Ухвала суду № 50686157, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/39537/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року

у справі № 2а-12472/11/2670

за позовом Приватного підприємства «Ян»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Ян» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2011 року № 0000142330 та № 0000152330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року було скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000142330 та №0000152330.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку ПП «Ян» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 35/23-304/20036365 від 11 лютого 2011 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2008 року на загальну суму 60016,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (з урахуванням від'ємного значення попереднього періоду) на загальну суму 48013,00 грн., у тому числі: за серпень 2008 року - 2962,00 грн., за вересень 2008 року - 34698,00 грн., за листопад 2008 року - 10353,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (замовник) неправомірно включив до складу валових витрат 3 кварталу 2008 року вартість маркетингових послуг, наданих йому Компанією «Greeford Continental Limited» (Великобританія) (виконавцем) згідно договору про надання послуг № 1 від 05 жовтня 2006 року, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких послуг, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки господарські операції між СП ТОВ «Sharq Farma» (Республіка Узбекистан) та ПП «Ян» не є наслідком маркетингових досліджень вищевказаного підприємства, а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобов'язань при купівлі-продажу товарів по договору № 15 від 269 вересня 2007 року.

25 лютого 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000142330, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПП «Ян» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 75020,00 грн., у тому числі: 60016,00 грн. - за основним платежем, 15004,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

25 лютого 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000152330, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПП «Ян» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 60017,00 грн., у тому числі: 48013,00 грн. - за основним платежем, 12004,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковий орган правомірно збільшив позивачу грошові зобов'язання згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач неправомірно включив до складу валових витрат 3 кварталу 2008 року вартість маркетингових послуг, наданих йому Компанією «Greeford Continental Limited» (Великобританія) згідно договору про надання послуг № 1 від 05 жовтня 2006 року, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких послуг, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що господарські операції між СП ТОВ «Sharq Farma» (Республіка Узбекистан) та ПП «Ян» не є наслідком маркетингових досліджень вищевказаного підприємства, а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобов'язань при купівлі-продажу товарів по договору № 15 від 269 вересня 2007 року, з урахуванням того, що договір № 15 від 269 вересня 2007 року в графі «предмет договору» є загальним і деталізується лише в специфікаціях до договору, ідентично до раніше укладеного договору з СП ТОВ «Sharq Farma» (Республіка Узбекистан) № 55 від 21 листопада 2006 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні реквізити, пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ПП «Ян», а також зважаючи на умови договору про надання послуг № 1 від 05 жовтня 2006 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Ян» здійснює такі види діяльності, зокрема: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (52.31.0); оптова торгівля фармацевтичними товарами (51.46.0); роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами (52.32.0) (арк. справи 108).

05 жовтня 2006 року між ПП «Ян» (замовником) та Компанією «Greeford Continental Limited» (Великобританія) (виконавцем) був укладений договір про надання послуг № 1, відповідно до умов якого: замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по пошуку покупців лікарських засобів та виробів медичного призначення (пункт 1.1 статті 1 договору); в рамках даного договору виконавець надає замовнику наступні види послуг - пошук покупців лікарських засобів та виробів медичного призначення (пункт 1.1 статті 1 договору); послуги носять постійний характер і здійснюються протягом всього строку дії договору (пункт 1.3 статті 1 договору); після виконання зобов'язань по договору сторони або їх представники підписують акт про виконані послуги (пункт 1.4 статті 1 договору); загальна вартість послуг по даному договору визначається згідно актів виконаних робіт (пункт 2.1 статті 2 договору); замовник зобов'язаний виплатити виконавцю винагороду у розмірі, який визначений згідно актів виконаних робіт. Розмір винагороди визначається після отримання валютної виручки від покупця, запропонованого виконавцем (пункт 2.2 статті 2 договору); оплата винагороди здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта про виконані послуги з утриманням податку з доходу за ставкою у розмірі 15% із суми винагороди та за рахунок виконавця, який сплачується в бюджет згідно законодавства України, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів (пункт 2.3 статті 2 договору); даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2007 року, а стосовно оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 статті 6 договору).

Згідно додаткової угоди № 2 від 30 грудня 2007 року до вказаного договору термін дії цього договору було продовжено до 31 грудня 2009 року.

25 червня 2008 року Компанія «Greeford Continental Limited» подала позивачу звіт про виконання договору про надання послуг № 1 від 05 жовтня 2006 року.

02 липня 2008 року між ПП «Ян» та Компанією «Greeford Continental Limited» був складений акт № 03 здачі-приймання послуг по договору про надання послуг № 1 від 05 жовтня 2006 року, згідно якого в рамках цього договору виконавець провів пошук покупців лікарських засобів та виробів медичного призначення, внаслідок якого був запропонований для укладення договору покупець - СП ТОВ «Sharq Farma» (Республіка Узбекистан), з яким був укладений договір № 15 від 26 вересня 2007 року, від якого на рахунок ПП «Ян» у 2008 році надійшла валютна виручка у загальній сумі 302497,20 доларів США, з огляду на що вартість виконаних Компанією «Greeford Continental Limited» послуг складає 49505,42 доларів США, з яких утримується податок у розмірі 15% у сумі 7425,81 доларів США, який підлягає сплаті в бюджет. Сума 42079,61 доларів США підлягає перерахуванню виконавцю. Вказана сума включає комерційні витрати виконавця.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Положеннями підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що на момент складення Компанією «Greeford Continental Limited» звіту від 25 червня 2008 року про виконання умов договору № 1 від 05 жовтня 2006 року та акту № 03 від 02 липня 2008 року приймання-передачі послуг з проведення маркетингових досліджень, результатом якого мало бути виявлення нових, відмінних від існуючих, покупців продукції, а фактично стало знаходження такого ж покупця, а саме - СП ТОВ «Sharq Farma» (Республіка Узбекистан), з яким позивач вже мав тривалі фінансово-господарські відносини, про що свідчить договір №55 від 21 листопада 2006 року, укладений між позивачем (продавцем) та СП ТОВ «Sharq Farma» (покупцем).

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність таких доводів податкового органу, з огляду на те, що: положеннями договору № 1 від 05 жовтня 2006 року визначено, що послуги носять постійний характер і здійснюються протягом всього строку дії договору (пункт 1.3 статті 1 договору), про що свідчить і акт № 02 від 28 вересня 2007 року приймання-передачі послуг з проведення маркетингових досліджень, в якому вказано, що договір №55 від 21 листопада 2006 року також був укладений на виконання договору № 1 від 05 жовтня 2006 року; факт надання Компанією «Greeford Continental Limited» на користь позивача маркетингових послуг з пошуку покупців пов'язаний не з датою укладення позивачем договору купівлі-продажу з покупцем, а з датою надходження від покупця на рахунок ПП «Ян» валютної виручки, від суми якої вираховується винагорода Компанії «Greeford Continental Limited» (пункт 2.2 статті 2 договору), а також визначається дата підписання акта приймання-передачі виконаних послуг (пункт 1.4 статті 1 договору) та дата виплати позивачем винагороди на користь Компанії «Greeford Continental Limited» (пункт 2.3 статті 2 договору).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна