Ухвала суду № 50793465, 15.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/ 12594 /2015 Головуючий у І інстанції Гончарук В.П.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Слюсар Т.А., Чобіток А.О.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" Качмар Анни Іванівни на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство"Ідея Банк" ( далі - ПАТ"Ідея Банк") звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Посилаючись на те, що на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ" Ідея Банк" 9988,2 грн. заборгованості за кредитним договором № Р25.978.73364 від 29.06.2013 року.

На підставі статей 389-7 та 389 - 9 ЦПК України ПАТ " Ідея Банк" просив видати виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року відмовлено у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду.

У апеляційній скарзі представник ПАТ"Ідея Банк" Качмар А.І. просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу , якою заяву Банку про видачу виконавчого листа задовольнити , оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідач належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду , проте в судове засідання не з'явилася і причину неявки суду не повідомила, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ " Ідея Банк" Малої В.Д., яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити з підстав , викладених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволені заяви про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, суд виходив з того, що Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 12 березня 2011 року, частину першу статті 6 зазначеного Закону доповнено пунктом 14 про те, що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 цього Закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Зазначений перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа за рішенням третейського суду є вичерпним.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29 червня 2013 року між ПАТ"Ідея Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Р25.978.73364 , за умовами якого Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 9300,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно з умовами цього договору та Додатком № 1 від 29.06.2013 року до даного договору , який становить його невід'ємну частину із процентною ставкою 12,00 % річних від залишкової суми кредиту строком на 18 місяців (а.с. 5-8).

У кредитному договорі міститься третейське застереження про те , що всі вимоги які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору , підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно Регламенту третейського суду( п.6.5 Кредитного договору №Р25.978.73364).

Умови кредитного договору в частині третейського застереження в установленому законом порядку не визнані недійсними, а тому підлягали до виконання.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства" Ідея Банк"(р/р 29093497873364, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819) 9988,2 грн. заборгованості за кредитним договором № Р25.978.73364 від 29.06.2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства" Ідея Банк"(р/р 29093497873364, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819) витрати по оплаті третейського збору у розмірі 95,00 грн.(а.с.3).

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

ЗазначенийЗакон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 1, 6 постанови від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст. 137 ЦПК України щодо форми й змiсту позовної заяви, зокрема, мiстити вiдомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмiр сум, щодо яких заявлено вимоги, з вiдповiдними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що пiдтверджують позов.

У зазначеній постанові Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що позовна заява про захист прав споживача подається саме споживачем, у разі порушення його прав, передбачених ст. ст. 4-15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відмовляючи в задоволені заяви, суд безпідставно послався на Правову позицію Верховного Суду України в справі № 6 -64 цс 15 від 20.05.2015 року, проте дана правова позиція стосувалася вирішення питань , які виникають під час розгляду справ щодо визнання недійсними умов кредитного договору у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди в порушення вимог п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, відповідачем не оспорювалися недійсність умов кредитного договору в частині третейського застереження, а тому вони підлягали до застосування.

При цьому суд не врахував, що спір між ПАТ"Ідея Банк" та ОСОБА_2 виник із приводу неналежного виконання нею зобов`язань за кредитним договором , що не суперечить вимогам чинного законодавства України та підставою позову є невиконання умов кредитного договору, а не порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

До того ж, суд розглянув справу у відсутності сторін та відсутності даних про їх належне повідомлення , чим порушив вимоги ч.1 ст. 389-9 ЦПК України.

Зазначені обставини заслуговують на увагу, проте суд на них не звернув увагу та при розгляді заяви порушив вимоги процесуального права, а тому ухвалу суду законною і обгрунтованою назвати не можна, а відтак така ухвала підлягає скасуванню , а питання - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303,304,307,312,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" Качмар АнниІванівни задовольнити частково .

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді :