Ухвала суду № 50739007, 21.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/475/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2167/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б. М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4, ПАТ «Брокбізнесбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки,- за апеляційною скаргою ПАТ «Брокбізнесбанк» на рішення Косівського районного суду від 18 серпня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року представник ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» звернувся в суд з даним позовом, посилаючись на те, що 22.10.2007 року між ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» (тоді ВАТ «Раййфайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/006/82/42929, відповідно до умов якого позичальник отримав споживчий кредит в сумі 252 546,86 грн. під 13,5% річних на строк до 15.09.2025 року. Додатковою угодою №1 від 20.03.2009 року збільшено строк користування кредитом, тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу, збільшено розмір кредиту у зв'язку з видачею додаткового траншу. В забезпечення виконання зобов'язань із ОСОБА_3 23.10.2007 року укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, банку в іпотеку передане нерухоме майно - житловий будинок цегляний, загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м., позначений у плані літерою А без господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0958 га в АДРЕСА_1 що передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та є частиною земельної ділянки площею 0,2243 га. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань станом на 17.09.2014 року утворилась заборгованість, яка становить 1 029 118 грн., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Косівського районного суду від 18.08.2015 року позовні вимоги задоволені частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №014/0006/82/42929 від 22.10.2007 року, яка станом на 17.09.2014 року складає 500307,30 грн., де заборгованість по кредиту - 245275,14 грн., по відсотках - 155032.16 грн., а також пеня - 100000 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.10.2007 року, який укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів, згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за ціною не нижчою ринкової вартості такого житла та земельної ділянки, згідно з оцінкою суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом, а саме на житловий будинок цегляний, загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м., позначений у плані літерою А без господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0958 га в АДРЕСА_1 що передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та є частиною земельної ділянки площею 0,2243 га. та належить ОСОБА_3 Кошти отримані від реалізації предмету іпотеки ухвалено направити на погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи представник ПАТ «Брокбізнесбанк» подав апеляційну скаргу.

Вказував, що 10.10.2005 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено договір кредитної лінії №1382, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 20% річних з кінцевим терміном повернення 09.10.2010 року. З метою забезпечення виконання основного зобов'язання між ПАТ «Брокбізнесбанк», позичальником та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір за реєстровим № 2252, відповідно до умов якого предметом іпотеки є - садиба - земельна ділянка площею 0,2243 га разом з розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань АТ «Брокбізнесбанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 457 537,66 грн., який рішенням Косівського районного суду від 09.03.2011 року задоволено повністю. Таким чином, оскільки вищевказане рішення набрало законної сили, то ОСОБА_3 за зобов'язаннями, що виникли із умов кредитного договору несе солідарну відповідальність разом із позичальником, в зв'язку з чим відповідає усім своїм майном в межах суми заборгованості.

З метою підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором №1382 перед банком АТ «Брокбізнесбанк» було надано суду актуальний розрахунок заборгованості ОСОБА_3, згідно якого загальна сума боргу станом на 18.06.2015 року становить 3 547 844,53 грн. На даний час звернення стягнення на кошти та майно ОСОБА_3 перебуває на стадії виконавчого провадження.

В свою чергу, предмет іпотеки за іпотечним договором також було передано у наступну іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно Договору іпотеки №1125 від 23.10.2007 року

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, а саме, те що у ч.2 п.2.1 Договору іпотеки №1125 від 23.10.2007 року чітко зазначено, що Предмет іпотеки перебуває в заставі в Івано-Франківській філії АБ «Брокбізнесбанк», який дав свою згоду на наступну іпотеку вказаного в цьому договорі предмета іпотеки. Судом не взято до уваги, що відповідно до п.1.1. Договору іпотеки №1125 від 23.10.2007 року земельна ділянка площею 0,0958 га є частиною земельної ділянки, загальною площею 0,2243 га, яка повністю передана в іпотеку АБ «Брокбізнесбанк». Право власності на земельні ділянки підтверджується одним і тим самим документом - Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1, який виданий 27.05.2004 року Розтоківською сільською радою.

Судом не з'ясовано, що на предмет іпотеки за договором іпотеки з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» накладено заборону відчуження на підставі договору укладеного з АТ «Брокбізнесбанк».

Тому висновок суду, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором іпотеки №1125 було передано інше майно, а не те що перебуває в іпотеці АТ «Брокбізнесбанк» не відповідає дійсності.

Зважаючи на це, апелянт вважає, що в силу пріоритетності АТ «Брокбізнесбанк» має переважне право, відносно права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернути стягнення на предмет іпотеки, та як наслідок, задовольнити свої вимоги у повному обсязі.

За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Тому апеляційну скаргу слід розглянути у відсутності сторін по наявних у справі доказах.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позов є підставним та обгрунтованим.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору від 22.10.2007 року №014/0006/82/42929 та додаткової угоди №1 від 20.03.2009 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 останній отримав споживчий кредит в сумі 252546,86 грн. строком до 15.09.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_3 23.10.2007 року укладено договір іпотеки б/н, відповідно до якого надано в іпотеку належне іпотекодавцю нерухоме майно вартість якого сторони оцінили в 387 615 грн., а саме: житловий будинок цегляний, загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м., позначений у плані літерою А без господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0958 га в АДРЕСА_1 що передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та є частиною земельної ділянки площею 0,2243 га.

Внаслідок неналежного виконання кредитного зобов'язання ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» зверталось з позовом до суду, який рішенням Косівського районного суду від 13.10.2010 року частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору в розмір 286 259 грн.40 коп.

Попри це, банк також обрав способом судового захисту вимогу про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заборгованість, згідно розрахунку наданого позивачем, станом на 17.09.2014 року складає 1 029 118, 50 грн., з яких заборгованість по кредиту 245 275,14 грн., заборгованість по відсотках - 155 032,16 грн., пеня - 628 811,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що на забезпечення виконання Договору кредитної лінії №1382 від 10.10.2005 року, укладеного між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 на суму 40 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 09.10.2010 року, з ОСОБА_3 14.10.2005 року укладено іпотечний договір № 2252, предметом якого є садиба - земельна ділянка площею 0,2243 га разом з розташованими на ній житловим будинком АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,0958 га в АДРЕСА_1 що передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд є частиною земельної ділянки площею 0,2243 га. та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 27.05.2004 року Розтоківською сільською радою.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час укладення вказаного договору у разі передачі в іпотеку земельної ділянки іпотека також поширюється на розташовані на ній будівлі (споруди) та об'єкти незавершеного будівництва, які належать іпотекодавцю на праві власності.

Крім того в п.2.1.договору іпотеки від 23.10.2007 року, укладеного з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вказувалось, що предмет іпотеки перебуває в заставі у Івано-Франківській філії АБ «Брокбізнесбанк», який дав згоду на наступну іпотеку вказаного в цьому договорі предмета іпотеки, що підтверджується листом від 16.10.2007 року.

Таким чином, предмет іпотеки, переданий ОСОБА_3 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є тим самим, що переданий ПАТ «Брокбізнесбанк». Проте, даний факт не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.

Положеннями ст. 13 ЗУ «Про іпотеку» визначений правовий режим нерухомого майна, що є предметом декількох іпотек, зокрема передбачено, що попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.

Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Заяви ПАТ «Брокбізнесбанк» про припинення стягнення, ініційованого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», матеріали справи не містять, з вимогою про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення власної заборгованості апелянт не звертався.

Отже, наявність іншого іпотекодержателя, за відсутності звернення ним стягнення, не позбавляє можливості ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченим ст. 13 Закону України «Про іпотеку».

Таке задоволення вимог наступного іпотекодержателя не порушує прав ПАТ «Брокбізнесбанк», як попереднього іпотекодержателя.

Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та врахував вимоги ЗУ «Про іпотеку».

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» - відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський