Постанова № 50697856, 16.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курбанова Н.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року справа №266/804/15-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 липня 2015 року у справі № 266/804/15-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання протиправним рішення УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя щодо відмови в поновленні виплати пенсії по втраті годувальника та зобовязання управління поновити виплату пенсії по втраті годувальника з 12 лютого 2012 року. (а.с.1)

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 липня 2015 року в задоволені позовних відмовлено. (а.с.52-55)

Не погодившись з постановою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт посилається на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Конституцію України та зазначає, що виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на отримання раніше призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. (а.с. 57-58)

Представники сторін не з'явилися до судового засідання, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, з клопотанням про участь у розгляді справи не зверталися.

За нормами ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, судапеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась на обліку в УПФУ в Приморському районі міста Маріуполя та з 24 лютого 1994 року отримувала пенсію за віком, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За особистою заявою № 84 від 27.03.2008 року позивач з 27 березня 2008 року переведена на пенсію у звязку з втратою годувальника, відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». (а.с.19)

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2009 року виплату пенсії ОСОБА_3 було зупинено, у звязку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, підстава - особиста заява від 03.02.2009 року № 707/01-17/5.

Позивачу було проведено виплату пенсії за шість місяців наперед за період з 01.02.2009 року по 31.07.2009 року в сумі 4679,16 грн., відповідно до ст. 51 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла на той час.

На даний час позивач постійно проживає на території Ізраїлю. (а.с.21-22)

12 лютого 2015 року представник позивача ОСОБА_2 шляхом поштового відправлення звернувся до УПФУ в Приморському районі міста Маріуполя із заявою про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_3 та надав копію пенсійного посвідчення серії АА № 986997 ОСОБА_3, копію нотаріальної довіреності від 10.12.2014 року, копію засвідчення справжності підпису № 811/14 від 10.12.2014 року, копію паспорту для виїзду за кордон Е Е686511 на імя ОСОБА_3 та копію паспорту АЕ 322812 на імя ОСОБА_2 (а.с.5-7)

Рішенням № 2248/03 від 26 лютого 2015 року пенсійним органом відмовлено в поновленні виплати пенсії, оскільки, відповідно до наданих документів на дату надання заяви про поновлення виплати пенсії, ОСОБА_3 не мешкає на території України, заява на поновлення виплати пенсії надана не особисто, а надіслана поштою представником, не надано паспорт та документ, який підтверджує її місце проживання. (а.с.3-4)

07 травня 2015 року представником позивача ОСОБА_2 до пенсійного органу у вільній формі направлено заяву, в якій зазначено, що в поданій ним заяві 12 лютого 2015 року від імені ОСОБА_3 зроблено помилку при визначені виду пенсії. (а.с.36-37)

Правомірність дій управління щодо відмови в поновленні виплати пенсії є спірним питанням цієї справи.

Приймаючи спірну постанову, суд першої інстанції виходив з того, що судом достовірно встановлено, що рішення щодо відмови у поновленні пенсії по втраті годувальника відповідачем не приймалось, а тому права позивача не порушувалися.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову, з наступних підстав.

Приписами п.2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено документи, що є підставою для призначення пенсії, а саме:

1.5. Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату пенсії непрацездатним членам сімї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 2.8 Порядку визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно доп. 2.9 вказаного Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (п. 2.22 Порядку 22-1).

Згідно до п. 1.7. вказаного Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Пунктом 4.1 вказаного Порядку визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів.

7 жовтня 2009 року Конституційним судом України прийнято Рішення № 25-рп/2009 у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - IV. Згідно п. 2 даного рішення положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Аналогічна норма зазначена також в ст. 152 Конституції України: закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

У постанові Верховного суду України у справі № 21-180а15 від 12.05.2015 року зазначено, що Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності порушення прав позивача, оскільки спірним рішенням відповідача було відмолено у поновленні виплати пенсії за загальними підставами (з приводу яких існують приведені вище рішення Конституційного суду України, Верховного суду України та Європейського суду з прав людини), іншими ніж визначив суд першої інстанції. Те, що представник ОСОБА_3 при зверненні від її імені із заявою про поновлення пенсії помилково зазначив «за віком», а не «по втраті годувальника», ніяким чином не вплинуло на відповідача при прийнятті спірного рішення, яким порушені права позивача на отримання пенсії.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачем не була доведена правомірність свого рішення щодо відмови позивачу в поновленні виплати пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини по справі, але ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводами апеляційної скарги спростовуються висновки суду, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 24, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2015 року у справі № 266/804/15-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2015 року у справі № 266/804/15-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про відмову в поновленні пенсії ОСОБА_3 від 26 лютого 2015 року № 2248/03.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя поновити ОСОБА_3 виплату пенсії по втраті годувальника з 12 лютого 2015 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Г.М. Міронова

ОСОБА_4