Ухвала суду № 50710880, 16.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9086/14-к

Провадження №11-кп/772/853/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Кривошея А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривошеї А.І.

суддів: Бурденюка С.І. та Юненка М.О.

секретаря Доценко М.І.

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.

адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013010380003120 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, самих обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з доповненнями на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2015, яким засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого: 22 лютого 2007 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст.ст. 162 ч. 1, 186 ч. 2, 70, 75 КК України до пяти років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки; 10 березня 2007 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст.ст. 162 ч. 1, 186 ч. 2, 70 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки; 14 грудня 2007 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст. 296 ч. 1 КК України до 1000 грн. штрафу; 28 січня 2009 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст. 185 ч. 3 КК України до пяти років шести місяців позбавлення волі,

- за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, зараховано покарання частково відбуте за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року та призначено йому остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.

За ст. 262 ч. 2 КК України ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю його вини.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, неодруженого, непрацюючого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимого: 26 червня 2007 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ст.ст. 186 ч. 2, 296 ч. 3 КК України до пяти років позбавлення волі з іспитовим строком три роки; 12 серпня 2008 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ст. 189 ч. 2 КК України до пяти років двох місяців позбавлення волі,

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- за ст. 262 ч. 1 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Вирішено долю цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно вироку суду, 30 вересня 2013 року обвинувачений ОСОБА_4, вступивши в попередню змову з обвинуваченим ОСОБА_5, зайшли до під»їзду будинку №15-А по вул. Островського в м. Вінниці. Переконавшись, що в квартирі №2, що розташована на першому поверсі даного будинку, нікого немає, дотримуючись спільно розробленого плану, діючи повторно, відповідно до розподілених ролей, обвинувачений ОСОБА_5 розвідним ключем, який принесли із собою, зламав серцевину замка вхідних дверей квартири, після чого разом з обвинуваченим ОСОБА_4 проникли до квартири, звідки таємно викрали: золоту обручку вагою 7 г, вартістю 3745 гривень; золотий жіночий перстень вагою 8 г, вартістю 4280 гривень; золотий жіночий перстень вагою 4 г, вартістю 2140 гривень; золотий ланцюжок вагою 4 г, вартістю 2140 гривень; золотий кулон вагою 2 г, вартістю 1070 гривень. Викраденим майном обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 13375 гривень.

Крім того, 30 вересня 2013 року обвинувачений ОСОБА_5, перебуваючи в квартирі потерпілого ОСОБА_6, коли ОСОБА_4 залишив дану квартиру після вчинення крадіжки, в одній із кімнат побачив металевий сейф, де зберігалась мисливська зброя. Бажаючи оглянути його вміст, обвинувачений ОСОБА_5 розвідним ключем пошкодив замок сейфу, звідки викрав чохол до карабіна, вартістю 300 гривень; гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-27 16 калібру №А26709, вартістю 5400 гривень; чохол до рушниці, вартістю 250 гривень; гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-27 16 калібру №А01915, вартістю 4500 гривень; мисливського ножа, вартістю 60 гривень; мисливський карабін ТОЗ-78 №0301854, вартістю 3500 гривень, на якому була встановлена оптика Німецького виробництва, вартістю 3500 гривень; 4 пачки патронів до карабіну по 50 шт. в кожній пачці на суму 2401 гривня 20 копійок; поліетиленовий пакет з патронами до карабіну кількістю 40 шт. на суму 80 гривень. Викраденою зброєю та патронами обвинувачений ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 19991 гривню 20 копійок.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, 25 жовтня 2013 року, приблизно, о 09.00 год. з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, повторно, діючи умисно, підійшов до дверей квартири АДРЕСА_1 і переконавшись, що в квартирі нікого не має, розвідним ключем, який приніс з собою, пошкодив серцевину замка вхідних дверей, проник у квартиру, звідки викрав: 5000 доларів США (згідно з довідкою УНБУ №13-013/773 від 03 березня 2014 року 100 доларів США еквівалентно 799,3000 грн.), що становить 39965 гривень; золотий ланцюжок 585 проби, вагою 8 г, вартістю 4000 гривень; золотий хрестик 585 проби, вартістю 1000 гривень; золоті сережки 585 проби, вартістю 2000 гривень; дублянку чоловічу, вартістю 800 гривень; напій «Maccofe», вартістю 180 гривень; сумку, вартістю 300 гривень. Викраденим майном обвинувачений ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 48245 гривень.

30 жовтня 2013 року, приблизно, о 15.00 год. обвинувачений ОСОБА_4, вступивши в попередню змову з обвинуваченим ОСОБА_5, зайшли до під»їзду будинку №157 по вул. Свердлова в м. Вінниці. Переконавшись, що в квартирі №39, що розташована на сьомому поверсі даного будинку, нікого немає, дотримуючись спільно розробленого плану, діючи повторно, відповідно до розподілених ролей, обвинувачений ОСОБА_5 розвідним ключем, який принесли із собою, зламав серцевину замка вхідних дверей квартири, після чого разом з обвинуваченим ОСОБА_4 проникли до квартири, звідки таємно викрали: 4100 євро (згідно з довідкою УНБУ №13-013/764 від 28 лютого 2014 року 100 євро еквівалентно 1100,4762 грн.), що становить 45119 гривень 52 копійки, 50 польських злотих (згідно з довідкою УНБУ №13-013/764 від 28 лютого 2014 року 100 польських злотих еквівалентно 263,0327 грн.), що становить 131 гривня 51 копійка; 4200 гривень; наручний годинник, вартістю 800 гривень. Викраденим майном обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 50233 гривні 03 копійки.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на таємне викрадення чужого майна, 21 лютого 2014 року, приблизно, о 12.00 год. підійшов до дверей квартири АДРЕСА_2 і переконавшись, що в квартирі нікого не має і за ним ніхто не спостерігає, розвідним ключем, який приніс з собою, пошкодив серцевину замка вхідних дверей, проник у квартиру, звідки таємно викрав: 8015 євро (згідно з довідкою УНБУ №13-013/774 від 03 березня 2014 року 100 євро еквівалентно 1211,3363 грн.), що становить 97088 гривень 60 копійок; 7000 доларів США (згідно з довідкою УНБУ №13-013/774 від 03 березня 2014 року 100 доларів США еквівалентно 883,8000 грн.), що становить 61866 гривень; 100 російських рублів (згідно з довідкою УНБУ №13-013/774 від 03 березня 2014 року 10 російських рублів еквівалентно 2,4710 грн.), що становить 247 гривень 10 копійок; сережки з білого золота, вартістю 18000 гривень; підвіску з білого золота з діамантами, вартістю 5000 гривень; ланцюжок з білого золота, вартістю 3000 гривень; золоті сережки 585 проби, вартістю 1500 гривень; золоту каблучку 585 проби, вартістю 900 гривень; золоті запонки 585 проби, вартістю 12000 гривень; золоту 585 проби шпильку у формі «Тризуба», вартістю 300 гривень; золотий 585 проби браслет, вартістю 1000 гривень; срібну 925 проби каблучку, вартістю 350 гривень; срібне кольє, вартістю 3800 гривень. Викраденим майном обвинувачений ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 205051 гривню 70 копійок.

Згідно апеляційної скарги прокурора суд першої інстанції не врахував, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, на шлях виправлення не стали, шкоду потерпілим не відшкодували та знову вчинили ряд умисних тяжких злочинів.

Крім того суд незаконно виправдав ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 262 КК України, оскільки його вина повністю знайшла своє підтвердження під час досудового розслідування та судового розгляду, що підтверджується показами самих обвинувачених та протоколами слідчих експериментів за їх участю від 11.04.2014 та 04.03.2014.

На підставі наведеного, прокурор просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2015 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним та призначити покарання ОСОБА_4 за ст. 262 ч. 2 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі; за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі; за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді 7 років позбавлення волі та відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, зарахувати покарання частково відбуте за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року та призначити йому остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі та ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; за ст. 262 ч. 1 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі, відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Адвокат ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, просить вирок суду змінити в частині визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, перекваліфікувавши його дії на ч. 3 ст. 185 КК України та призначивши остаточне покарання ОСОБА_4, з урахуванням вироку Вінницького міського суду від 24.10.2014 та відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі.

На думку адвоката вина ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України не доведена. Оскільки перелік викраденого майна та сума завданої шкоди потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не підтверджена доказами, зокрема завдана матеріальна шкода потерпілим була встановлена з їх слів, відсутні документи, що підтверджують вартість викраденого майна.

Крім того, заява ОСОБА_4 від 23.02.2014 по те, що він вчинив крадіжку в потерпілого ОСОБА_10 є недопустимим доказом, оскільки слідчі дії були проведені без захисника та в момент написання заяви ОСОБА_4 перебував у стані наркотичної ломки та не міг усвідомлювати свої дії.

Також, адвокат просить змінити вирок суду в частині задоволення цивільних позовів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та задовольнити на суми підтверджені доказами матеріальної шкоди.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, також просить перекваліфікувати його дії за ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки судом безпідставно взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_10

Адвокат ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, та обвинувачений ОСОБА_5 в своїх апеляційних скаргах просять призначити ОСОБА_11 мінімальне покарання із врахуванням усіх помякшуючих обставин, а саме: щире каяття, допомога суду та слідству у встановленні обєктивної істини по справі, наявність на утриманні малолітньої дитини, дружини та батьків похилого віку.

Крім того, судом не встановлено жодної обтяжуючої вину обставини.

Потерпілий ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, та просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2015 залишити без змін.

Заслухавши доповідача, прокурора адвокатів та обвинувачених, які просили задовольнити їх апеляційні скарги з мотивів наведених в них, потерпілого ОСОБА_6, який підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, адвокатів та обвинувачених слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в скоєні злочинів, за які вони засуджені, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами, допустимість яких перевірив суд першої інстанції в судовому засіданні та дав вірну оцінку і юридичну кваліфікацію.

Згідно вимог ст.22 КПК України суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а відповідно зі ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Докази, зазначені та надані сторонами кримінального провадження судом першої інстанції дослідженні в повному обсязі, обставин, які б завадили сторонам скористатися своїми процесуальними правами в наданні інших доказів не встановлено.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому показання допитаних у суді потерпілих про обставини справи вірно покладено в основу вироку.

Судом першої інстанції в ході кримінального провадження дотримано вимоги ст.ст. 22, 92, 93, 349, 350 КПК України, що є гарантією забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд, а тому твердження адвоката обвинуваченого ОСОБА_4 про недостатність лише показань потерпілих для визнання винуватості його підзахисного суперечить основним засадам кримінального провадження: відповідно до ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Що стосується апеляційної скарги прокурора в частині безпідставного виправдування ОСОБА_4 за ст.262 ч.2 КК та перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч.2 на ч.1 ст.262 КК, то відповідно до вимог ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, однак згідно ч.3 ст. 404 КПК України прокурор з клопотанням про дослідження інших доказів, чи повторне дослідження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення за ст.262 ч.2 КК, не звертався. Дослідження доказів за ініціативи суду порушило б принцип рівності сторін та свідчило б про упередженість суду.

В суді першої інстанції встановлено, що у обвинувачених був зговір на скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК. ОСОБА_5І скоював кримінальне правопорушення, передбачене ст.262 КК один. На цьому наполягали обоє обвинувачених, а тому рішення суду є вірним.

Не підлягають задоволенню, в частині невірного призначення обвинуваченим покарання, як апеляційна скарга прокурора так і апеляційні скарги обвинувачених і їх захисників.

Саме з врахуванням як тих обставин на які посилається в своїй апеляційній скарзі прокурор так і тих, що містяться в апеляційних скаргах адвокатів, суд прийняв обґрунтоване та вмотивоване рішення щодо призначення покарання, а тому підстав для його помякшення, чи навпаки призначення більш суворого, немає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, самих обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з доповненнями та заперечення потерпілого ОСОБА_8 на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2015, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді:

А.І. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Юненко