Ухвала суду № 50684203, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1433/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ганечко О.М., Губської Л.В.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Демікс» (далі - позивач, ТОВ «Демікс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. №149926552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Демікс» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з TOB «Інвест Сервіслюкс» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 16.10.2014 р №967/26-55-22-09/24438416.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки позивачем було порушено п.п.198.1, 198.6 ст.198. п.п.201.4, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 259171.00 грн. та до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню і сплаті в липні 2014 року, на 259171,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції між позивачем і TOB «Інвест Сервіслюкс» є фіктивними.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. №149926552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 323964,00 грн., з яких 259171,00 грн. - за основним платежем та 64793,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з TOB «Інвест Сервіслюкс» не мають реального характеру.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності формування платником податків податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, факт використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності та наявність їх економічної доцільності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення №88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «Інвест Сервіслюкс» було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 28.07.2014 р. №2807-14, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданнями замовника, надати у визначені договором строки інформаційно-консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, зокрема побудови системи продажів, загальною вартістю 1555023,00 гри.

Згідно з додатковою угодою від 29.07.2014 р. до вказаного договору, сторони погодили, що TOB «Інвест Сервіслюкс» надає ТОВ «Демікс» послуги в два етапи: 1) з 29.07.2014 р. по 29.08.2014 р.; 2) з 30.08.2014 р. по 03.09.2014 р.

Крім того, згідно з додатком №1 до договору №2807-14, сторонами також було погоджено перелік робіт, період проведення яких повинен відбуватись з 11.08.2014 р. по 03.09.2014 р.

На виконання умов даного договору позивачем було надано суду копії наступних первинних документів: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень.

Однак, зі змісту зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити, які саме послуги були надані та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Більш того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, дати цих актів не узгоджуються з періодами виконання робіт, зазначених в додатку №1 до договору від 28.07.2014 р. №2807-14.

Судова колегія відзначає й те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, підтверджуючих розрахунки між ним і TOB «Інвест Сервіслюкс» за спірними операціями, зокрема позивачем до суду першої інстанції було надано платіжне доручення лише про часткову оплату послуг, а банківські виписки, надані до апеляційного суду, взагалі містять відомості щодо розрахунків позивача з третіми особами, а не з TOB «Інвест Сервіслюкс».

Враховуючи викладене, а також те, що за змістом ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і в жодному разі не може засновуватися на припущеннях, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні належні та необхідні правові підстави вважати спірні операції позивача з TOB «Інвест Сервіслюкс» такими, що відбулись, та відповідно для визнання права ТОВ «Демікс» на формування за ними податкового кредиту.

Доводи апелянта про те, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ним і TOB «Інвест Сервіслюкс» підтверджується відповідними первинними документами, наявними у матеріалах справи, є необґрунтованими і безпідставними.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.09.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ганечко О.М.