Рішення № 50734022, 08.09.2015, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №444/215/12-ц

Провадження № 2/216/757/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді -Мясоєдової О.М.

при секретарі -Усік М.О.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача-Сторчак ОСОБА_4,третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_5 ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариства «Терра Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Інвест-Кредит Банк», звернулось до суду із позовом у січні 2012 року до ОСОБА_3, третя особа- Сторчак А.П. про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між ним та третьою особою ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №361-Ф/07 від 4.06.2007р., відповідно до якого позивач надав ОСОБА_6 кредит на суму 40 000 грн.на строк до 02.червня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 ,0% річних . Умови та графік погашення кредиту передбачені п.п. 1,4, 1.5, 2.2.3 цього Договору. Відповідно до п.1.4 кредитного договору ОСОБА_6 зобовязаний щомісячно до 15 числа проводити погашення кредиту в сумі не меншій 334,00 грн., сплачувати проценти за користування кредитом (п.1.5 договору), а згідно п.1.6 кредитного договору додатково до процентів зобовязаний сплачувати позивачу щомісячно до 15 числа та на момент дострокового погашення заборгованості за кредитом за обслуговування кредитного рахунку в розмірі 0,5% від суми залишку заборгованості на момент нарахування.

З метою забезпечення виконання основним боржником ОСОБА_6 умов кредитного договору між позивачем та відповідачем 04 червня 2007 року було укладено договір іпотеки №74-І/07, відповідно до якого відповідач, виступаючи майновим поручителем за даним договором, передав позивачу в іпотеку домоволодіння за адресою м.Кривий Ріг, вул.Купріна, б.40а, яке належить йому на праві приватної власності.

Через неналежне виконання ОСОБА_6,взятих на себе зобовязань за договором кредиту щодо повного й своєчасного його погашення,станом на 19 грудня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 75 363 ,69 грн. Письмова вимога позивача про усунення порушень та сплату заборгованості задоволена не була.

Боржник за кредитним договором ОСОБА_6 припинив повертати кредит, тому позивач, реалізуючи своє право, передбачене Законом України «Про іпотеку»,просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно ст. 572 ЦК України ,в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника,якщо інше не встановлено законом. Пунктом 1 ст. 575 ЦК України встановлено окремі види застав,а саме : «іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи»..

Згідно зі ст.ст. 589-590 ЦК України у разі невиконання зобовязання,забезпеченого заставою,заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів,неустойки,відшкодування збитків,завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна ,а також витрат,понесених у звязку із предявленням вимоги , якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання , Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

А тому позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на домоволодіння ,розташоване за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Купріна б.40а,що складається : з «А-1»- цеглового житлового будинку, житловою площею-46,4кв.м., загальною площею 63,2 кв.м.,з господарчими спорудами : «Б» -цеглового гаражу ; «В» -цеглового сараю;»Г»-цеглової вбиральні; «Д» -цеглового душу; № 1-2 огорожі,11- замощення , яке належить на праві власності ОСОБА_3 на користь ПАТ «Терра Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №361-Ф/07 від 4.06.2007р.,станом на 19.12.2011 року в сумі 75363,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Терра Банк» судовий збір у сумі 753 ,64 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов, в уточненому вигляді, підтримав в повному обсязі та вказав суду , що ним виконані вказівки ,відповідно Ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 19.11.2014 року по даній справі,а саме: спосіб реалізації предмета іпотеки. А також вказав , що іпотечне майно, яке було предметом розгляду даної цивільної справи реалізовано на прилюдних торгах. Власником майна на теперішній час є ОСОБА_5 , яка залучена по справі в якості третьої особи. Він вважає ,що строк позовної давності ними не пропущений, оскільки як вбачається з умов кредитного договору сторони погодились,що термін остаточного повернення кредиту не пізніше 02.06.2017 року .

Представник третьої особи на стороні позивача ,теперішнього власника спірного домоволодіння ОСОБА_5, ОСОБА_2Ю з вимогами позивача згодна. Суду вказала , що не дивлячись на те ,що спірне домоволодіння, вже було реалізоване через прилюдні торги, власницею спірного домоволодіння є ОСОБА_5,але в будинку № 40а по вул.Купріна, в.м. ОСОБА_7 продовжує проживати відповідач ОСОБА_3 зі своєю дружиною.

Представник відповідача ОСОБА_8 із вимогами позову не погодився, надав суду письмові заперечення на позовну заяву разом із заявою про застосування строку позовної давності, щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Третя особа на стороні відповідача-Сторчак А.П.,правом участі в судовому засіданні не скористалася.

Заслухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Між позивачем та третьою особою по справі ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №361-Ф/07 від 4.06.2007р., відповідно до якого позивач надав ОСОБА_6 кредит в сумі 40 000 грн. з терміном остаточного повернення 2 червня 2017 року.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору ОСОБА_6 зобовязаний щомісячно до 15 числа проводити погашення кредиту в сумі не меншій 334,00 грн., сплачувати проценти за користування кредитом (п.1.5 договору), а згідно п.1.6 кредитного договору додатково до процентів зобовязаний сплачувати позивачу щомісячно до 15 числа та на момент дострокового погашення заборгованості за кредитом за обслуговування кредитного рахунку в розмірі 0,5% від суми залишку заборгованості на момент нарахування.

На виконання вимог ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014р. в судовому засіданні було встановлено, що останній платіж за кредитом ОСОБА_6 здійснив 18.10.2008р., після цього сплачувати кредит припинив.

Відповідно до п.2.2.11 кредитного договору №361-Ф/07 від 4.06.2007р. боржник зобовязаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та комісії, незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадках:

-несплати (в т.ч. неналежної сплати) процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, передбачених цим договором;

-несвоєчасного погашення кредиту.

Відповідно до п.2.3.5 кредитного договору №361-Ф/07 від 4.06.2007р. Банк має право у разі невиконання позичальником умов договору ініціювати розірвання договору та вимагати дострокового погашення кредиту, процентів та інших платежів, передбачених договором.

Отже позивач набув права достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та всіх передбачених кредитним договором платежів 16 листопада 2008 році, оскільки третя особа ОСОБА_6 здійснив останній платіж за кредитним договором згідно графіку 16 жовтня 2008 року, після чого перестав здійснювати платежі.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №74-І/07 від 4.06.2007р., відповідно до п.2.2 договору іпотеки іпотекодержатель (позивач) набуває права стягнення боргу за рахунок іпотеки у разі, якщо:

а) кредит, що забезпечений іпотекою, не буде погашатись відповідно встановленого графіку, за кредитним договором №361-Ф/07 від 4.06.2007р. та додатковими правочинами;

б) проценти, предявлені іпотекодержателем до стягнення, не сплачені боржником в повному обсязі протягом 10 календарних днів після настання терміну сплати згідно кредитного договору;

в) у разі невиконання боржником будь-якої з умов кредитного договору №361-Ф/07 від 4.06.2007р. та додатковими правочинами та іпотекодавцем будь-якої з умов цього договору.

Ці умови набуття позивачем права звернення стягнення на предмет іпотеки настали 16 листопада 2008 року, оскільки третя особа ОСОБА_6 здійснив останній платіж за кредитним договором згідно графіку 16 жовтня 2008 року, після чого перестав здійснювати платежі.

Це також кореспондується із вимогами ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином вбачається, що датою, з якої почав плинути строк позовної давності для звернення позивача до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, є дата, коли банк (позивач) дізнався і повинен був дізнатись про порушення позичальником його обовязків за кредитним договором (невнесення чергового платежу), та виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки а саме 16 листопада 2008 року.

До суду із позовом позивач звернувся 11 січня 2012 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. В даному випадку строк виконання визначений виникненням у кредитора права предявити вимогу про виконання зобовязання (п.2.2.11 та п.2.3.5 кредитного договору) та виникненням у кредитора предявити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.2.2 договору іпотеки), що відповідає ст.261 ЦК України.

Під час розгляду справи суд враховує, що кредитний договір та договір іпотеки це різні правочини, для кожного з них строк позовної давності визначається окремо. Як відзначив суд касаційної інстанції (Вищий господарський суд України) в постанові від 23.01.2014р. справа №906/403/13 позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги, а тому можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, в той час як за основною вимогою позовна давність триватиме.

З огляду на те, що іпотека (застава) забезпечує виконання зобовязання, зміст якого визначається не за правилами ст.509 ЦК України, а ч.2 ст.589 ЦК України, то право звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), в який би спосіб та формі воно не здійснювалось, виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого іпотекою (заставою) зобовязання (ст.530 ЦК України).

Отже суд вважає ,що строк позовної давності щодо основного зобовязання кредитного договору обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу, адже повернення кредитних коштів визначено періодичними платежами (що також визначено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014р.). На відміну від основного зобовязання строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки починає плинути в момент набуття позивачем права на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке (право) закріплено в договорі іпотеки, і яке виникає в момент порушення основним боржником його зобовязань за основним (кредитним) договором.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, керуючись; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»; ст.33 Закону України «Про іпотеку»; ст.ст.256, 258, 261, 266, 267 ,589 ЦК України,ст.ст. 213-215 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача-Сторчак ОСОБА_4,третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 ,про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи,які не були присутні під час проголошення рішення вправі скористатися правом на оскарження протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення .

Суддя О.М. Мясоєдова