Ухвала суду № 50686454, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/48429/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 р.

у справі № 2а/1770/4389/2011

за позовом акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року акціонерне товариство «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» (далі - позивач, АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0000922342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 502 752 грн. в частині основного платежу 3 868 874 грн. та 1 934 437 грн. - нарахованих санкцій, разом 5 803 311 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному № 0000922342 від 17.03.2011 р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 803 311 грн. (в тому числі: основного платежу 3 868 874 грн. та 1 934 437 грн. нарахованих санкцій); вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Сторони в судове засідання 16.09.2015 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись. Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.12.2010 р. по 27.02.2011 р., на підставі направлень від 27.12.2010 р. № 90/2325/22-500, від 17.01.2011 р. № 3/30/22-500, від 10.02.2011 р. № 11/211/22-500, статті 20, статей 75, 77, 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами ДПІ у м. Рівному була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 02.03.2011 р. № 237/22-509/26603641 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого: - завищено податковий кредит всього у сумі 1 747 154 грн.; - завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 590 235 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 1 204 824 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 02.03.2011 р. № 237/22-509/26603641, позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких позивачу була надання відповідь листом ДПІ у м. Рівне від 16.03.2011 № 9506/23-118, в якому висновки акту перевірки викладені в наступній редакції: зокрема, на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.3.7 пункту 7.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суб'єктом господарювання занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 4 335 168 грн. та завищено залишок від'ємного значення (рядок 26) по декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 3 169 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням листа-відповіді відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0000922342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 502 752 грн., з яких 4 335 168 грн. - за основним платежем та 2 167 584 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як слідує з акту перевірки від 02.03.2011 р. № 237/22-509/26603641, підставами для визначення позивачу спірних сум податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість та залишку від'ємного значення, що сформовані у попередніх періодах, при цьому, перевірених декількома позаплановими перевірками позивача податковим органом.

Так, і в акті планової перевірки від 02.03.2011 р. № 237/22-509/26603641, і у відповіді на заперечення на вказаний акт від 16.03.2011 № 9506/23-118 відповідач посилається на матеріали інших перевірок підприємства позивача, а саме: - акт від 18.05.2010 р. № 649/521/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за березень 2010 року, що декларувалося в період серпень, жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий 2010 року; - акт від 13.08.2010 р. № 1197/954/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2010 року, що декларувалося у період листопад 2009 року, лютий, квітень 2010 року; - акт від 17.09.2010 р. № 1403/1093/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2010 року, що декларувалось в період листопад 2009 року, лютий, квітень 2010 року та правомірності формування від'ємного значення рядка 26; - акт від 18.11.2010 р. № 1878/23-300/26603641 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за серпень 2010 року, що декларувалось в період листопад 2009 року, лютий, квітень та липень 2010 року та правомірності формування від'ємного значення рядка 26 за серпень 2010 року.

На підставі зазначених актів перевірок податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення, які в подальшому були оскаржені позивачем у судовому порядку, а саме: - висновки акта перевірки від 29.07.2009 р. № 987/659/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а-621/10/1770; - висновки акта перевірки від 18.05.2010 р. № 649/521/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а-5073/10/1770; - висновки акта перевірки від 13.08.2010 р. № 1197/954/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а/1770/361/2011; - висновки акта перевірки від 17.09.2010 р. № 1403/1093/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а/1770/1523/2011; - висновки акта від 18.11.2010р. №1878/23-300/26603641 і прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у справі № 2а/1770/1953/2011.

Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р. у справі № 2а-621/10/1770, яка набрала законної сили, адміністративний позов позивача задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0000292344/2/23-318 від 10.02.2010 р., прийняте на підставі акту перевірки від 29.07.2009 р. № 987/659/23-300/26603641. У вказаній справі розглядався спір щодо права платника на відображення податкового кредиту з податку на додану вартість, фактично сплаченого митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей в Україну від головного офісу підприємства без оплати таких цінностей. У відповідності з судовими рішеннями податковою перевіркою зроблено безпідставний висновок про завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 11 092 102 грн. та безпідставно нарахований до сплати податок в сумі 842 629 грн. а також неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції на 421 315 грн., а всього 1 263 944 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі № 2а-5073/10/1770, яка набрала законної сили, позовні вимоги платника задоволено та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками висновків акта перевірки від 18.05.2010 р. № 649/521/23-300/26603641. У цій справі спір стосувався невизнання права позивача на податковий кредит з податку на додану вартість по фактично сплаченому податку до бюджету при імпорті матеріальних цінностей в Україну від головного офісу позивача (Італія) без оплати їх вартості в межах однієї юридичної особи.

Справа № 2а/1770/1212/2011 стосується факту подачі та прийняття податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, в якій зафіксоване від'ємне значення податку на додану вартість, яке переноситься в наступні звітні періоди. Матеріалами справи підтверджується те, що декларація позивача за квітень 2010 року подана, але податковим органом безпідставно не визнана. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено, однак, в подальшому постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р. апеляційна скарга АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» - задоволена, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 р. - скасована, прийнята нова постанова, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 003731541/3/15-209 від 20.12.2010 р., Вищий адміністративний суд відмовив податковому органу у відкритті касаційного провадження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. у справі № 2а/1770/361/2011, яка набрала законної сили, позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у м. Рівне після проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за травень 2010 року, (акт від 13.08.2010 р. № 1197/954/23-300/26603641), за результатами якої зменшено суму бюджетного відшкодування на 289 584 грн., задоволено повністю. Спірними у даній справі були питання щодо безпідставного невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, поданої позивачем, та питання щодо невизнання права платника на податковий кредит з податку на додану вартість, сплачений митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей, ввезених в Україну від головного офісу, без оплати їх вартості.

Встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за липень 2010 року (акт від 17.09.2010 р. № 1403/1093/23-300/26603641) відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 172 869 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 р. у справі № 2а/1770/1523/2011, яка набрала законної сили, позов задоволено повністю і скасоване зазначене податкове повідомлення-рішення. Спірні епізоди у даній справі стосуються права платника на податковий кредит з податку на додану вартість, сплачений митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей, ввезених в Україну від головного офісу, без оплати їх вартості та безпідставного невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, поданої позивачем до податкового органу в електронній формі.

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень 2010 року (акт від 18.11.2010 р. № 1878/23-300/26603641) відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення і зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 536 670 грн., що стало предметом позову у справі №2а/1770/1953/2011, спір в якій стосувався декількох епізодів, а саме: завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , що декларувався в рахунок майбутніх платежів у липні 2010 року (акт перевірки відповідача від 17.09.2010 р. №1403/1093/23-300/26603641); відповідачем не визнано від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень 2010 року, оскільки не визнається подана позивачем декларація з податку на додану вартість за цей період; відповідачем не визнане право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченому митним органам при імпорті матеріальних цінностей в Україну; податковим органом не визнане право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість по розрахунках з ВАТ «Автомобільна компанія Укртранс» та ТОВ «Іртас», оскільки подані цими контрагентами декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року податкові органи не визнали. Постановою суду першої інстанції від 11.10.2012 р. податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 р. постанова залишена без змін, а апеляційна скарга податкового органу без задоволення.

Також, зі змісту ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 р. у справі № 2а/1770/3013/2011, вбачається, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 р. позов АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, що декларувалося у період: лютий та липень 2010 року, листопад 2010 року.

Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно зі підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Таким чином, визнання судом правомірності декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у жовтні та листопаді 2010 року вказує на правомірність декларування від'ємного значення з податку на додану вартість у попередніх періодах.

У справі № 2а/1770/3013/2011 спір стосувався того, що відповідачем не визнано від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень 2010 року, оскільки не визнана подана позивачем декларація з податку на додану вартість за цей період; відповідачем не визнане право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченому митним органам при імпорті матеріальних цінностей в Україну; податковим органом не визнане право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Іртас», оскільки декларації з податку на додану вартість податкові органи не визнали.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги у справі, що розглядається, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, враховуючи, що нових обставин, які не були предметом розгляду судами у вищенаведених справах, у даній справі, сторонами не надавалось, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставне посилання відповідача на порушення позивачем положень податкового законодавства, що слугувало підставою для визначення позивачу спірних сум податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 р. у справі № 2а/1770/4389/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун