Ухвала суду № 50686104, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/39110/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року

у справі № 2а-17188/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Ком'юнікейшинз»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Ком'юнікейшинз», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ-ЕС-БІ-ЕЙ-БАСКЕТ» (далі - позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2011 року №0007892312 та № 0007902312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007892312. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007902312.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДВЛ Ком'юнікейшинз» з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податок на додану вартість при проведені взаємовідносин з контрагентами, зокрема, з ТОВ «Торгопт-Сервіс» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2146/23-12/35895846 від 10 жовтня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 27500,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2008 року на суму 22000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «ДВЛ Ком'юнікейшинз» (покупець) неправомірно включило до складу валових витрат 4 кварталу 2008 року вартість товару (футбольних м'ячів), придбаного у ТОВ «Торгопт-Сервіс» (продавець), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту листопада 2008 року, оскільки: провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальноа справа № 69-0094 щодо обвинувачення ОСОБА_1 вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 у вчинені ним злочинів передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших осіб у вчиненні ними ряду злочинів, пов'язаних з придбанням та створенням ряду підприємств, зокрема, і ТОВ «Торгопт-Сервіс» та документального оформлення неіснуючих операцій на отримання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування податку на додану вартість. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Торгопт-Сервіс», є нікчемним у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, а первинні бухгалтерські, виписані ТОВ «Торгопт-Сервіс», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

09 листопада 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007902312, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу визначила ТОВ «ДВЛ Ком'юнікейшинз» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 34375,00 грн., у тому числі: 27500,00 грн. - за основним платежем, 6875,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

09 листопада 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007892312, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу визначила ТОВ «ДВЛ Ком'юнікейшинз» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 27500,00 грн., у тому числі: 22000,00 грн. - за основним платежем, 5500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного у ТОВ «Торгопт-Сервіс» товару, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, та підтверджена показаннями свідків, які були викликані у судове засідання. Крім іншого, суд виходив з того, що податковим органом не доведено наявності з боку позивача мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, при вчиненні правочинів, з урахуванням того, що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 08 жовтня 2008 року між ТОВ «Рекламне Агентство «А.Сміт А.» (замовником) та ТОВ «ЕФ-ЕС-БІ-ЕЙ-БАСКЕТ» (агенцією) був укладений договір № 08/10/08 на проведення/надання повного комплексу робіт/послуг з проведення рекламного розіграшу.

Згідно піпунктом 1.2.3 пункту 1.2 статті 1 зазначеного договору, до повного комплексу робіт/послуг, які зобов'язується виконати агенція (позивач) віднесено придбання виграшного фонду, його брендування, генерація унікальних кодів, проведення розіграшу та визначення переможців акції, вручення їм виграшів, виконання функцій податкового агента. Детальні умови зобов'язань в частині придбання виграшного фонду, орендування, визначення переможців та вручення виграшів наводяться в додатку № 3.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 зазначеного договору, всі роботи, послуги, які будуть здійснюватися в рамках цього договору, будуть направлені на задоволення інтересів клієнта замовника - ЗАТ «ОБОЛОНЬ» (між ЗАТ «ОБОЛОНЬ» та ТОВ «РА «А.Сміт А.» 15 вересня 2008 року був укладений договір комісії на придбання комплексу робіт/послуг по проведенню рекламного розіграшу № 15/09/08-П, згідно з пунктом 2.1 статті 2 якого ТОВ «РА «А.Сміт А.» зобов'язується за дорученням ЗАТ «ОБОЛОНЬ» та на його користь, вчинити від свого імені, але за рахунок ЗАТ «ОБОЛОНЬ» один правочин з виконавцем (ТОВ «ЕФ-ЕС-БІ-ЕЙ-БАСКЕТ») на проведення виконавцем повного комплексу відповідних робіт/надання послуг, направлених на проведення акції).

Так, згідно додатку № 3 до договору на проведення/надання повного комплексу робіт/послуг з проведення рекламного розіграшу, ТОВ «ЕФ-ЕС-БІ-ЕЙ-БАСКЕТ» (позивач) зобов'язується придбати та вручити переможцям акції подарунки, що входять до виграшного фонду, зокрема футбольні мячі у кількості 1000 штук.

Згідно договору надання послуг кур'єрської доставки № 12/114 від 23 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ «ЕФ-ЕС-БІ-ЕЙ-БАСКЕТ» (клієнтом) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_11 (виконавцем), доставка м'ячів переможцям акції відбувалася за допомогою кур'єра. Зокрема, положеннями пункту 1.1 статті 1 цього договору було визначено, що на умовах цього договору виконавець надає клієнту за плату послуги з попередньої обробки, доставки та вручення товарів клієнта (футбольний мяч для однієї тисячі адресатів) в межах України в строк до 28 лютого 2009 року).

Відповідно до акту від 28 лютого 2009 року про надання послуг згідно договору про надання кур'єрських послуг № 12/114 від 23 жовтня 2008 року, 920 м'ячів із 1000 були вручені адресатам. Вручення футбольних м'ячів адресатам також підтверджується актами видачі призу або розписками (т. 1 арк. справи 144-216).

Крім іншого, для перевірки товарності операції судом першої інстанції було вибірково викликано у судове засідання у якості свідків осіб (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.), яким згідно актів видачі призу або розписок було вручено футбольні м'ячі, які підтвердили, що вони дійсно приймали участь у акції (збирали кришечки від визначеного акцією напою), а виграні м'ячі, які були нові і запаковані, з логотипом торгової марки «Оболонь», були їм вручені кур'єром за визначеною за спільною домовленістю адресою. Також, у судовому засіданні судом першої інстанції було звірено підписи свідків та підписи на актах видачі призу (розписках) і встановлено їх відповідність.

За таких обставин, враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено мету придбання і подальшу реалізацію товару, придбаного позивачем у ТОВ «Торгопт-Сервіс», а свідками підтверджено факт отримання футбольних м'ячів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про товарність господарської операції та наявність мети реального настання правових наслідків.

Окрім того, вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, постановлених стосовно посадових осіб позивача або ТОВ «Торгопт-Сервіс», матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна