Ухвала суду № 50686407, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/28080/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року

у справі № 804/1448/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі № 804/1448/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000011510 та №0000011520.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 07.09.2015 року замінено Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби правонаступником - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 05.05.2010 року по 30.09.2012 року відповідачем складено акт від 26.11.2012 року №2340/221/37055591, яким встановлено порушення, зокрема, п. 4.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478 659, 00 грн.; пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 з урахуванням пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 212 673, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 року: - №00000115110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 538 728, 25 грн., з яких за основним платежем - 478 659, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 069, 25 грн.; - №00000115120, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 258 346, 25 грн., з яких за основним платежем - 212 673, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 673, 25 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо невключення позивачем до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості, а також щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо безпідставності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із відсутністю в діях позивача порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у жовтні 2010 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності (фольгу алюмінієву, плівку, пергамент) на загальну суму 262 771, 78 грн., в тому числі ПДВ - 43 795, 29 грн. Факт придбання підтверджується видатковими накладними та податковими накладними за жовтень-грудень 2010 року.

ФОП ОСОБА_4 на підставі договору від 27.04.2012 року передала своє право вимоги щодо сплати позивачем грошових коштів у сумі 262 771, 78 грн. новому кредитору - ФОП ОСОБА_5 Письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні отримано позивачем 03.10.2012 року.

Отже, з 27.04.2012 року кредитором позивача щодо зобов'язання у сумі 262 771, 78 грн. стала ФОП ОСОБА_5

Встановлено також, що 05.07.2012 року відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 за її рішенням.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 відбулося після укладення вищезазначеного договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012 року, то факт припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 не впливає на податковий облік позивача.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, а також інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною є заборгованість, яка відповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача на суму 262 771, 78 грн. не підпадала під жодний критерій, передбачений у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначення відповідачем такої заборгованості в якості безнадійної є неправомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні будь-які правові підстави для включення позивачем до складу інших доходів ІІІ кварталі 2012 року суми кредиторської заборгованості у розмірі 262 771, 78 грн.

Крім того, суд касаційної інстанції підтримує позицію судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності висновку позивача про завищення позивачем обсягу податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 43 795, 00 грн. за операцією позивача з ФОП ОСОБА_4 внаслідок порушення вимог п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, оскільки жодна із передбачених даною нормою умов у даних правовідносинах не настала.

З приводу господарських правовідносин позивача із ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» колегія суду касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані норми кореспондують із положеннями пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартісь» встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення перевірки позивач мав необхідні, належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс», а саме: видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Встановлено, що придбані у відповідних контрагентів товари позивач використав у власній господарській діяльності.

Щодо висновків відповідача про відсутність надходження товарів від ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» у зв'язку із відсутністю у них виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, то в цьому випадку суд касаційної інстанції зазначає, що така позиція податкового органу правомірно не прийнята судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від їх господарських та виробничих можливостей.

Що стосується посилання відповідача щодо невірного складання товарно-транспортних накладних, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що такі зауваження носять формальний характер. Вказані обставини не є безумовним свідченням нездійснення господарської операції, оскільки окремі недоліки в оформлені документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податків товарів/послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

У зв'язку з наведеним колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано.

З огляду на встановлені судами обставини, зважаючи на правові норми, що регулюють спірні правовідносини, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року у справі № 804/1448/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

О.А.Моторний