Ухвала суду № 5067912, 30.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 р.Справа № АС 3/82-08/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представник позивача: Дем»янова В.А.

представника відповідача: Головашич С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської областi від 20.01.2009 року по справі № АС 3/82/5018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської

області

третя особа: Державна податкова адміністрація в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Карлівський цукровий завод", звернувся до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, в третя особа: Державна податкова адміністрація в Полтавській області, якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Карлівської МДПІ № 0000582301/0 від 16.10.2007 р., № 0000582301/1 від 13.11.2007р., № 0000582301/2 від 19.12.2007р., №0000582301/3 від 28.02.2008р., за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 744 549, 00 грн., в т.ч. основний платіж496 366,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -248 183,00 грн. (в редакції письмових пояснень від 11.07.2008р., вх. №10539 від 14.07.2008р.).

Постановою господарського суду Полтавської областi від 20.01.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод" задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Карлівської МДПІ № 0000582301/0 від 16.10.2007р., № 0000582301/1 від 13.11.2007р., № 0000582301/2 від 19.12.2007р., № 0000582301/3 від 28.02.2008р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю „Карлівський цукровий завод" визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 744 549, 00 грн., в т.ч. основний платіж-496 366,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -248 183,00 грн.

Відповідач, Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської областi від 20.01.2009 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Карлівський цукровий завод», посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення при неповному зясуванні обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1 ч.2 ст. 129 Конституції України, п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7, пп.. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.5. Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку, придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач, ТОВ "Карлівський цукровий завод", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за результатами виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Карлівський цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Т0В «Енергохолдинг» за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. складено акт №69/23-32413128 від 09.10.2007 р.

Згідно акту №69/23-32413128 від 09.10.2007 р., Карлівською МДПІ Полтавської області під час позапланової перевірки встановлено порушення ТОВ „Карлівський цукровий завод" пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997р. в результаті завищення податкового кредиту бази оподаткування ПДВ в 2004 році та заниження самих податкових зобов'язань з цього податку на загальну суму 496 366, 00 грн., в т.ч.: вересень - на 189 885,00 грн., жовтень - на 179 924, 00 грн. та листопад - на 126 557,00 грн. (а.с.8-15).

На підставі акту №69/23-32413128 від 09.10.2007 р. Карлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582301/0 від 16.10.2007р., яким ТОВ „Карлівський цукровий завод" визначено податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 744 549, 00 грн., в т.ч. основний платіж -496 366,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -248 183,00 грн.(а.с.16-19).

Податкова служба обґрунтовує свої висновки про порушення зазначених норм Закону «Про ПДВ» та донарахування 496 366,00 грн. цього податку в вигляді основного платежу тим, що протягом 3-4 кварталів 2004 року постачальником природного газу для позивача було ТОВ «Енергохолдинг» м. Камінь-Каширський Волинської області, документи якого, в т.ч. установчі документи ( статут), запис про проведення державної реєстрації, свідоцтво ПДВ №023385599 від 29.09.03р. та реєстрацію товариства-контрагента, як платника податків, постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007р. визнані недійсними.

А тому й податкові накладні, а вірніше їх цифровий ряд, виписані останнім на загальну суму ПДВ в 496 366,00 грн., про які йдеться в таблиці на стор. 5 акту, не можуть приймати участь в формуванні кредитної частини бази оподаткування ПДВ ТОВ «Карлівський цукровий завод» в зазначених звітних періодах.

Також встановлено, що позивач не погодився з даним висновком та результатами адміністративно-апеляційного оскарження до вище стоячих інстанцій податкової служби-відповідача, за яким були прийняті КМДПІ податкові повідомлення-рішення №0000582301/1 від 13.11.2007р., №0000582301/2 від 19.12.2007р. та №0000582301/3 від 28.02.2008р. без зміни цифрового ряду донарахувань ПДВ та звернувся із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що як сам позивач, так і його контрагент, ТОВ «Енергохолдинг» м. Камінь-Каширський, в період, що був охоплений перевіркою, мали статус платників ПДВ і перебували в цей період на обліку в Державній податковій службі. Оскільки позивач отримав природний газ від свого контрагента за умовами договору постачання №06-09-04 від 19.08.2004р., про що стверджується і самою податковою в акті перевірки,отримав від свого контрагента оригінали податкових накладних, сплатив контрагенту за придбані ТМЦ в безготівковому порядку, в т.ч. ПДВ, про що зазначається на стор. 5 акту перевірки, він правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, що значились в податкових накладних, про які йдеться на стор. 5 акту перевірки, тобто діяв в межах вимог підпунктів 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України „Про податок на додану вартість " визначено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ це відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Контрагент позивача, виконав вимоги Закону про ПДВ (п.7.2), видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені суми податку.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007р. в справі №2-а-22/07, що набрало законної сили 30.04.2007р., оскільки, відповідно до ст. 11 Закону України "Про судоустрій України", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчить надана відповідачем до суду першої інстанції копія постанови Камінь-Каширського районного суду Волинської області (а.с.25-26), жодна особа, яка брала участь у справі №2-а-22/07р., не є учасником цієї справи (№ 3/82-08), а тому будь-які обставини, встановлені судовим рішенням по справі №2-а-22/07р., підлягають доказуванню за загальних засадах, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що факт визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість сам по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, не анулює правове значення виданих за такими господарськими операціями фінансово-господарські та податкові документів.

Судом першої інстанції встановлено, і це не заперечувалось представником відповідача у суді першої та апеляційної інстанції, на дату видачі податкових накладних по операціях із поставки природного газу у 2004 році ТОВ "Енергохолдинг" було зареєстроване в якості платника ПДВ, а тому, у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Енергохолдинг" на законних підставах видавало податкові накладні.

Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції 2004 року) не містив норм, які б забороняли ТОВ "Карлівський цукровий завод" включати до сум податкового кредиту з ПДВ суми податку, нараховані (сплачені) по операціях з поставки платником ПДВ природного газу та підтверджені податковими накладними, виданими таким платником.

Окрім того, ні в редакції 2004 року, ні в наступних редакціях Закон України "Про податок на додану вартість" не містить норм, які б забороняли платникам ПДВ включати до сум податкового кредиту суми сплачених постачальникам товарів (робіт, послуг), реєстрація яких в якості платників ПДВ буде скасована чи визнана недійсною в майбутньому.

Також Закон України "Про податок на додану вартість" не містить норму, яка б зобов'язувала платників ПДВ проводити коригування сум податкового кредиту у випадку скасування чи визнання недійсною реєстрації контрагентів в якості платників ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 року по справі № АС 3/82/5018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод»до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, третя особа: Державна податкова адміністрація в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 04.08.2009 р.