Ухвала суду № 50687727, 25.08.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 серпня 2015 року Справа № 907/63/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шаргала В.І.

суддів Прокопанич Г.К.

Алєєвої І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2015

у справі № 907/63/15 господарського суду Закарпатської області

за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Чопської міської ради

до СП "Геліос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки у землі запасу Чопської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015 скасовано, а у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим судовим актом, Чопська міська рада Закарпатської області звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Згідно частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у 2015 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена з 01 січня у розмірі 1218грн., з 01 грудня - 1378грн.

Приписами підпункту "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що із касаційних скарг на рішення суду, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки судового збору складає 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому слід врахувати, що предметом спору є три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до п.п.2.11 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 (зі змінами і доповненнями), якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Тому, розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою в такому випадку, становить 852,60 грн + 852,60 грн + 852,60 грн = 2557,80 грн. Натомість скаржником не додано доказів сплати судового збору у розмірі та порядку, передбаченому законом, що підтверджується відсутністю таких доказів у переліку доданих до касаційної скарги документів, а також скаржник у касаційній скарзі не навів жодних підстав звільнення його від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової.

Разом з тим, скаржником до касаційної скарги на підтвердження доказів направлення скарги додано лише ксерокопії фіскальних чеків, з яких неможливо встановити, хто був відправником та, водночас, відсутні докази направлення скарги сторонам у справі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 25.08.2015 року касаційна скарга може бути подана повторно, тому клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 110, п.п.3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Повернути касаційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 907/63/15 (з доданими до неї документами).

Головуючий суддя В.І. Шаргало

Судді Г.К. Прокопанич

І.В. Алєєва