Постанова № 50697339, 15.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.09.2015 справа №905/458/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача:ОСОБА_4, довіреність б/н від 02,03,2015р.від відповідача : від третьої особи:не зявився не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.)у справі№ 905/458/15 (суддя Ю.С. Мельниченко)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю С-Інжиніринг, м. Іллічівськ Одеської області до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, м. Маріуполь Донецької області Державного підприємства Дирекція по капітальному будівництву та реконструкції міжнародного аеропорту Донецьк, м. Донецькпростягнення 641691,70грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю С-Інжиніринг, м. Іллічівськ Одеської області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми 641691,70грн., яка складається з основного боргу у розмірі 324114,81грн., 3% річних у розмірі 56033,14грн. та інфляційних у розмірі 261543,75грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2015р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 підприємство «Дирекція по капітальному будівництву та реконструкції міжнародного аеропорту Донецьк».

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №905/458/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» заборгованість у сумі 324114,81грн., 3% річних у сумі 55487,22грн., інфляційних у сумі 261409,76грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем за спірним договором було виконано роботи на суму 7628889,22грн., поставлено обладнання у розмірі 34266514,48грн., що загалом складає суму 41895403,70грн., відрахуванню з зазначеної суми підлягають компенсаційні витрати, пов'язані з виконанням вимог договору 1% у розмірі 76288,89грн. та перераховані відповідачем на поточний рахунок позивача оплати у сумі 41495000,00грн. Таким чином, сума боргу за вказаним договором складає 324114,81грн., яка і була стягнута судом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначених вимог та стягнув 3% річних у розмірі 55487,22грн. та інфляційних у сумі 261409,76грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №905/458/15 і прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи.

Так, апелянт зазначає, що він виконував взяті на себе зобовязання з оплати робіт по мірі надходження фінансування, тобто в межах отриманих від замовника коштів, перерахованих на оплату виконаних робіт на обєкті. Відносно оплати решти вартості виконаних позивачем робіт, відповідач зазначив, що відсутнє прострочення виконання зобовязання відповідачем, оскільки кошти від замовника на рахунок відповідача не надходили, у звязку з чим строк виконання зобовязання не настав і підстави для стягнення основного боргу відсутні.

Разом з тим, на думку апелянта, надані позивачем копії документів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, не відповідають встановленим вимогам засвідчення документів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2015р. у справі №905/458/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати було змінено склад судової колегії та сформовано її у наступному складі: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_6, ОСОБА_3

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 15.09.2015р. не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце і час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2015р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив з мотивів, що були викладені у відзиві, просив рішення господарського суду Донецької області залишити без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2015р.явка сторін не була визнана обовязковою.

Разом з тим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Поряд з цим, сторони не посилалися на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

15.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» (далі - субпідрядник) був укладений контракт субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-148 (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору субпідрядник бере на себе зобов'язання передати у власність генпідрядника світлосигнальне обладнання та переважно власними силами і засобами виконати роботи з монтажу та пусконалагоджування системи світлосигнального обладнання перонів №1 та №2 під час виконання будівельних, монтажних робіт по реконструкції та будівництву штучних перонів, місць стоянок (МС), руліжних доріжок в КП «Міжнародний аеропорт Донецьк», відповідно до затвердженої проектно-кошторисної доокументації і в обумовлений контрактом строк.

Пунктом 1.2 визначено, що генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, при необхідності забезпечити будівельними та іншими матеріалами, прийняти роботи і повністю сплатити вартість фактично виконаних робіт.

Додатковою угодою №3 від 15.07.2012р. до договору №ДСА/Р/П/С/3-148 від 15.11.2011р. сторони узгодили нову редакцію договірної ціни до контракту субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-148 від 15.11.2011р., згідно якої договірна ціна розподіляється на дві черги пропорційно обсягам виконання робіт, у вигляді Договірної ціни №1 (перша черга) та Договірної ціни №2 (друга черга), що є додатками та невід'ємними частинами додаткової угоди (п.1).

Згідно з п.2.1 вищевказаної додаткової угоди договірна ціна робіт, що доручені для виконання субпідряднику по цьому контракту, складає суму у розмірі 46660676,55грн. з ПДВ, яка складається з:

договірної ціни №1 (перша черга) 31345867,44грн. з ПДВ у тому числі: вартість обладнання 26015365,96грн. з ПДВ, вартість монтажних робіт та матеріалів 5330501,48грн. з ПДВ;

договірної ціни №2 (друга черга) 15314809,11грн. з ПДВ, у тому числі: вартість обладнання у комплекті з автоматизованою системою управління технічним процесом та пусконаладочними роботами: 14910737,38грн. з ПДВ, вартість монтажних робіт та матеріалів 404071,73грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 14.1 договору приймання-передача результатів виконаних робіт здійснюється частинами щомісячно, за винятком випадків, якщо протягом місяця субпідрядником не виконувались роботи за договором. Приймання-передача результатів виконаних робіт виконується протягом 25-28 чисел кожного календарного місяця строку дії договору, на підставі актів приймання-передачі робіт, складених субпідрядником.

За умовами п. 4.3 генпідрядник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), наданого субпідрядником на умовах п.14.1 договору. Оплата здійснюється за обовязкової умови надходження коштів від замовника протягом 5-ти банківських днів з дати підписання генпідрядником акту приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що виконані субпідрядником роботи з електрозабезпечення, монтажні та пусконалагоджувальні роботи оплачуються генпідрядником за мінусом 1% від їх вартості. Дана сума коштів залишається у генпідрядника як компенсаційні витрати, пов'язані з виконанням умов цього контракту (витрати, пов'язані з забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на об'єктах та ін.).

Згідно з п. 4 Додаткової угоди №3 від 15.11.2012р. до контракту субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-148 від 15.11.2011р., контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. та у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за контрактом.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договору підряду (монтаж та пусконалагоджування системи світлосигнального обладнання пожежної сигналізації перонів №1 та №2 під час виконання будівельних, монтажних робіт по реконструкції та будівництву штучних перонів, місць стоянок, руліжних доріжок в КП «Міжнародний аеропорт Донецьк»), а також договору поставки (передача у власність генпідрядника світлосигнального обладнання), отже, договірні відносини сторін підпадають під регулювання § 1, 3 Глави 54, 61 ЦК України

За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу обладнання за договором на загальну суму 34266514,48грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі устаткування до монтажу та відповідними видатковими накладним.

Разом з тим, за наслідком виконання позивачем підрядних робіт за спірним договором, сторонами було складено та підписано акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, які підтверджують виконання позивачем робіт на загальну суму 7628889,22грн. з ПДВ. Зазначені акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором підряду № ДСА/Р/П/С/3-148 від 15.11.2011р. на суму 7628889,22грн. та поставлення обладнання у розмірі 34266514,48грн., що разом складає 41895403,70грн.

На виконання умов п. 4.9 договору сторонами було підписано акти приймання-передачі робіт (компенсаційні витрати, пов'язані з виконанням вимог договору 1%), які наявні в матеріалах справи: №23/12-01гп від 23.12.2011р.; №31/05-05гп від 31.05.2012р.; №24/05-01гп від 24.05.2012р.; №08/06-02гп від 08.06.2012р. Крім того, позивач в ході розгляду справи в господарському суді Донецької області пояснив, що, окрім наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі робіт, були також підписані акти №10/09-01гп від 10.09.2012р. та №30/07-02гп від 30.07.2012р., які фактично в матеріалах справи відсутні. На підставі цього, господарський суд вірно встановив, що компенсаційні витрати, які підлягають відрахуванню з загальної вартості виконаних позивачем робіт, складають 76288,89грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не ооспорюється сторонами, відповідачем було перераховано позивачу 41495000,00грн. в якості оплати вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Виходячи з вищевикладеного, господарським судом Донецької області вірно визначено, що позивачем за спірним договором було виконано роботи на суму 7628889,22грн., поставлено обладнання на суму 34266514,48грн., що разом становить 41895403,70грн. Відрахуванню з зазначеної суми підлягають компенсаційні витрати, пов'язані з виконанням вимог договору 1% на суму 76288,89грн. та перераховані відповідачем оплати в розмірі 41495000,00грн. Отже, заборгованість відповідача складає 324114,81грн.

Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав. Крім того, факт наявності боргу відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані роботи та поставлене обладнання, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу у сумі 324114,81грн.

Крім основного боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю С-Інжиніринг просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком 3% річних у розмірі 56033,14грн. та інфляційних у розмірі 261543,75грн.

Приписами п.17.2 договору встановлено, що за порушення строків оплати виконаних робіт генпідрядник несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати, то суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних.

З нарахуванням позивачем інфляційних у сумі 261543,75грн та стягненням судом інфляційних у сумі 261409,76грн. судова колегія не погоджується, оскільки в розрахунку позивача та суду першої інстанції період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою ОСОБА_5 службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та ст.ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію" використовується та є офіційним індекс, розрахований ОСОБА_5 службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

На підставі цього судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зробивши власний розрахунок інфляційних дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних, обчислених:

- з лютого 2013 року по травень 2013 року відносно заборгованості у сумі 819114,81грн.;

- з липня 2013 року по січень 2014 року відносно заборгованості у сумі 769114,81грн.;

- з березня 2014 року по травень 2015 року відносно заборгованості у сумі 324114,81грн.

При цьому, судова колегія врахувала вимоги статті 83 ГПК України, вірно визначила періоди нарахування інфляційних втрат та встановила, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 242396,18грн. В позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 19147,57грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати прийнятого товару та виконаних робіт, то суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних. Між тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних, нарахованих за періоди:

- з 01.01.2013р. по 29.01.2013р. відносно заборгованості у сумі 7819114,81грн.;

- з 30.01.2013р. по 12.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 819114,81грн.;

- з 13.06.2013р. по 13.02.2014р. відносно заборгованості у сумі 769114,81грн.;

- з 14.02.2014р. по 12.06.2015р. відносно заборгованості у сумі 324114,81грн., що в сумі складає 56103,24грн.

При цьому, судова колегія врахувала вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, вірно визначила кількість днів прострочення та встановила, що стягненню підлягають 3% у розмірі 56033,14грн.

З відмовою господарського суду Донецької області у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, судова колегія погоджується, оскільки матеріали справи не містять доведення будь-яких фактичних обставин, які свідчили б про наявність достатньо обґрунтованого припущення щодо ускладнення або неможливості виконання в майбутньому рішення суду в разі невжиття таких заходів у розумінні ст. 66 ГПК України.

Стосовно твердження скаржника про те, що відсутнє прострочення виконання зобовязання відповідачем, оскільки кошти від замовника на рахунок відповідача не надходили, у звязку з чим строк виконання зобовязання не настав і підстави для стягнення основного боргу відсутні, спростовується наступним.

Відповідно до ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З наведеного вбачається, що ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатися подією, яка неминуче має настати.

Разом з тим, частина 1 статті 530 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки подією є явище, що виникає незалежно від волі людей, а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльністю людей, які у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Таким чином, фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору, але за змістом ст. 511 ЦК України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 528 ЦК України навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, ГК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з наведеного, відповідальним за виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт є підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, який зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті виконаних робіт незалежно від надходження коштів від замовника - Державного підприємства Дирекція по капітальному будівництву та реконструкції міжнародного аеропорту Донецьк.

Оскільки відповідач може і не отримати платіж від замовника, вказане в контракті не є подією, яка має неминуче настати, а отже, п.4.3 контракту не містить визначення терміну чи строку виконання у розумінні ст. 251, 252 ЦК України, з чого можна зробити висновок, що ненадходження коштів від замовника на рахунок відповідача не звільняє його від обовязку виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт та поставленого обладнання.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2013р. у справі № 8/348.

Разом з тим, на думку апелянта, надані позивачем копії документів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, не відповідають встановленим вимогам засвідчення документів.

За приписами п.5.27 Національного стандарту України «ОСОБА_5 уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України N 55 від 7 квітня 2003р., відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23. Як встановлено судовою колегією, копії документів, які були надані позивачем та долучені до матеріалів справи або безпосередньо завірені відповідно до вище визначених вимог, або прошиті та завірені належним чином.

Отже, доводи апеляційної скарги не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №905/458/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №905/458/15 - скасувати частково

Викласти 2 та 3 абзац резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Бахчиванджи, буд. 2, ідентифікаційний код 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня , буд. 1А, кім. 26, ідентифікаційний код 34944005) заборгованість за контрактом субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-148 від 15.11.2011р. у сумі 324114,81грн., 3% річних у сумі 56033,14грн., інфляційних у сумі 242396,18грн. та витрат зі сплати судового збору у сумі 12450,89грн.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» інфляційних у сумі 19147,57грн. відмовити».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №905/458/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 184,68грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим:

2 позивачу;

1 відповідачу;

1- третій ос.;

1 ГСДО;

1 до справи;

1 ДАГС.