Ухвала суду № 50686077, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/28994/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року

у справі № 2а-19543/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000694240 від 30 червня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000694240 від 30 червня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» з питань правильності визначення та повноти сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Вітязь Груп Україна» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, за результатами якої був складений акт № 355/42-40/35442481 від 03 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 105215,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит лютого 2011 року по господарських операціях з ПП «Вітязь Груп Україна» (згідно договору № 1/311210-Ох від 31 грудня 2010 року про надання послуг з охорони об'єкта (охоронна ліцензія від 07 грудня 2010 року серія АГ № 505105 з надання послуг охорони власності та громадян), оскільки згідно документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вітязь Груп Україна» (акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13 квітня 2011 року № 83/23-50/37395245) було встановлено, що: ПП «Вітязь Груп Україна» не знаходиться за юридичною адресою; до перевірки не було надано первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення фінансово-господарської діяльності; податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 100800,00 грн. сформовано за рахунок відносин з ТОВ «Андрій і К», яке має ознаки фіктивності. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що що свідчить про те, що договір про надання послуг з охорони об'єкта №1/311210-Ох від 31 грудня 2010 року, укладений позивачем з ПП «Вітязь Груп Україна», не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, а первинні бухгалтерські документи, виписані позивачу вказаним суб'єктом господарювання, не дають йому права на податковий кредит.

30 червня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000694240, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 105216,00 грн., у тому числі: 105215,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту лютого 2011 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ПП «Вітязь Груп Україна» робіт (послуг), оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність господарських операцій з надання позивачу ПП «Вітязь Груп Україна» послуг охорони об'єкта на підставі договору №1/311210-Ох від 31 грудня 2010 року та згідно дислокацій постів підтверджується: податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), замовленнями послуг, розрахунками вартості послуг охорони, рахунками-фактурами (арк. справи 26-28, 78-96).

Матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 359403, відповідно до якої ПП «Вітязь Груп Україна» мало право та здійснювало, зокрема, такий види діяльності за КВЕД як проведення розслідувань та забезпечення безпеки (74.60.0) (арк. справи 73).

Крім іншого, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ПП «Вітязь Груп Україна» мало ліцензію з надання послуг з охорони власності та громадян, видану Міністерством внутрішніх справ України 10 грудня 2010 року, серія АГ № 505105, з терміном дії з 07 грудня 2010 року (арк. справи 72).

Вказані обставини знайшли своє відображенні і у акті перевірки (арк. справи 15).

Разом з цим, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували дані АС «Аудит», АРС «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», про що вказано пункті 2.11 акту перевірки (т.1 арк. справи 14). Зокрема, у пункті 2.12 ату перевірки було вказано, що у ході проведення перевірки були використані наступні документи: лист пояснення ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» від 26 травня 2011 року № 07/05 та додатки до нього; декларації з податку на додану вартість та роз шифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкових декларацій; матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вітязь Груп Україна» (акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13 квітня 2011 року № 83/23-50/37395245).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 16.1.2-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна