Ухвала суду № 50685909, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/61808/13

К/800/55671/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційними скаргами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області,

Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року

у справі № 2а-19553/09/0370

за позовом Закритого акціонерного товариства Спільне українсько-словенське підприємство «Теріхем-Луцьк»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області,

Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,

встановив:

Закрите акціонерне товариство Спільне українсько-словенське підприємство «Теріхем-Луцьк» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових-повідомлень рішень та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.12.2009 року №0003402399/0 та від 25.02.2009 року №0003402399/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 585 696, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржників не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на лютий 2009 року позивачу не виплачено підтверджені за результатами перевірок суми бюджетного відшкодування за лютий-березень 2008 року та серпень-грудень 2008 року в загальному розмірі 585 696, 00 грн., в тому числі: за лютий 2008 року - 137 870, 00 грн.; за березень 2008 року - 374 506, 00 грн.; за серпень 2008 року - 9 139, 00 грн.; за вересень 2008 року - 2 926, 00 грн.; за жовтень 2008 року - 15 672, 00 грн.; за листопад 2008 року - 6 817, 00 грн.; за грудень 2008 року - 18 766, 00 грн.

Крім того, встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з постачальником другої ланки ЗАТ «Екопром» за січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, як вплинули на бюджетне відшкодування за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та з постачальником ПП «Ріо-Стиль» за серпень 2008 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за вересень 2008 року, податковим органом складено акт від 16.12.2009 року № 466/07/25093118, яким встановлено порушення п. 1.8 ст. 1 пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого станом на 16.10.2009 року не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку по постачальнику другої ланки ПП «Ріо-Стиль» за вересень 2008 року в сумі 19 425, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 року №0003402399/0 та за результатами його адміністративного оскарження від 25.02.2009 року №0003402399/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 585 102, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в результаті неможливості проведення звірки контрагентів позивача.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати ПДВ контрагентами по ланцюгу до виробника.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування ? це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що податкова інспекція не надала органу державного казначейства висновків із зазначенням повної суми, що підлягала відшкодуванню з бюджету за період лютий-березень 2008 року, серпень-грудень 2008 року з тих підстав, що на надіслані нею запити про підтвердження сплачених сум податку на додану вартість по основних постачальниках позивача отримано відповіді, де зазначено, що проведення зустрічних перевірок неможливо, оскільки вказані у запитах підприємства - ЗАТ «Екопром» та ПП «Ріо-Стиль» відсутні за місцезнаходженням.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції з приводу того, що на момент виникнення спірних правовідносин чинне податкове законодавство не ставило у залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум податку на додану вартість від отримання відповідей на запити щодо сплати податку контрагентами по ланцюгу до виробника, а натомість передбачало обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Суд касаційної інстанції у цьому випадку також зазначає про персональну відповідальність кожного платника з приводу дотримання вимог податкового законодавства. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У зв'язку з наведеним колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.12.2009 року №0003402399/0 та від 25.02.2009 року №0003402399/1 прийняті за відсутності правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, а податковий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк висновку органу державного казначейства про здійснення бюджетного відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 585 696, 00 грн., то колегія суддів касаційної інстанції доходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування у розмірі 585 696, 00 грн. задоволені судами обґрунтовано.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 2а-19553/09/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

О.А.Моторний