Ухвала суду № 50793626, 17.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/8095/2015 Головуючий у 1 інстанції -Зотько Т.А.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015р. м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитного боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ«ОТП Факторинг Україна»), звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і, з урахуванням уточнень до позову, просило винести рішення, яким солідарно достроково стягнути з відповідачів кредитну заборгованість, яка утворилась станом на 1.04.2014 року, у сумі 3.174.432,3 грн., що складається із залишку заборгованості за кредитом у сумі 53.782, 26 дол.США, заборгованості за відсотками - 8.298,7 дол.США та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань у сумі 2.491.758,68 грн. /а.с. 1-5,125-128/.

Позивач зазначав, що 6.11.2007 року укладено кредитний договір за №МL-003/265/2007 між кредитором ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та позичальницею ОСОБА_2, згідно якого, остання отримала кредит у розмірі 53.287,5 дол.США на термін до 6.11.2022 року.

Поручителем позичальника ОСОБА_2 виступив ОСОБА_3, відповідно до договору поруки №SR-003/265/2007 від 6.11.2007 року.

Згідно до договору купівлі-продажу кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло всі права щодо вимог Банку до відповідача за кредитним договором та договором поруки.

Оскільки погашення кредиту не виконувалось, позивач звернувся з даним позовом до суду про дострокове, в силу ст.1050 ЦК України, погашення кредиту.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року позов задоволеночастково /а.с.180-183/.

Судовим рішенням ухвалено стягнути солідарно з боржника ОСОБА_2 та її поручителя ОСОБА_3 на користь ТОВ«ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 62.071,96 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 1.04.2014 року складає 682.673 грн.62 коп., а в решті позову відмовлено.

Вирішене питання про розподіл судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі /а.с.238-241/.

Послалась на те, що, суд не оцінив належним чином її докази наведені в позовній заяві, а також зазначив про те, що судом не з»ясовано:

1) чи є ТОВ«ОТП Факторинг Україна» належним позивачем по справі, оскільки кредитний договір укладено з іншою юридичною особою, яка має відповідні повноваження і сама може бути стороною у справі;

2) «ОТП Банк» і «ОТП Факторинг Україна» є господарськими суб»єктами та резидентами України, і відповідно до ч.4 ст.5 Декрету КМ України №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» перехід права власності на валютні кошти між резидентами України є валютною операцією та обов»язково потребує індивідуальної ліцензії;

3) рішення судом ухвалене без дослідження первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт видачі та отримання кредитних коштів

Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до угоди від 6.11.2007 року за №МL-003/265/2007 кредитор ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», надав позичальниці ОСОБА_2 кредит у розмірі 53.287,5 дол.США на термін до 6.11.2022 року зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка 5,99% та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватись Банком у порядку передбаченому кредитним договором).

Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов»язані між собою.

Відповідно до п.1.11.1. частини 2 кредитного договору у строки, передбачені кредитним договором позичальник зобов»язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Згідно з п.1.5.1. частини №2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки у касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

У відповідності з п.1.9. 2 частини кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов»язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та поручителем своїх боргових зобов»язань за договором. При цьому, зобов»язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов»язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.

А, відповідно до п.4.1.1. частини 2 Кредитного договору за порушення зобов»язань з погашення кредиту та відсотків у визначені договором строки, Позичальник зобов»язаний сплатити ПАТ»ОТП Банк» пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаних боргових зобов»язань за кожен день прострочки.

Відповідно до додаткових угод до указаного кредитного договору, від 3.02.2009 року та 16.06.2009 року внесені зміни та доповнення, згідно яких сума кредита збільшена до 53.782,26 дол.США. А на період з 16.06.2009 року до 16.11.2009 року для розрахунку відсотків за користування кредитними коштами буде застосована фіксована процентна ставка у розмірі 7% (п.3.2. додаткового договору), а на період з 16.11.2009 року і до повного виконання боргових зобов»язань за кредитним договором буде застосована плаваюча процентна ставка у розмірі 7,41% + FIDR (п.3.3. додаткового договору) /а.с.16,21-22/.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, між ПАТ»ОТП Банк» та ОСОБА_2 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають в тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення указаних кредитних зобов»язань між ПАТ»ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №SR-003/265/2007 від 6.11.2007 року, згідно до якого, поручитель взяв на себе відповідальність перед банком за виконання позичальницею усіх її зобов"язань за Кредитною угодою /а.с.23/.

Із зазначеного слідує, що між ПАТ»ОТП Банк» та ОСОБА_3 виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Відповідно до кредитної заявки від 6.11.2007 року ОСОБА_2, на підставі укладеного кредитного договору від 6.11.2007 року за №МL-003/265/2007 звернулась до банку з проханням видати кредит у розмірі 53.287,5 дол.США шляхом перерахування кредитних коштів у повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок №2620 4 301769075, відкритий в цьому ж банку на ім»я позичальниці. Видачу просила здійснити 6.11.2007 року /а.с.25/.

А, відповідно до кредитної заявки позичальника від 16.06.2009 року банк надав транш у сумі 1.722,67 дол.США.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, укладеного між ПАТ»ОТП Банк» та ТОВ«ОТП Факторинг Україна», останній є процесуальним правонаступником кредитора по відношенню до вище зазначеного кредитного договору від 6.11.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» /а.с.39-50/.

Оскільки погашення кредиту відбувалось з порушенням встановленого сторонами графіку, станом на 1.04.2014 року, за позичальницею ОСОБА_2, за розрахунками банку, утворилась заборгованість у сумі 3.174.432,3 грн., що складається із залишку заборгованості за кредитом - 53.782, 26 дол.США, заборгованості за відсотками - 8.298,7 дол.США, та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань у сумі 2.491.758,68 грн. /а.с. 1-5,125-128/.

Основний боржник ОСОБА_2 та її поручитель ОСОБА_3 30.08.2013 року повідомлялись Банком про наявну заборгованість та необхідність виконання взятих на себе договірних зобов»язань, між тим, вимоги банка залишили без виконання /а.с.27-30/.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 не виконувала договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, 30.08.2013 року банк звернувся з письмовими вимогами до основного боржника та його поручителя про негайне дострокове погашення кредитної заборгованості. Тим самим кредитор змінив строк повернення всієї кредитної заборгованості в термін не пізніше 30.09.2013 року, у зв»язку з цим, банк мав право пред»явити позовні вимоги до поручителя, в силу ч.4 ст.559 ЦК України, протягом шести місяців від указаної дати, а до позичальника протягом трьох років, в силу ст.257 ЦК України.

Встановлено, що указана вимога банку про дострокове погашення кредиту відповідачами не виконана.

Звертаючись до суду з цим позовом у листопаді 2013 року, позивач не пропустив строки позовної давності, як до основного позичальникаётак і до поручителя.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позову шляхом застосування ст.551 ЦК України до нарахованої пені у сумі 226.562,65 дол.США та зменшення її до 682.673 грн.62 коп., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався зазначеною нормою, оскільки розмір пені значно перевищував розмір збитків, що, за розрахунками суду складає 62.071, 96 дол.США, що за курсом валют становить 682.673 грн.62 коп.

Розрахунок заборгованості, який наданий суду позивачем, і з яким погодився суд першої інстанції, виконаний правильно і в апеляційній скарзі скаржником не спростований.

Доводи скаржника в тій частині, що суд не досліджував оригінали бухгалтерських документів не спростовують правильність ухваленого судом першої інстанції висновку, оскільки відповідач не спростував доводи суду, і також правильність копій бухгалтерських документів наданих суду банком

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді