Ухвала суду № 50725603, 16.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/11131/14 Провадження № 22-ц/795/1505/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Гордійко Ю. Г. Доповідач - Шевченко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.,суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А.при секретарі:Саповець Л.С..за участю:ОСОБА_5 та її представника адвоката Святної О.В., представника ОСОБА_7 - адвоката Максімової Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2014 року по справі по позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 треті особи - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Алаєва Тетяна Анатоліївна про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 13 вересня 2013 року, укладеного між нею та її чоловіком ОСОБА_11 з однієї сторони і їх сином - відповідачем з другої сторони. Позов обґрунтований тим, що позивачка з покійним чоловіком неправильно сприйняли фактичні обставини правочину, що вплинуло на їх волевиявлення, оскільки відповідач ОСОБА_7 погодився доглядати їх до смерті (надсилати кошти) при умові, що вони перепишуть на нього квартиру. Після підписання договору дарування відповідач поїхав, обіцянок вислати кошти на лікування не виконав, ніякої допомоги по утриманню не надає. Позивачка зазначає, що на час укладання договору дарування вона та її чоловік були особами похилого віку, за станом здоров'я потребували матеріальної допомоги, а тому погодилися на передачу свого майна , яке є єдиним житлом сину за умови довічного утримання.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що конкретна назва правочину для неї з чоловіком особливого значення не мала, різницю між договором довічного утримання та договором дарування їм роз'яснено не було, квартира переписувалася з розрахунком на те, що син буде допомагати, саме умова фінансової допомоги та догляду були тією суттєвою умовою, яке вплинуло на рішення про переоформлення квартири на користь відповідача. Апелянт зазначає, що згода сина на фінансову та іншу необхідну допомогу вплинули на волевиявлення щодо відчуження на його користь квартири, за інших умов вона з чоловіком ніколи б не відписала квартиру своєму синові ОСОБА_7, оскільки це її єдине житло.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Алаєва Т.А. просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_5 та залишити без змін рішення суду першої інстанції.Зокрема приватний нотаріус зазначає що, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 чітко визначали своє бажання укласти саме договір дарування квартири своєму сину ОСОБА_12 і пояснили чому вони це роблять, та готували необхідні документи для посвідчення саме такого правочин , а не іншого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_5 та її представника адвоката Святної О.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_7 - адвоката Максимової Ж.В., яка наполягала на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, та врахувавши обов»язкові в порядку п.4ст.338 ЦПК України висновки та мотиви колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ викладені по справі в ухвалі від 17 червня 2015 року, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити і залишити рішення без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом по справі встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 травня 1994 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 у рівних частинах належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.50).

13 вересня 2013 року було укладено оспорюваний договір дарування квартири, за яким ОСОБА_11, ОСОБА_5 передали безоплатно у власність ОСОБА_7 (сину) трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Алаєвою Т.А. та зареєстрований у реєстрі за № 2973 (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер (а.с.8).

Згідно зі ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Виходячи із змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Згідно із ч.ч. 1,3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.229 ЦК України, якою обґрунтовувалися позовні вимоги, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значен6ня, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі , які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Як роз'яснено в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 червня 2014 року № 6-69 цс 14.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 просила визнати укладений між сторонами договір дарування недійсним, оскільки вона з покійним чоловіком помилялись в правовій природі договору дарування та його правових наслідках.

Згідно з ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимого та заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення, у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,виникає спір.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачка ОСОБА_5, обґрунтовувала свої позовні вимоги тими обставинами, що вона з чоловіком подарувала ( відписала) належну їм квартиру сину ОСОБА_7, тому що останній обіцяв їх доглядати (надсилати кошти) до смерті, однак обіцянки надсилати кошти на лікування чоловіка та її не виконав, ніякої допомоги не надає.

Згідно з ч.2п.4 зазначеного Договору дарування квартири від 13 вересня 2013 року, дарувальники стверджують, що вони ознайомлені з правовою природою договору дарування як договору безоплатного, а тому не мають права вимагати від обдарованого вчинення на свою користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру. Відповідно до п.9 зазначеного договору дарувальники розуміють природу цього правочину, свої права та обов»язки за договором, договір укладається ними у відповідності зі справжньою волею - правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків(ас.47-49). У тексті договору дарування не міститься застережень( умов) щодо зобов»язання відповідача надавати по життєве утримання своїм батькам( дарувальники).

Виходячи з фактичних обставин справи, ОСОБА_5 не доведено, неправильності сприйняття нею умов договору дарування яке вплинуло на її волевиявлення і за якими не передбачено яких - небудь зустрічних майнових домагань, і зазначений договір спрямований на надання майнової вигоди лише ОСОБА_7

Таким чином, відсутні фактичні дані що ОСОБА_5, неправильно сприймала умови договору дарування в силу яких вона як дарувальниця передала обдарованому ОСОБА_7 безоплатно дарунок ( 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1) у власність. При цьому враховуючи зміст норм ст.ст.717,215 ЦПК України, не має правового значення поведінка ОСОБА_7 що сталася після укладення оспорюваного договору дарування, та неодержання позивачем майнової вигоди від вчиненого правочину.

На підставі викладеного, визначивши правову суть спору, оцінивши надані сторонами докази у відповідності з правилами ст.212 ЦПК України , суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку що в позові ОСОБА_14, слід відмовити, оскільки нею не доведено фактів що свідчать про порочність даного правочину.

За таких обставин, апеляційний суд вважає що постановлене судове рішення є законним і обґрунтованим, висновок суду відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити і залишити рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319, ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моментуїї проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:Судді: