Куратор Суми" надано суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач повністю погоджується із прийнятим у даній справі рішенням, вважає його законним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим просить рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без розгляду, оскільки на її підтвердження відповідач не надав жодних належних доказів.

14.09.2015р. судом отримано від ТОВ "Облсумиліфт" клопотання, в якому відповідач просить розгляд справи відкласти на інший день на тій підставі, що його уповноважений представник - Олійник В.О. на даний час перебуває на лікарняному, інших юристів штатним розкладом підприємства не передбачено, а інші працівники не зможуть фахово представити інтереси ТОВ "Облсумиліфт".

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в даному випадку неявка представника відповідача в засідання суду апеляційної інстанції через хворобу не підтверджена ТОВ "Облсумиліфт" належними та допустимими доказами. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення колегія суддів враховує також і те, що в даному випадку явка відповідача в судове засідання 16.09.2015р. не визнавалась обов'язковою, нез'явлення представника ТОВ "Облсумиліфт" не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, справа може бути розглянута без його участі за наявними у справі матеріалами і наведеними відповідачем в апеляційній скарзі доводами, а ТОВ "Облсумиліфт" не надано жодних додаткових пояснень по суті спору, окрім зазначених в апеляційній скарзі, хоча для цього у підприємства було достатньо часу та можливостей.

Крім того, згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські справи на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу.

У відповідності до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість відкладення розгляду справи за умови наведення обставин, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, але можуть бути усунуті до наступного судового засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставини, які б унеможливлювали вирішення спору у даному судовому засіданні, колегією суддів не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається за наявними у ній документальними матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом Сумської області, між сторонами у справі 26.09.2014р. укладено договір субпідряду за № 150914/4 (далі - Договір), у відповідності до умов якого Субпідрядник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі, на свій ризик виконати за завданням Підрядника (відповідача) з використанням своїх матеріалів роботи з капітального ремонту стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Леніна, 63А, а Підрядник в свою чергу зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити роботи, визначені в локальному кошторисі, який є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.1.).

Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що вартість виконаних робіт обумовлена в договірній ціні, визначеної згідно ДСТУ по кожному виду робіт, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складається з витрат субпідрядника (позивача) та вартості робіт, що виконуються субпідрядником за цим Договором. Загальна сума договору на 2014 рік становить 72358,46 грн. без ПДВ.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що свої зобов'язання за спірним Договором субпідряду № 150914/4 від 26.09.2014р. він виконав належним чином, що підтверджується належним чином оформленим, двостороннім актом приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в за листопад 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2014 року. Натомість відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 72358,46 грн. не виконав та заборгованість в порядку та строки, визначені Договором, не сплатив.

В матеріалах справи міститься претензія № 0505/2 від 05.05.2015 року, яка надіслана позивачем відповідачу в порядку ст. 222 Господарського кодексу України з метою досудового врегулювання спору. В цій претензії позивач вимагав від відповідача провести сплату заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за Договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. (аркуш справи 16).

Однак відповідач, отримавши дану претензію 06.05.2015р. (вх. №04-05), залишив її без відповіді та реагування, що змусило позивача звернутись до господарського суду Сумської області із даним позовом про стягнення вартості виконаних та несплачених робіт у розмірі 72358,46 грн. за договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р.

Вирішуючи даний господарський спір, місцевий господарський суд виходив з обставин, за якими встановив, що факт виконання позивачем робіт за договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. на загальну суму 72358,46 грн. та їх прийняття відповідачем підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в за листопад 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2014 року, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені печатками підприємств. Оскільки відповідачем не надано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти заявлених вимог, позовні вимоги про стягнення 72358,46 грн. грн. боргу визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів підтримує вказану правову позицію суду першої інстанції, адже висновки, що містяться у рішенні відповідають обставинам справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам при повторному розгляді справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень колегія суддів враховує наступне.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 72358,46 грн., яка виникла в зв'язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 838 Цивільного кодексу України).

Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Колегія суддів на підставі змістовних документальних доказів, що містяться в матеріалах справи, встановила, що як умовами пункту 2.1. Договору субпідряду, так і Договірною ціною на капітальний ремонт стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Леніна, 63А сторони погодили загальну вартість робіт, яка складає 72358,46 грн.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У пункті 2.3. Договору сторонами обумовлено, що оплата за фактично виконані об'єми робіт здійснюється відповідачем на підставі актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін, на протязі 10 днів з моменту прийняття виконаних робіт.

Виплата винагороди здійснюється відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок позивача, з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт позивачем на підставі актів виконаних робіт (пункт 2.4. Договору).

У пункті 3.1. Договору визначено термін виконання робіт: початок - з моменту підписання договору, закінчення - 30 грудня 2014 р.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

За наявними у справі матеріалами колегією суддів також з'ясовано, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав прийняті на себе за договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. роботи на загальну суму 72358,46 грн. Вказане підтверджується наявним у справі складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2014 року. Жодних зауважень та претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт з боку відповідача під час приймання виконаних будівельних робіт та підписання даного акту не було. Інформація, що міститься у вказаному акті не спростована відповідачем жодним чином, а сам акт відповідачем не оспорювався.

Доказів, що підтверджують наявність виявлених недоліків під час здачі-приймання виконаних робіт та складання у зв'язку з цим відповідного акту у відповідності до вимог п. 5.2 договору, відповідачем до суду не надано.

Належне виконання позивачем підрядних робіт за укладеним договором також підтверджується складеною та підписаною сторонами Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2014 року, підписання сторонами якої, в силу п. 2.3. Договору, є підставою для здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи в сумі 72358,46 грн.

Згідно з пунктом 2.3. Договору оплата за фактично виконані об'єми робіт здійснюється відповідачем на протязі 10 днів з моменту прийняття виконаних робіт.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте доказів, які б підтверджували оплату вартості виконаних позивачем підрядних робіт у розмірі 72358,46 грн., відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не надав. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. належним чином доведений та документально підтверджений, строк оплати робіт, у відповідності до 2.3. Договору є таким, що настав.

Підсумовуючи вищезазначене, а також з огляду на те, що виконання позивачем підрядних робіт за договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. та їх прийняття відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами, і останнім належними та допустимими доказами не спростовано, документів на підтвердження сплати суми боргу за виконані роботи не надано, аргументованих заперечень не представлено, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що провадження у даній справі було порушено судом першої інстанції раніше місячного строку, встановленого статтею 7 Господарського процесуального кодексу України для розгляду претензій. Скаржник вважає, що оскільки претензію позивача №0505/2 від 05.05.2015р. ним було отримано 06.05.2015р. (вх. №04-05), тому термін розгляду вказаної претензії закінчувався 06.06.2015р. включно, в заявку з чим наголошує на безпідставності тверджень позивача щодо порушення відповідачем ст.ст. 6,7 ГПК України.

Однак вказані заперечення не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не впливають на суть правовідносин сторін і не можуть бути підставами для скасування прийнятого у справі цілком законного та обґрунтованого рішення.

Так, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до умов п. 2.3. Договору, оплата за фактично виконані об'єми робіт здійснюється відповідачем на протязі 10 днів з моменту прийняття виконаних робіт на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором субпідряду №150914/4 від 26.09.2014р. обумовлюється настанням певної події та не пов'язується із строком розгляду претензії відповідачем.

Разом з цим колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, обрання одного з варіантів вимоги кредитора до боржника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника. Кредитор може здійснити своє право на пред'явлення вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, та суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 28.11.2011 року у справі №43/308-10.

Також, не приймаються колегією суддів до уваги і зауваження скаржника про те, що позовна заява не містить дати її складання, оскільки вказане не є порушенням з боку позивача норм чинного законодавства і в даному випадку не несе жодних правових наслідків.

Також в апеляційній скарзі заявник зазначає, що позовна заява підписана особою, яка не мала на це повноважень. Крім того, вважає, що судом не надано належної правової оцінки тим обставинам, що до позовної заяви, направленої на адресу ТОВ "Облсумиліфт", позивачем не було додано доказів, що підтверджують повноваження директора ТОВ "Куратор Суми", який підписав позовну заяву, що, на думку скаржника, є порушенням вимог частини 2 статті 28 та частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, ці твердження відповідача колегія суддів вважає безпідставними, а тому їх відхиляє, оскільки встановила, що керівником та директором ТОВ «Куратор-Суми» є Ширяєв В.С., тобто особа, яка підписала позовну заяву і мала на це необхідний обсяг повноважень.

Так, відповідно до частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, до неї позивачем додано належним чином засвідчені копії наказу № 8 від 05.02.2015р. та протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Куратор Суми» від 05.02.2015р., якими підтверджується призначення з 05.02.2015р. Ширяєва В.С. директором ТОВ «Куратор Суми» (аркуші справи 20-21). Цим документам суд першої інстанції надав належну правову оцінку і врахував їх при порушенні провадження у даній справі.

Також, як передбачено частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи:

- прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 № 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 193/18931).

Згідно відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які знаходяться на веб-сайті «https://usr.minjust.gov.ua» (з 01.04.2015 року), колегією суддів з'ясовано, що керівником ТОВ «Куратор-Суми» з 05.02.2015р. є Ширяєв Віталій Сергійович, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, тобто має відповідні повноваження.

Отже, у загальному доступі також є дані стосовно того, що Ширяєв Віталій Сергійович має право на подачу та підписання позовної заяви від імені юридичної особи, а також має право уповноважити довіреністю іншу особу для представництва інтересів підприємства у суді.

Також скаржник вважає, що місцевим господарським судом було порушено приписи пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено можливість відкладення розгляду справи у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників сторін. Прийняття судом першої інстанції рішення під час першого судового засідання та за відсутністю представника відповідача, на думку скаржника, свідчить про порушення судом норм процесуального права та є підставою для скасування рішення.

Однак вказані твердження є безпідставними, оскільки жодних порушень судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Так, відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.06.2015р. направлялись сторонам у справі своєчасно, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні цього судового документу. Окрім того, про обізнаність ТОВ "Облсумиліфт" про час та місце розгляду даної справи свідчить також наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 33).

Згідно з частиною другою статті 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України). При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що судом першої інстанції було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а сторони було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, проте відповідач наданим йому правом на участь у судовому засіданні не скористався і відзиву на позовну заяву суду першої інстанції не надав.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позовних вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2015 р. у справі № 920/819/15.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2015р. у справі № 920/819/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 17.09.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Плужник О.В.