Рішення № 5068646, 15.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/143

15.10.09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/143 15.10.2009

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Альянс»

до

Закритого акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»

про

стягнення 19 111,38 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:

Медвідь К.В. (пред. за довір. № 36 від 18.09.2009 року)

Від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Альянс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»заборгованості за договором факультативного перестрахування (ретроцесії) №130/06-ФП від 18.08.2006 року у сумі 19 111,38 грн.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином виконує свої зобов’язання за договором перестрахування ризиків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року порушено провадження у справі № 23/143 та призначено її до розгляду на 22.09.2009 року.

У судовому засіданні 22.09.2009 року представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 22.09.09 року своїх представників не направив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 року у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/143 було відкладено на 15.10.2009 року.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за двома адресами: за місцезнаходженням Відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців та за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві.

У судове засідання 15.10.2009 року представник відповідача повторно не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/143 від 17.08.2009 року та від 22.09.2009 року не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 18 серпня 2006 року було укладено договір факультативного перестрахування (ретроцесії) №130/06-ФП, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків взаємно переданих сторонами на факультативній (необов’язковій) основі. Пунктами 1.2 договору №130/06-ФП від 18.08.2006 року передбачено, що на підставі цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику.

Передані у перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, що уклав договір страхування (пункт 1.3 договору №130/06-ФП).

Сторони погодили, що пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у вигляді конкретного проекту договору, підписаного перестрахувальником та скріпленого його печаткою(пункт 2.1 договору №130/06-ФП). У випадку погодження з викладеними у проекті договору умовами, перестраховик підписує наданий йому документ та скріплює його своєю печаткою. За означеними умовами договори перестрахування, укладені сторонами за конкретними об’єктами, вважаються укладеними з дати їх підписання без заперечень стороною, яка виступає в якості перестраховика.

15 січня 2007 року сторонами відповідно до умов договору №130/06-ФП було укладено договір перестрахування (ковер-нот) №1107-1, за яким Позивачем було перестраховано ризик виконання власних зобов’язань за укладеним ним договором страхування транспортних засобів. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статтею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Таким чином, законодавцем чітко визначено коло суб’єктів правовідносин в галузі перестрахування шляхом визначення вичерпного їх переліку. Сторонами у договорі перестрахування можуть виступати виключно страховики.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Позивач включений до Державного реєстру фінансових установ, створений у формі акціонерного товариства та одержав у встановленому законом порядку безстрокову ліцензію на здійснення страхування наземного транспорту (крім залізничного) АВ №158619 від 15.08.2006 року.

Відповідач включений до Державного реєстру фінансових установ, створений у формі акціонерного товариства та одержав у встановленому законом порядку безстрокову ліцензію на здійснення страхування наземного транспорту (крім залізничного) АВ № 330257 від 05.04.2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що договір №130/06-ФП від 18.08.2006 року та договір перестрахування №1107-1 від 15.01.2007 року на момент їх укладення та виконання відповідали вимогам чинного законодавства в частині суб’єктного складу учасників цих правовідносин та за своєю формою –вимогам статті 981 Цивільного кодексу України.

Договором №1107-1 від 15.01.2007 року Позивач передав у перестрахування частину ризиків виконання своїх обов'язків перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту №23.2863.03 від 29.12.2006 року, укладеним з Бондаренко С.А. Предметом договору страхування №23.2863.03 від 29.12.2006 року визначені майнові інтереси страхувальника (Бондаренко С.А.), пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням (у тому числі) автомобілем Chevrolet Laccetti, ідентифікаційний номер KL1NF196E7K548553, державний номерний знак АЕ 1564 АА. Пунктом 10.1 договору страхування страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов’язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається пошкодження транспортного засобу та/чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 9.7 договору перестрахування (ковер-ноту) №1107-1 від 15.01.2007 року визначено, що застраховані відповідно до додатку транспортні засоби використовуються як таксі.

06 серпня 2007 року на 96 км. а/д Запоріжжя-Кіровоград сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля Chevrolet Laccetti, ідентифікаційний номер KL1NF196E7K548553, державний номерний знак АЕ 1564 АА, що підтверджується довідкою виданою Криворізьким РВ УМВС України в Дніпропетровській області вих. № 29/8452 від 10.10.2007 року.

07 серпня 2007 року Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення вих. №1130 про настання події, яка має ознаки страхового випадку.

Для встановлення характеру та розміру шкоди завданої власнику автомобіля Chevrolet Laccetti, ідентифікаційний номер KL1NF196E7K548553, державний номерний знак АЕ 1564 АА, Позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження у ТОВ «ОПЕРЕЙТОР».

Згідно звіту № 134/07 від 27.11.2007 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля Chevrolet Laccetti, ідентифікаційний номер KL1NF196E7K548553, державний номерний знак АЕ 1564 АА становить 63 607,88 грн. Також, вказаним дослідженням встановлено вартість залишків автомобіля Chevrolet Laccetti, ідентифікаційний номер KL1NF196E7K548553, державний номерний знак АЕ 1564 АА, яка становить 22 749,03 грн.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.

30 листопада 2007 року Позивачем складено Страховий акт №23.2085.07, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком. Відповідно до пункту 8.2.3 договору №23.2863.03 від 29.12.2006 року у Позивача виник обов’язок сплатити на користь страхувальника протягом 20 (двадцяти) робочих днів суму страхового відшкодування. Враховуючи, що договором передбачена безумовна франшиза у розмірі 7 616,00 грн., сума страхового відшкодування у даному випадку склала 45 794,97 грн.

13 грудня 2007 року Позивач виконав свої зобов’язання перед страхувальником та перерахував на його рахунок 45 794,97 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №3514 від 13.12.2007 року .

12 вересня 2008 року Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу №4096 від 11.09.2008 року про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 16 395,74 грн. відповідно до умов договору №130/06-ФП від 18.08.2006 року та договору перестрахування №1107-1 від 15.01.2007 року. До вимоги Позивачем було додано документи, передбачені пунктом 7.1 договору №130/06-ФП від 18.08.2006 року.

Відповідно до вимог пункту 7.1 договору №130/06-ФП від 18.08.2006 року у Відповідача виник обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування на користь Позивача протягом 10 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, тобто не пізніше 30.09.2008 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Умовами пункту 4 розділу II договору №1107-1 від 15.01.2007 року передбачено частка Відповідача у страховій виплаті розміром 35%. Таким чином, Відповідач повинен перерахувати Позивачу за вищеозначеним страховим випадком суму страхового відшкодування виходячи з наступного розрахунку: 45 794,97 (сплачене відшкодування) плюс 1050,00 грн. (витрати на проведення експертизи) х 35% = 16 395,74 грн. Документів, які підтверджують сплату Відповідачем частково чи у повному обсязі означеної суми суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов’язання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі сплати суми страхового відшкодування за договром перестрахування (ковер-нотом) №1107-1 від 15.01.2007 року, яке мало бути сплаченим до 30.09.2008 року у сумі 16 395,74 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що прострочка виконання грошового зобов’язання відбулась не з його вини.

Відповідно до пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.6 договору №130/06-ФП від 18.08.2006 року встановлено, що перестрахувальник (Позивач) має право за порушення строків виконання грошових зобов’язань стягнути пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Факт неналежного виконання господарського зобов’язання Відповідачем встановлений і по суті не спростований, отже Позивач має право на стягнення з Відповідача сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»(03061, м. Київ, вул. Постова, 56, ідентифікаційний код 32825387), на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Альянс»(49051, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 32495221) 16 395,74 грн. (шістнадцять тисяч триста дев’яносто п’ять гривень 74 коп.) основного боргу; 1 627,89 грн. (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень 89 коп.) пені; 884,26 грн. (вісімсот вісімдесят чотири гривні 26 коп.) інфляційних втрат; 203,49 грн. (двісті три гривні 49 коп.) 3% річних; державне мито у сумі 191,11 грн. (сто дев’яносто одна гривна 11 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 19.10.2009 року