Рішення № 50757856, 21.09.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2337/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Пічкур С. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоХрапка В. Д.суддівБондаренка С. І. , Новікова О. М. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 22 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист права споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_6 пред'явив позов до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист права споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів . В обґрунтування свої вимог вказував, що 18.11.2014 року між сторонами було укладено договір Фінансового лізингу № 00057 з додатками, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є : трактор Foton FT 354.

Відповідно до умов договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором.

В усній формі йому пояснили порядок сплати коштів за транспортний засіб, проте не роз'яснили, що призначення платежу в сумі 15 000 грн. виявився адміністративним платежем, а не часткова оплата вартості транспортного засобу.

Позивач зазначає, що договір фінансового лізингу укладений з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» не надала йому предмет договору та не повернула сплачені кошти, чим порушила його права та вимоги чинного законодавства. З таких підстав просив суд визнати договір фінансового лізингу № 00057 з додатками від 18.11.2014 року недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» сплачені кошти в розмірі 45 420 грн.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 22 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 18.11.2014 року № 00057 , укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_6

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_6 45 420 грн.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» в дохід держави 454 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» просить рішення суду скасувати, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Але таким вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що окремі умов договору лізингу є несправедливими, а тому є підстави для визнання його недійсним.

Проте з таким висновками суду погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2014 року між ТОВ «Лізингова компанія «Автофанас» та ОСОБА_6 було укладено договір фінансового лізингу № 00057 , предметом якого є трактор Foton FT 354 вартістю 4 687,5 доларів США, що еквівалентно 75 000 грн.

Пунктом 1.7 договору про фінансовий лізинг передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно п. 8.1 договору лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінних курсом долара США до української гривні чинним на робочий день виписку рахунку або квитанції на сплату платежів.

Відповідно до додатку до договору №1 адміністративний платіж складає 468, 75 доларів США, авансовий платіж 2 343,75 доларів США, комісія за передачу 104,,63 доларів США. Курс долара встановлений 16.00 гривні на 1 долар США.

Всього позивач відповідно до пункту 1.7 договору повинен сплатити протягом 120 днів 2 953,13 доларів США.

Згідно квитанції від 18 листопада 2014 року позивачем було здійснено оплату в сумі 30 000 грн., а 25 листопада 2014 року сплачено 15 000 грн. Видом платежу позивач вказав у квитанціях як оплата за трактор Foton FT 354. Всього сплачено 45 000 грн. або 2 812,5 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем ( прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця ( постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг» , на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг ( ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавцю полягає у розміщенні та майбутньому зверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувачу - у можливості користуватися та придбати лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати : суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавцю, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого у лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувачу, поширюються загальні положення про купівлю- продаж.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є справедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами передбачені у ч. 3 ст. 18 вказаного закону і є вичерпним.

Застосувавши положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд першої інстанції не встановив, у чому саме полягає несправедливість окремого положення договору фінансового лізингу. При цьому суд залишив поза увагою , що норми Закону України «Про захист прав споживачів» у даному випадку мають застосовуватися у системному зв'язку зі спірними правовідносинами, що регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг», який є спеціальним.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач не сплатив повністю коштів передбачених п. 1.7 договору. В такому разі відповідач позбавлений можливості приступити до виконання своїх договірних обов'язків, а отже стверджувати про наявність недобросовісності з боку відповідача (при невиконання своїх обов'язків) не можливо.

Також і відсутній дисбаланс договірних прав та обов'язків, так як, за договором лізингу майновий інтерес лізингодавцю полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувачу - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

З аналізу умов договору не вбачається істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача , а отже твердження про визнання договору недійсним є безпідставним та недоведеним.

Статтями 7 та 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингоодержувачу відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку та право вимагати розірвання договору лізингу.

Отже, законодавством передбачено порядок, умови та наслідки розірвання договорів лізингу в односторонньому порядку, тобто передбачена можливість відмовитися від правочину в разі неналежного виконання лізингодавцем умов договору.

Враховуючи все вищезазначена, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції не врахував, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають із договору фінансового лізингу і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» задовольнити.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 22 липня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист права споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :