Ухвала суду № 50686457, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/14719/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 р.

у справі № 825/4657/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4.) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 0004461701 та № 0004471701 та зобов'язати ДПІ у м. Чернігові відновити в податкових базах даних показники декларації з ПДВ за травень 2013 року в розрізі постачальників та покупців.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 р., позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.10.2013 р. по 21.10.2013 р., на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 11.10.2013 р. № 754, № 755 посадовими особами ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_4 за період з 01.01.2013 р. по 19.08.2013 р., за результатами якої складено акт від 28.10.2013 р. № 626/17/НОМЕР_3 та зроблено висновок про відсутність у ФОП ОСОБА_4 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за травень 2013 року, в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2013 року на суму 4 040 313 грн., та податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року в сумі 3 519 289 грн. Також перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, а саме: ФО-П ОСОБА_4 не визнано повного постачання на суму ПДВ 288 474 грн. тих товарів та необоротних активів, що були включені до податкового кредиту та залишилися на обліку платника податку. Крім того, відповідно до вимог статті 177 Податкового кодексу України встановлений обсяг оподатковуваного доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_4 протягом перевіряємого періоду складає 1 296 296, 38 грн., сума податку на доходи фізичних осіб 218 535, 19 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 12.11.2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004461701, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 288 474 грн. та № 0004471701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 218 535,19 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 28.10.2013 р. № 626/17/НОМЕР_3, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували твердження перевіряючих про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками, оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з його покупцями та постачальниками були укладений без мети настання реальних наслідків.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з такими контрагентами-постачальниками: ТОВ «Торговий дім «Галс Агро», ТОВ «Нью-Лайн», ПАТ «Гнідавський цукровий завод», ПП «ФІНН 9», ТОВ «АВН-2008», ТОВ «База МТЗ ПАК» з приводу закупівлі продуктів харчування, цукру, борошна, крупи тощо.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що надавались на перевірку та містяться в матеріалах справи, а саме: рахунками-фактурами, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, звідними відомостями з прибуткових та видаткових накладних, в яких зазначена інформація про придбання товарів у постачальників, укладені з ними договори, товар постачання, його кількість та вартість, операції з продажу товарів в розрізі покупців, документи на оплату за товар тощо.

Крім того, в травні 2013 року позивачем отримувались послуги з перевезення товару, отриманого від контрагентів-постачальників, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, рахунками на оплату, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, договірними заявками .

В подальшому отриманий від контрагентів-постачальників товар був використаний позивачем в своїй господарській діяльності.

Реальність здійснення господарських операцій з приводу реалізації товару контрагентам-покупцям підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром проведених платіжних доручень за товари та послуги за травень 2013 року, реєстром прибуткових товарних накладних за травень 2013 року, реєстром рахунків-фактур, виставлених покупцям за травень 2013 року, реєстром видаткових накладних за травень 2013 року. Також представниками позивача надано банківські виписки з 01.01.2013 по 14.08.2013, які підтверджують рух коштів.

Всі суми ПДВ по вказаним операціям відображені в податкових деклараціях з ПДВ, суми задекларовано своєчасно та в повному обсязі

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 00044711701 колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 177.1 та пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктами 177.3 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 177.5.3 пункту 175.5 статті 177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податкові декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження їх сплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні в повному обсязі належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по спірним правочинам та відображення їх в податковому та бухгалтерському обліку позивача в перевіряємому періоді. Крім того, позивачем здійснено розрахунок доходу у відповідності до положень статей 167, 177 Податкового кодексу України, а відповідачем не наведено будь-яких інших доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами та спростовували дані розрахунку доходу ФО-П ОСОБА_4 Таким чином, в порушення вимог пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, яким передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести не тільки Книгу обліку доходів і витрат, а й мати підтверджуючі документи щодо походження товару, ДПІ у м. Чернігові не були взяті до уваги всі первинні документи, що надавались на перевірку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по спірним правочинам та відображення їх в податковому та бухгалтерському обліку позивача у перевіряємому періоді.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 р. у справі № 825/4657/13-а- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І.Цвіркун