Постанова № 50697787, 16.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа № 922/2536/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1;

відповідач не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4198Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2015 року по справі

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль, м. Бориспіль

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 101 127,99 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 липня 2015 року по справі (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що твердження, викладені у скарзі щодо неповноти зясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, на його думку суперечать дійсним обставинам справи та не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового розгляду, відповідач у судове засідання не зявився, повноважного представника до суду не направив, заявив через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив відкласти розгляд справи у звязку з хворобою.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Колегія суддів, враховуючи викладене, ухвалила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обовязковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 01 липня 2014 року між позивачем (ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль) та відповідачем (ФОП ОСОБА_2В.) було укладено договір № 37.2.2.-14.24-20 про надання права користування інфраструктурою.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2014 року), з метою покращення обслуговування пасажирів в Державному підприємстві Міжнародний аеропорт Бориспіль, аеропорт надає підприємству право на користування інфраструктурою аеропорту та створює умови для організації продажу морозива від італійського виробника Plombino Italiano (надалі продукція) з мобільного обладнання в кількості 2 одиниць (надалі пересувні возики), а підприємство оплачує надане право (далі послуги). Для здійснення реалізації продукції працівники підприємства використовують пересувні возики, що є власністю підприємства. Для можливості функціонування пересувних возиків з реалізації продукції, аеропорт забезпечує технічну можливість для підєднання цього обладнання до електричних мереж аеропорту, а підприємство відшкодовує витрати на електрозабезпечення за тарифами електропостачальної організації на підставі окремо виставлених рахунків.

Розмір оплати за надання права користуватися інфраструктурою аеропорту розраховується в залежності від кількості пасажирів на прибуття/відправленні до/з пасажирського терміналу "D" протягом місяця та становить:

Кількість пасажирів за місяць розмір оплати за один мобільний

Візок (без ПДВ)

Менше за 250 тис. 2 900,00 грн.

Від 250 тис. до 350 тис. 4 350,00 грн.

Від 350 тис. до 450 тис. 5 800,00 грн.

Більше за 450 тис. 7 250,00 грн.

Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Аеропорт кожного 5-го числа місяця, що слідує за звітним виставляє підприємству рахунок на підставі звіту про кількість обслужених у пасажирському терміналі "D" пасажирів на приліт та виліт за звітний місяць, крім трансферних пасажирів (надалі звіт). Звіт надається до бухгалтерії аеропорту керівництвом аеровокзального комплексу (АВК). Звіт є підставою для виставлення рахунків підприємству. Разом з цим, аеропорт виписує окремий рахунок-фактури за спожитий обсяг електроенергії за звітний місяць, що складається на підставі письмового звіту наданого підприємством до служби головного енергетика аеропорту (додаток № 3) та акт приймання-здачі послуг. Представник підприємства до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунки, акти приймання-здачі виконаних послуг (надалі акти) та звіт.

Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатись кожне 10 число місяця, незалежно від дати їх фактичного отримання підприємством. До 20-го числа кожного місяця, що слідує за звітним, підприємство сплачує рахунки та підписує акти. Підписані акти підприємство зобовязане повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноваженими особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті актів не керівниками; сторони надають один одній належним чином оформлені повноваження на осіб, які підписали акти. Якщо протягом 5-ти робочих днів акти не буде повернуто аеропорту, вони вважаються підписаними сторонами. У разі наявності простроченої заборгованості у підприємства перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством, до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим договором (п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору, з урахування додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2014 року).

Згідно п. п. 7.1, 7.2, 7.3 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 жовтня 2014 року (включно). Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписується сторонами окремо. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за 10 днів до його закінчення, договір вважається продовженим на кожний наступний місяць. Сторони можуть достроково в односторонньому порядку розірвати договір попередивши про це одну за 20 календарних днів до передбачуваної дати розірвання договору листом, який є невід'ємною частиною договору (датою розірвання договору є дата, вказана в листі).

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками-фактури: № 897/576 від 31.08.2014 року на суму 17 400,00 грн.; № 898/347 від 30.09.2014 року на суму 971,04 грн.; № 897/671 від 30.09.2014 року на суму 17 400,00 грн., № 897/775 від 31.10.2014 року на суму 13 920,00 грн., № 897/904 від 30.11.2014 року на суму 13 920,00 грн.; № 897/992 від 31.12.2014 на суму 17 400,00 грн. позивач в повному обсязі виконав свої зобовязання за спірним договором, надавши відповідачеві право на користування інфраструктурою аеропорту у період з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року, дію договору припинено з 01 січня 2015 року.

Водночас, відповідач не провів розрахунки за договором № 37.2.2-14.24-20 про надання права користуватися інфраструктурою від 01 липня 2014 року за період вересень-грудень 2014 року у розмірі 81 011,04 грн. (з огляду на уточнені позовні вимоги позивача), що призвело до звернення останнього із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору надання послуг та договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено в договорі.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цім Кодексом, іншим законом або домовленістю сторін.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

З огляду на те, що належне виконання прийнятих на себе зобовязань з боку позивача підтверджено рахунками-фактури: № 897/576 від 31.08.2014 року на суму 17 400,00 грн.; № 898/347 від 30.09.2014 року на суму 971,04 грн.; № 897/671 від 30.09.2014 року на суму 17 400,00 грн., № 897/775 від 31.10.2014 року на суму 13 920,00 грн., № 897/904 від 30.11.2014 року на суму 13 920,00 грн.; № 897/992 від 31.12.2014 на суму 17 400,00 грн. за період з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року (виходячи з умов п.п. 3.2-3.4 договору з врахуванням умов додаткової угоди № 1 від 01.08.2014 р.), виходячи з припинення дії договору з 01 січня 2015 року, не проведення з боку відповідача розрахунків за вказаний період (серпень-грудень 2014 року) у розмірі 81 011,04 грн., суд попередньої інстанції, на думку судової колегії, обґрунтовано визнав позовні вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором № 37.2.2-14.24-20 про надання права користуватися інфраструктурою від 01 липня 2014 року за період серпень-грудень 2014 року включно у розмірі 81 011,04 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 9 221,25 грн. інфляційних втрат за період з 21 вересня 2014 року по 27 березня 2015 року та 858,11 грн. 3% річних за період з 21 вересня 2014 року по 27 березня 2015 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено правильно, тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 858,11 грн. за період з 21 вересня 2014 року по 27 березня 2015 року та інфляційних втрат в розмірі 9 221,25 грн. за період з 21 вересня 2014 року по 27 березня 2015 року також є обґрунтованими, на думку колегії суддів.

Стосовно стягнення пені в розмірі 10 037,59 грн. за період з 21 вересня 2014 року по 27 березня 2015 року, суд виходив з такого.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3.5 спірного договору, у разі простроченої заборгованості у підприємства перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством, до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим договором.

Як встановлено місцевим судом, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 10 037,59 грн.

Суд у рішенні перевірив правомірність нарахування пені, і дійшов висновку, який також підтримує колегія суддів, що, оскільки дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 037,59 грн. пені підлягають задоволенню.

Місцевий суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що спірний договір є припиненим з 01.08.2014 року, оскільки ці твердження ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права.

Господарський суд зазначає, що відповідно до п. 7.1 договору термін дії договору - 31 жовтня 2014 р.; вказаний договір, в силу п. 7.2 договору (у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 10 днів до його закінчення, договір вважається продовженим на кожний наступний місяць), був дійсним станом на грудень 2014 року.

Згідно з пунктом 7.3 договору, сторони можуть достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши про це одна одну за 20 календарних днів до передбачуваної дати розірвання.

Втім, відповідачем доказів звернення до позивача з пропозицією розірвати договір не надано. Користуючись правом, наданим п. 7.3 договору, з попередженням про розірвання договору в односторонньому порядку (докази направлення/одержання позивачем листа відповідача від 17.11.2014 р. та докази повідомлення саме про розірвання договору - в листі, по-перше, відповідач звернувся до позивача із пропозицією розірвати спірний договір, а не надіслав повідомлення в якому повідомив би позивача про те, що даний договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку, передбаченому умовами договору; по-друге, лист вказує на дату, яка вже сплинула, що суперечить процедурі розірвання - за 20 календарних днів до передбачуваної дати розірвання; по-третє, як зазначив суд, належні та допустимі докази такого звернення відповідача до позивача відповідачем до матеріалів справи не надані). Позиція відповідача про припинення договору з 01 серпня 2014 року також спростовується матеріалами справи - сторонами 31 серпня 2014 року підписано та скріплено печатками акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором № 37.2.2-14.24-20 від 01 липня 2014 року за серпень місяць 2014 року; відповідачем 18 вересня 2014 року надано позивачу до служби головного енергетика аеропорту звіт про використання електричної енергії, з огляду на наведене вбачається що відповідач користування інфраструктурою аеропорту після 01 серпня 2014 року (дата за якою відповідач вважає договір розірваним в односторонньому порядку). 23 грудня 2014 року позивачем одержано лист відповідача з пропозицією розірвання договору, який позивачем погоджено листом від 30 січня 2015 року, договір припинено за погодженням сторін - з 01 січня 2015 року.

Також необґрунтованим є посилання відповідача на відсутність звітів про кількість пасажирів, оскільки згідно п. 3.3 договору, на відповідача покладено отримання вказаних звітів.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає рішення місцевого суду таким, що прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування та задоволення скарги немає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2015 року по справі №922/2536/15 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 18.09.2015 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шепітько І.І.