Постанова № 50793396, 21.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2015 року № 826/13987/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС "

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від

02.07.2015 року №0003062204 та №0003082204, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

¦¦'¦¦¦-¦.¦ ;¦¦ ..,.-,¦-¦¦ -,: ¦¦. ¦--¦/ -: ¦ .'. ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПОС» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 року №0003062204;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 року №0003082204.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.06.2015 року №2341/26-56-22-04-09/21503308 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «І-Тема» та ТОВ «Металавтосервіс», прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 року №0003062204 та №0003082204, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких вказує на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 року №0003062204 та №0003082204. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «І-Тема» та ТОВ «Металавтосервіс».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України суд прийшов до переконання щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПОС» (код ЄДРПОУ 21503308) зареєстровано та як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЕПОС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та складено акт перевірки від 11.06.2015 №2341/26-56-22-04-09/21503308.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 138.2 ст. 138. п. 138.4 ст. 138. пп. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 180 810 гри за 2014 рік;

- п. 22.1 ст. 22. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185. п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість па загальну суму 5 663 688 гри. за листопад 2014 року;

- п. 2.8. п. 3.5 р. З Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ствердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (із змінами та доповненнями);

- ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-12 від 21.03.91 р. (в редакції Закону України від 05.07.2001р. №2606-111);

пп. 164.2.17. п. 164.2. п. 164.3 статті 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 440.89 грн., в і. ч. по періодах:

- 2012 рік-81.52 грн., 2013 рік-176.37 грн.,

- 2014 рік-183.88 грн.;

- п. 2. частини 2. статті б та п. 11. частини 3, статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- абзац 3 статті 47 Закону України від 8 липня 2010 року №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.07.2015 року №0003082204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 7079610,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 5663688,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1415922,00 грн.,

- від 02.07.2015 року №0003062204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 2260135,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 180810,00 грн. таза штрафними санкціями в розмірі 45203,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом встановлено, що підставою для збільшення ТОВ «ЕПОС» податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств було те, що останнє мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Металавтосервіс» (код ЄДРПОУ 35548506) та ТОВ «І-Тема» (код ЄДРПОУ 38638377).

ТОВ «Металавтосервіс» на думку відповідача не мало змоги поставляти товар за укладеними правочинами з ТОВ «ЕПОС», оскільки не мало кваліфікованих співробітників, основних фондів.

Так, на сторінці 31 акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11 червня 2015 року №2341/26-56-22-04-09/21503308 встановлено, що згідно інформації наявної в АС «Податковий блок» ТОВ «Металавтосервіс» не має основних фондів, чисельність працюючих 2 особи, основний вид діяльності : посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Згідно даних наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Металавтосервіс» придбавало носії інформації з програмним модулем в кількості 580 штук в ТОВ «Кін Трейд».

ТОВ «Кін Трейд» на думку відповідача не є виробником та не придбавав носії інформації з програмним модулем в кількості 580 штук.

ТОВ «Кін Трейд» не має основних фондів, основний вид діяльності : діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

ТОВ «Металавтосервіс» та ТОВ «Кін Трейд» не мають кваліфікованих співробітників для виготовлення товару.

Як вбачається з акту, основним порушенням норм чинного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Металавтосервіс» було з боку позивача те, що постачальником товару для ТОВ «Металавтосервіс» було ТОВ «Кін Трейд» (код ЄДРПОУ 37868430).

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Металавтосервіс» здійснювало безтоварні операції з ТОВ «ЕПОС». Товари в дійсності не поставлялись позивачу, а проводилось лише документальне оформлення їх руху (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «І-Тема», на сторінках 9-10 акту перевірки відповідач робить висновок, що позивачем не надано документів на виконання договору з ТОВ «I-Тема», які підтверджують взаємозв'язок виконаних робіт з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Зокрема відповідач зазначає, що під час перевірки не надано замовлення на розробку спеціалізованої операційної системи з гіпервізором для створення захищеного автоматизованого робочого місця обробки та передачі інформації, не надано доказів її подальшого використання у господарській діяльності ТОВ «ЕПОС», не надано інформації про введення в роботу даної системи, не надано економічного обґрунтування необхідності впровадження спеціалізованої ОС з гіпервізором для створення захищеного автоматизованого робочого місця обробки та передачі інформації.

З урахуванням викладеного відповідач робить висновок, що зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача документально не підтверджено.

У той же час, надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було надано первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами, а саме: на підтвердження виконання умов договору №ІТ-OSHv від 20 березня 2014 року, що укладений з ТОВ "І-Тема" позивачем наданий протокол погодження договірної ціни (додаток 1), розрахунок-фактура від 28 листопада 2014 року №ІТ-067, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну від 28.11.2014 №17, платіжні доручення № 1089 від 22.12.2014, № 1133 від 30.12.2014, № 292 від 31.03.2015, № 137 від 23.02.2015, звіт про проведення тестування операційної системи з гіпервізором для створення ЗАРМ обробки та передачі інформації.

На підтвердження виконання умов договору від 27 листопада 2014 року, що укладений з ТОВ «Металавтосервіс», договір поставки обладнання від 26 листопада 2014 року №12.163/14/ПТ, укладеного між ДП «Українські спеціальні системи» (замовник) та ТОВ «ЕПОС» (виконавець), додаткова угода №1 від 26 грудня 2014 року, специфікація обладнання, довіреність для видачі товару, видаткові накладні від 06 січня 2015 року №К-00805, від 09 січня 2015 року №К-00841, запит від 27.11.2014 №174 про залучення до виконання договору третіх осіб, у тому числі спірного контрагента ТОВ «Металавтосервіс», лист від 27.11.2014 року №02-1434 ДП «Українські спеціальні системи, протокол узгодження договірної ціни, специфікація товару, рахунок-фактура від 28.11.2014 №2811-002, платіжні доручення, видаткова накладна від 28.11.2014 №5, податкова накладна від 28.11.2014 №3, зведений акт приймання - передачі поставленого і встановленого обладнання за договором від 26.11.2014 № 12.163/14/пт від 20.02.2015 року, платіжні доручення № 134 від 27.11.2014, №985 від 28.11.2014, № 984 від 28.11.2014.

Суд звертає увагу на ту обставину, що доводи контролюючого органу про відсутність виробничих потужностей, складських, офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів, людських ресурсів, необхідних для здійснення фінансово - господарської діяльності, а також не залучення до виконання робіт третіх осіб, на думку суду вказані обставини не можуть свідчити про неможливість здійснення відповідних господарських операцій, оскільки відповідні взаємозвірки з вказаними контрагентами під час проведення перевірок не проводилися.

Головним доказом реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Металавтосервіс» є зведений акт приймання-передачі поставленого і встановленого обладнання від 20.02.2015. Позивач, відповідно до акту, поставив ДП «Українські спеціальні системи» робочі станції із встановленим спеціальним програмним забезпеченням для облаштування об'єктів Державної міграційної служби у всіх областях України. Складовою частиною робочих станцій, відповідно до пояснень позивача та наданих документів, є носії інформації з програмним модулем, поставлені ТОВ «Металавтосервіс».

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на дані податкових інформацій контрагентів позивача.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними на момент розгляду вказаної справи - відсутні.

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, на момент складання податкових накладних ТОВ «Металавтосервіс» ( код ЄДРПОУ 35548506) та ТОВ «І-Тема» (код ЄДРПОУ 38638377) були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому вказані контрагенти мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про вчинення позивачем в перевіряємому періоді фінансово-господарської діяльності в рамках звичайної господарської діяльності.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не є доведеними належними доказами.

Відсутність доведення фактів правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд також враховує пояснення позивача, щодо підтверджується факту використання послуги отриманої за договором від ТОВ «І-Тема» у власній господарській діяльності .Так, позивач зазначає, що оскільки основним видом діяльності ТОВ «ЕПОС» є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, тому підприємство залучає, з метою подальшої реалізації програмних продуктів, фахівців для тестування цих програмних продуктів.

Крім того, цитуючи в Акті перевірки положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ревізором не зазначено норму Закону, яка зобов'язувала б платників податків під час формування показників податку на прибуток в частині витрат, враховувати Документи, які не віднесені Законом до первинних.

Так, статтею 138 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, які мають враховуватися при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення, власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються па підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, та висновки про відсутність факту використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7 079 610 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 226 013 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від від 02.07.2015 року №0003062204, від 02.07.2015 року №0003082204 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС" (код ЄДРПОУ 21503308) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.07.2015 року №0003062204, від 02.07.2015 року №0003082204.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОС» (код ЄДРПОУ 21503308) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень, 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко