Ухвала суду № 50676791, 15.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 876/6427/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця " до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000850804/11245 від 09.10.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця " 29.01.2013року звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби , в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000850804/11245 від 09.10.2012 року

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує , що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так , підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок органу ДПС про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 12 580,68 грн. В свою чергу, зазначає, що оскільки підприємством у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України разом із податковою декларацією за звітний період було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), таким чином, ДТГО "Львівська залізниця " було правомірно сформовано податковий кредит у липні 2012 року, в зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року включив виписану податкову накладну контрагентом ТзОВ "Декор-Сервіс" від 24.05.2012 року №3, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням пункту 201.10 статті 201 ПК України. Стверджує, що позивачем безпідставно включену до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року суму ПДВ - 12 580,68 грн. та відповідно занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками звітного періоду на 12 580,68 грн. Окрім цього, представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТзОВ "Декор-Сервіс" в порушення вимог ПК України не зареєструвало видану ДТГО "Львівська залізниця " податкову накладну №3 від 24.05.2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за липень 2012 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8). Суд вважає за необхідне вказати, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 20.09.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств транспорту, зв'язку та інших галузей СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС проведено камеральну перевірку поданої ДТГО "Львівська залізниця " податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2012 року №14/33-00/01059900. Актом перевірки встановлено відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг - ТзОВ "Декор-Сервіс" податкової накладної від 24.05.2012 року № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України та не дає права позивачу на віднесення до податкового кредиту за липень 2012 року суму ПДВ - 12 580,68 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 року №0000850804/11245, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 12 580,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 290,34 грн., а всього на суму - 18 871,02 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу, що спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 20.12.2012 року №16840/10/10-233 про результати розгляду скарги відмовлено у задоволенні скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0000850804/11245 від 09.10.2012 року. Не погодившись із рішенням Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС, прийнятим за розглядом первинної скарги, ДТГО "Львівська залізниця" податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС №0000850804/11245 від 09.10.2012 року та вказане рішення від 20.12.2012 року №16840/10/10-233 були оскаржені у порядку п.56.6 ст.56 Податкового кодексу України до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 21.01.2013 року № 931/6110-2115 позивачу відмовлено у задоволенні повторної скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак, з огляду на викладене вище, позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу (рішеннями) та винесеним податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, оскаржив останнє у судовому порядку.

Судом встановлено, що 24.05.2012 року між ДТГО "Львівська залізниця" (Замовник) та ТзОВ "Декор-Сервіс" (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №Л/Л-121354 (надалі-Договір). Згідно умов цього Договору, Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги реставрації лав комфортних вокзалу станції Львів у кількості 30 штук. На підтвердження обставин щодо фактичного надання послуг із реставрації лав комфортних вокзалу станції Львів, позивачем надано наступні докази: податкову накладну №3 від 24.05.2012 року, калькуляцію вартості послуг, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 04.06.2012 року. Окрім цього, ДТГО "Львівська залізниця" було сплачено на користь ТзОВ "Декор-Сервіс" повну вартість наданих послуг на суму 97 436,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1028 від 24.05.2012 року. Фактичною ж підставою для збільшення позивачу суми податку на додану вартість слугували встановлені за наслідками перевірки висновки контролюючого органу про неправомірне включенням Підприємством до складу податкового кредиту податкової накладної №3 від 24.05.2012 року, яка була виписана контрагентом - ТзОВ "Декор-Сервіс" , проте не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, ДТГО "Львівська залізниця" було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року. Також позивач надав до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), у якій зазначив про відсутність реєстрації виписаної ТзОВ "Декор-Сервіс" податкової накладної №3 від 24.05.2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як - безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій. У даному випадку, висновки акту перевірки контролюючий орган обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до п.202.1 ст.202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Суд зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість " Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Також суд зазначає, що оскільки ТзОВ "Декор-Сервіс" в порушення вимог ПК України не зареєструвало видану ДТГО "Львівська залізниця " податкову накладну №3 від 24.05.2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за липень 2012 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8).

Суд вважає за необхідне вказати, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, нормами Податкового кодексу України не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність включення ДТГО "Львівська залізниця " до складу податкового кредиту липня 2012 року суми податку на додану вартість - 12 580,68 грн., із врахуванням поданої заяви із скаргою на постачальника.

Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового кредиту за липень 2012 року на суму 12 580,68 грн. є необґрунтованими, тому у відповідача відсутні встановлені законом підстави для визначення ДТГО "Львівська залізниця " суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналіз абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, що діяла на час подачі заяви зі скаргою) свідчить, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю товару на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, проте абзацом 11 цього пункту встановлено виключення з цього правила, відповідно до якого таке право у покупця товару виникає у випадку подачі останнім до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника.

У відповідності до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, що діяла на час подачі заяви зі скаргою), у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, станом на дату подачі заяви зі скаргою, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу не містив обмежень щодо звітного періоду, в якому повинна бути подана заява із скаргою на постачальника товару.

В той же час, згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за платником податку, який не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом зазначено, що Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця " отримало податкову накладну від 24.05.2012 №3 за липень 2012 року, а тому позивачем правомірно включило до податкової декларації зазначену накладну разом із скаргою на постачальника товару.

Згідно листа від 13.09.2013 Міністерство доходів і зборів України роз'яснило, що при подачі скарги (додатка 8), платник податку втрачає право формувати податковий кредит сплаченими сумами податку лише в таких випадках: - у разі неправильного заповнення платником податку додатку 8; - та/або неподання копій товарних чеків, інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг; - або неподання копій первинних документів, що підтверджують факт їх отримання.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції , що поданий Державним територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця " додаток 8 відповідає всім вимогам чинного законодавства.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року у справі № 813/744/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар