Ухвала суду № 50685906, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/56647/13

К/800/59151/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційними скаргами Комунального підприємства «Міськзелентрест» та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року

у справі № 1570/1704/2012

за позовом Комунального підприємства «Міськзелентрест»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Комунальне підприємство «Міськзелентрест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28.02.2012 року № 000522301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131 689, 00 грн. - за основним платежем та 24 372, 00 грн. - за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28.02.2012 року № 000522301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 811, 00 грн. - за основним платежем та 953, 00 грн. - за штрафними санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, при цьому, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позову і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки КП «Міськзелентрест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року відповідачем складено акт від 16.02.2012 року № 423/23-02/12/31185820, яким встановлено порушення, зокрема: - пп.пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.15 п. 4.2, пп. 4.3 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 136.1.16 п. 136.1 ст. 136, п. 138.2 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 121 279, 00 грн.; - пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 46, 47, 48, 49, 50, 187, 200, 201, 202, 203 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 009, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 28.02.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 000512301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 205 549, 00 грн. в т. ч. 171 279, 00 грн. - за основним платежем та 34 270, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0000522301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 48 629, 00 грн., в т. ч 39 009, 00 грн. - за основним платежем та 9 620, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вимоги адміністративного позову у даній справі полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №0005122301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 157 278, 99 грн. за основним платежем та в сумі 30 771, 38 грн. з штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомленні-рішення від 28.02.2012 року №00522301 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 29 956, 41 грн. за основним платежем та 7 356, 78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону.

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 135.2 ст. 35 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2008 році на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року № 1072 «Про передачу на баланс комунальним підприємствам «Міські дороги», «СМЕП», «Одесміськсвітло», «Міськзелентрест» майна, що знаходиться на балансі Управління дорожнього господарства Одеської міської ради», позивачем були отримані основні засоби на суму 1 024 400, 00 грн.

Крім того, у 2009 році КП «Міськзелентрест» на підставі рішення Одеської міської ради від 26.05.2009 року № 525 «Про затвердження акту приймання-передачі в дар комунальної власності територіальної громади м. Одеси відтвореного пам'ятника «Засновникам Одеси» і передачу даного майна на баланс структурних підрозділів Одеської міської ради» отримало основні засоби на суму 505 615, 00 грн.

При отриманні позивачем зазначених вище основних фондів їх вартість не була включена підприємством в податковому обліку до валового доходу підприємства у відповідних періодах 2008-2009 року.

Відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу не включається вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Згідно пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до об'єктів соціальної інфраструктури відносяться: дитячі ясла або садки; заклади середньої та середньої професійно-технічної освіти та заклади підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячі, музичні та художні школи, школи мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю; заклади охорони здоров'я, пункти безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивні зали і площадки, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клуби і будинки культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); приміщення, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирний житловий фонд, включаючи гуртожитки, одноквартирний житловий фонду в сільській місцевості та об'єкти житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячі табори відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у КП «Міськзелентрест» відсутні підстави для невідображення у податковому обліку доходу, отриманого ним від передачі йому даних основних фондів, однак, податковий орган не вірно визначив дату збільшення валового доходу позивача та об'єкт оподаткування підприємства внаслідок отримання такого доходу з огляду на те, що відповідний період не охоплювався даною перевіркою.

Отже, висновок про заниження позивачем валового доходу у сумі 101 035, 81 грн. у 2010-2011 роках від безоплатно отриманих у 2008-2009 роках основних засобів та застосування до позивача податкових зобов'язань та штрафних санкцій за встановлене порушення у сумі 25 259, 00 грн. є протиправними.

Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів, а також проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів їх поліпшення.

З приводу висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді невключення до складу валового доходу за 3, 4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року доходів від реалізації фінансових інвестицій на загальну суму 343 215, 35 грн. судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Міськзелентрест» у 2008 році отримало цільове фінансування на капітальні інвестиції в сумі 2 729 746, 60 грн. та придбало наступні основні засоби - рослини, газонокосарку, автомобілі легкові, машини та устаткування, автомобілі спеціальні, трактори сільськогосподарські, машини сільськогосподарські, двигуни та силові установки, машину збиральну, деталі та вузли.

Вказана сума отриманого цільового фінансування у повному обсязі була включена КП «Міськзелентрест» в податковому обліку до валового доходу у декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік, що відповідачем не спростовано.

Будь-яких доказів отримання позивачем у відповідному періоді доходу від цільового фінансування підприємства у сумі 343 215, 35 грн. відповідачем до суду надано не було.

Отже, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 000512301 є протиправними та таким, що підлягає скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 111 062, 79 грн. та за штрафними санкціями у сумі 19 216, 08 грн.

Стосовно встановлених відповідачем порушень з боку КП «Міськзелентрест» по взаємовідносинам з ТОВ «Ростдорстрой», слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажам продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між КП «Міськзелентрест» та ТОВ «Ростдорстрой» був укладений договір від 26.06.2010 року № 26-Р, на підтвердження виконання умов якого в матеріалах справи наявні: локальний кошторис, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, податкова накладна, заява про залік взаємних вимог.

Зазначений договір позивачем був укладений на виконання розпорядження Одеської міської ради від 29.09.2010 року № 2000-01, згідно якого КП «Міськзелентрест» було доручено провести розчистку і відновлення зеленої зони.

Відповідно до статуту КП «Міськзелентрест» засновником цього підприємства є Одеська міська рада. Основним предметом діяльності підприємства є забезпечення зовнішнього благоустрою та збереженню зелених насаджень місць загального користування, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва та дерев - ботанічних пам'яток природи. На утримання об'єктів зеленої зони, власником яких є територіальна громада, підприємство отримує кошти з бюджету міста, згідно з рішенням Засновника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пп. 3.3.4 Статуту директор відповідно до компетенції, зокрема, самостійно укладає контракти, договори, у тому числі трудові за погодженням з уповноваженим органом.

При цьому Статутом передбачений обов'язок підприємства надавати на затвердження засновнику чи уповноваженому ним органу плани діяльності підприємства, основу яких складають договори, укладені із споживачами продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Враховуючи викладене вище, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно погодилися з висновком податкового органу про безпідставність доручення позивачем контрагенту ТОВ «Ростдорстрой» виконання робіт по розчищенню та відновленню зеленої зони без відповідного розпорядження Одеської міської ради, з огляду на те, що обов'язок виконання КП «Міськзелентрест» робіт з розчищення та відновлення зеленої зони, покладений на нього відповідним розпорядженням Одеської міської ради від 29.09.2010 року № 2000-01, який прямо витікає із завдань діяльності підприємства, вказаних у статуті, та не передбачає можливості доручення цих робіт іншому підприємству шляхом укладення відповідного договору без погодження із засновником позивача - Одеською міською радою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано дійшли до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 000512301 та № 000522301 є обґрунтованими та правомірними в частині.

З приводу включення позивачем до складу валових витрат вартості робіт, придбаних у ТОВ «Український реєстраційний центр» з видалення аварійних дерев у розмірі 82 500, 00 грн., що не підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, слід зазначити таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між КП «Міськзелентрест» (замовник) та ТОВ «Український реєстраційний центр» (підрядник) укладений договір від 14.10.2010 року № б/н.

Факт виконання умов зазначеного договору ТОВ «Український реєстраційний центр» та сплати позивачем на адресу контрагента коштів за надані послуги підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт, договірною ціною, платіжним дорученням та випискою банку.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 000512301 в частині визначення КП «Міськзелентрест» податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказане порушення у розмірі: 20 625, 00 грн. за основним платежем та 5 156, 00 грн. - за штрафними санкціями є неправомірним, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволено правомірно.

Також помилковим є висновок податкового органу в акті перевірки про порушення КП «Міськзелентрест» пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення позивачем до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за липень-вересень та грудень 2010 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним у минулих звітних періодах без надання конвертів, що підтверджують надходження цих податкових накладних із зазначенням на них відбитку календарного штемпеля, в результаті чого було завищено податковий кредит за період липень-вересень, грудень 2010 року на суму ПДВ 3 811, 00 грн.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця, покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Встановлено, що у відповідних періодах 2010 року КП «Міськзелентрест» не зверталося до ДПІ у Київському районі м. Одеси зі скаргами про порушення контрагентами порядку виписування податкових накладних, при цьому фактичне здійснення операцій за отриманими податковими накладними відповідачем не заперечувалося.

Вирішуючи спір у цій частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими платником податку від продавця із запізненням. Натомість, саме відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у ціні придбаних товарів та послуг.

Встановлено, що факт отримання податкових накладних у липні-вересні, грудні 2010 року підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних, ведення якого забезпечується платником податків у відповідності до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244. Отже, право на податковий кредит відповідно до податкових накладних, складених постачальниками товарів (робіт, послуг), виникло у позивача саме у вказані періоди, що відповідає пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2012 року № 000522301 в цій частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 953, 00 грн. є необґрунтованим.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено правомірність визначення відповідачем порушення з боку КП «Міськзелентрест» Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту у січні-травні 2011 року на суму 549, 30 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідні періоди на підставі ксерокопій податкових накладних, виданих ВАТ «Одесобленерго».

Факт надання КП «Міськзелентрест» до перевірки податковому органу ксерокопій податкових накладних, отриманих факсимільним зв'язком від ВАТ «Одесобленерго», представниками позивача в суді першої інстанції не заперечувався.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

За таких обставин підстави для задоволення касаційних скаргах відсутні.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційні скарги Комунального підприємства «Міськзелентрест» та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 1570/1704/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

О.А.Моторний