Ухвала суду № 50773483, 21.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/8407/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єд. унікальний № 334/ 8407 /15-к

№ пров. 11-сс/ 778/774/15 Головуючий в 1-й інст.- Дубіна Л.А.

Категорія - ст. 183 КПК Доповідач в 2-й інст. - Незола І.М.

21 вересня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Незоли І.М.,

суддів - Старовойт І.П., Жечевої Н.І.,

при секретарі - Змитраковій А.Д.

за участю прокурора - Копчака Р.О.

адвоката - Турчинського М.І.,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією адвоката Турчинського М.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року, якою

задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, за таких обставин.

27 серпня 2015 року приблизно о 20-00 години неповнолітні вихованці КУ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" ОСОБА_3 і ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, знаходячись в приміщенні вказаного Центру, розташованого по вул. Узбекістанській, 13 в м. Запоріжжі, грубо порушуючи норми поведінки в суспільстві, вчинили хуліганські дії щодо іншого вихованця того ж Центру, малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в той час знаходився на ліжку, до якого почали беспричинно чіплятися і ображати в присутності інших вихованців, прагнучі самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, якому ОСОБА_3 заздалегідь приготовленою дерев'яною битою, тобто, предметом, спеціально прилаштованим для спричинення тілесних ушкоджень, наніс близько 8 ударів по ногам потерпілому, після чого вихопив з-під його голови подушку і почав нею душити останнього, а ОСОБА_6, в свою чергу, також почав наносити кулаками удари по ногам ОСОБА_5

Аналогічні дії були вчинені ОСОБА_3 із застосуванням тієї ж дерев'яної бити, а також ОСОБА_6, щодо малолітнього ОСОБА_5 і 28 серпня 2015 року.

Продовжуючи свої знущання над малолітнім потерпілим, 06.09.2015 року у вечірній час в приміщенні ігральної кімнати Центру ОСОБА_3 примусив ОСОБА_5 шляхом залякування одягти боксерські рукавички і стати з ним у спаринг, а коли останній, зважаючи на явну фізичну перевагу ОСОБА_3, вимушений був підкоритися, почав наносити йому удари кулаками обох рук по голові, тулубу і ногам потерпілого, а ОСОБА_6 в цей час підбурював ОСОБА_3 до продовження хуліганських дій, висловлюючись при цьому грубою нецензурною лайкою на адресу присутніх.

За наслідками вищевказаних хуліганських дій потерпілому ОСОБА_5 були спричинені численні тілесні ушкодження у вигляді синців та садна в області тулуба і кінцівок, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

08 вересня 2015 року відомості про вказаний злочин, який кваліфікований за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 296, ч.4 КК України, внесені до ЄРДР за № 120 150 800 500 04294, 14.09.2015 року ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 207 КПК України, 11.09.2015 року його повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2015 року слідчий СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Савенко О.С. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя Красулею Н.В., про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою строком на 60 днів, мотивуючи клопотання тим, що він обгрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, законних джерел для існування не має, а тому, знаходячись на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків та потерпілого, може також переховуватися від органу досудового розслідування та суду або вчинити новий злочин.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року клопотання задоволено, щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто, до 12 листопада 2015 року, встановлений розмір застави в сумі 24 360 гривень, а також в разі внесення застави покладені на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194,ч.5 КПК України.

В апеляції адвокат Турчинський М.В. просить скасувати вказану ухвалу, як незаконну, посилаючись на те, що дії підозрюваного, на думку захисника, неправильно кваліфіковані за ч.4 ст. 296 КК України, які слід, на його думку, розцінювати лише, як прояв дитячої неслухняності та неналежної поведінки з боку вихованців учбового закладу, доводи слідчого в його клопотанні про можливість наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, нічим не підтверджені, проте суд з ними безпідставно погодився, неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу прокурором не доведена, судом також проігнорована думка представника органу опіки про небажаність ув'язнення неповнолітнього підозрюваного, не звернуто судом уваги і на дані про особу підозрюваного, який позбавлений батьківського піклування внаслідок смерті в травні 2015 року своїх батька та бабусі, що здійснювала над ним опіку.

Заслухавши доповідь судді по справі, доводи захисника, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, перевіривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи клопотання слідчого про необхідність обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя мотивував своє рішення посиланням на те, що ОСОБА_3 обгрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, що підтверджується наданими до клопотання матеріалами, доведена прокурором також і наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливості з боку підозрюваного, який після вчинення вищевказаного злочину самовільно залишив учбовий заклад, де виховувася після смерті своєї бабусі-опікуна, тобто, постійного місця проживання та джерела доходів не має, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, тому дійшов висновку про те, що в даному випадку застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтованим, доцільним та достатнім, а також відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу, при цьому також у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України знайшов за можливе встановити відносно ОСОБА_3 мінімальний розмір застави.

Висновки слідчого судді в повній мірі випливають з матеріалів справи, з яких вбачається, що обгрунтованість підозри ОСОБА_3 у причетності до вищевказаного кримінального діяння підтверджується насамперед поясненнями потерпілого ОСОБА_5, аналогічними поясненнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, протоколами огляду місця події та вилучення дерев'яної бити, яка визнана в даному провадженні речовим доказом, висновком судово-медичного експерта про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та іншими доказами, доведена прокурором також і наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи той факт, що підозрюваний на даний час не працює і законних джерел для існування не має, місце свого останнього мешкання самовільно залишив, будь-яких соціальних зв'язків не має, крім того, вищевказані злочини були вчинені ним під час знаходження під слідством за скоєння іншого злочину проти здоров'я особи, кримінальне провадження за яким на даний час вже знаходиться на стадії судового розгляду, тобто, може вчинити новий злочин або переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, тому доводи апеляції захисника про відсутність в матеріалах справи доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є хибними і такими, що не відповідають дійсності.

Не менш хибним є також посилання захисника і на безпідставне ігнорування слідчим суддею думки представника органу опіки щодо недоцільності обрання щодо неповнолітнього підозрюваного вищевказаного запобіжного заходу, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що перебування ОСОБА_3 в стінах учбового закладу, де він знаходився на вихованні, не запобігло вчиненню ним тяжкого злочину саме в цих стінах, що свідчить про неналежний контроль за поведінкою вихованців з боку працівників цього учбового закладу, в даний же час підозрюваний взагалі залишив стіни цього виховного закладу, тобто, вийшов з-під його контролю і нагляду, в зв'язку з цим думка представника органу опіки, яка ці обставини не враховує, є суто декларативною і такою, що не заслуговує на увагу.

Що ж стосується посилання захисника в його апеляції на невідповідність обставинам злочину кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.4 ст. 296 КК України, то це питання не є компетенцією апеляційного суду на даній стадії процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення слідчого судді щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального та процесуального законів і матеріалам справи, тому підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 422 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію адвоката Турчинського М.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою - без змін.

Ухвала Апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: судді: