Ухвала суду № 50685371, 22.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. Справа № 71761/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М..

при секретарі судового засідання: Ільницькій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Єврогласс Захід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року у справі за позовом ТзОВ «Єврогласс Захід» до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У березні 2009 року ТзОВ «Єврогласс Захід» звернулося з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі міста Львова на підставі повідомлення № 23-1/121 від 05 грудня 2008 року про проведення планової виїзної перевірки, направлення № 23-2/1051 від 16 грудня 2008 року, Наказу № 16 від 16 січня 2009 року «Про продовження терміну виїзної планової перевірки ТОВ «Єврогласс Захід»», направлення № 23-2/25 від 19 січня 2009 року здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт № 314/23-2/33562801 від 06 лютого 2009 року «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогласс Захід», в якому було зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем за результатами ознайомлення з Актом перевірки на адресу відповідача згідно з встановленим порядком були направлені відповідні заперечення щодо цього Акту, які залишені відповідачем без задоволення.

На підставі висновків, викладених у вказаному Акті перевірки, відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення № 3266/10/23-219 від 18 лютого 2009 року, в якому визначена сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій позивача за податком на прибуток підприємств у розмірі 199 683,00 гривень (за основним платежем -133 122,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 561,00 гривень), та податкове повідомлення-рішення № 3267/10/23-219 від 18 лютого 2009 року, в якому визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивача за податком на додану вартість у розмірі 159 747,00 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржило ТзОВ «Єврогласс Захід». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.03.206 року між Заводом «Полімер-Електроп» ДП ВАТ «Концерн - Електрон», як основаним споживачем та позивачем як субспоживачем підписаний договір № 35. Предметом вказаного договору є надання послуги по транспортуванню електроенергії та її оплата.

01.09.2007.року між позивачем, як комітентом та ПП «Нордокс», як комісіонером підписаний договір комісії 21/07. Згідно предмету вкачаного договору комісіонер зобов'язується від свого імені вчиняти правочини щодо продажу товарів комітента, ціна за якою повинна відбутись реалізація зазначається в накладних, комісіонер має виконати свої зобов'язання на умовах найбільш вигідних для комітента.

25.06.2008 року між Заводом «Полімер-Електроп» ДП ВАТ «Концерн - Електрон», як основаним споживачем та позивачем як субспоживачем підписаний договір № 88/0608. Предметом вказаного договору є надання послуги по транспортуванню електроенергії та її оплата. Про вказані послуги складені відповідні акти та позивачем отримано податкові накладні.

06.02.2009 року за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року ДПІ у Франківському районі м. Львова складено акт № 314/23-2/33562801.

У вказаному акті зазначено, що за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 29730917,00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено його заниження на 507048,00 грн., чим порушено п.4.1. п.п. 4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей за рахунок здійснення некомерційної господарської діяльності без мети одержання прибутку.

Крім того згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до валових витрат, витрат з придбання електричної енергії не підтверджені відповідними документами. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними: та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Па підставі договору ДП завод «Полімер -Електрон» поставляв та транспортував електроенергію ТОВ «Єврогласс Захід» згідно податкових накладних всього на суму 25441,42 гри. В бухгалтерському обліку ця сума віднесена до складу валових витрат та відображена у декларації і податку па прибуток підприємства у рядку 04.1 (витрати на придбання товарів, робіт та послуг), без підтвердження відповідними документами, чим завищено валові витрати на цю ж суму.

Правилами користування електроенергії встановлено, що: «Постачальник електричної електроенергії це суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території або за нерегульованим тарифом. Споживач електричної енергії (споживач) - юридична або фізична особа - СПД, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Субспоживач - споживач, якому електрична енергія надходить від постачальника через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основною споживача до мереж якою приєднані електроустановки цього споживача (субспоживача). Отже постачати (продавати) електроенергію, як споживачам, так і субспоживачам може виключно постачальник - СПД, який отримав ліцензію НКРЕ. Основний споживач лише передає електроенергію субспоживачам своїми електромережами. Згідно п.п. 1.5. Правил користування електроенергією саме постачальник укладає з усіма споживачами договори про постачання електричної енергії. Отже, основний споживач та субспоживач між собою такого договору не підписують. Субспоживачі розраховуються за спожиту електроенергію не з основним споживачем, а з Постачальником. Відповідно позивачем зайко віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 5088,26 гри. з вартості поставлено електроенергії згідно податкових накладних, чим порушено пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

18.02.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове

повідомлення рішення № 3266/10/23-219, згідно якого встановлено порушення Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим визначено суму

податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток», усього 199683,00 грн. в

тому числі за основним платежем, в сумі 133122,00 грн.. за штрафними санкціями, в сумі

66561,00 грн.

18.02.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 3267/10/23-219, згідно якого встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», усього 159747,00 грн. в тому числі за основним платежем, в сумі 106498,00 грн., за штрафними санкціями, в сумі 53249,00 грн.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.9 Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметні на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно із цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищу? їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів(послуг).

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку: або дача відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває

(виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх

використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач належними доказами довів законність своїх дій.

Згідно п.п. 17.1.3.. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів що минули.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і не обгрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Єврогласс Захід» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року у справі №2а-2262/09/1370 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.03.2011 року