Ухвала суду № 50676738, 07.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року Справа № 876/11656/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської митниці на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» до Чопської митниці, третя особа головне управління Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення надмірно сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Чопської митниці, третьої особи головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 3 жовтня 2012 року за № 305000003/2012/100341/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 3 жовтня 2012 року № 3050900000/2/10033, стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 45683,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 3 жовтня 2012 року за № 305000003/2012/100341/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 3 жовтня 2012 року № 3050900000/2/10033 і стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 45683,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Чопська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що 03.10.2012 р. до митного оформлення була подана вантажна митна декларація № 305090000/2012/014351 на товар: «Продукти рослинного походження:плоди свіжі, ківі Grееn light, врожай 2012 року, вага 19900 кг., чиста вага 19500 кг. Виробник АGRILЕРIDIO s/r.1. Країна виробництва - Італія. Країна походження Італія. Торгівельна марка - АGRILЕРIDIO. Митна вартість товару, визначалась декларантом за 1-м методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 175022,36 грн. (тобто за рівнем митної вартості 0,8684 євро/кг.). Після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару. Так, за наявною у митного органу цінової інформації митне оформлення товару «ківі» (країна походження Італія) здійснювалось за рівнем митної вартості 1,75-2,05 дол.США за 1 кг (1,36-1,59 євро за 1 кг). У зв'язку із тим, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, у посадових осіб митниці виникли обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості. Крім того, відомості, які містились у поданому позивачем до митного оформлення пакеті документів містили розбіжності, які не дозволяли достовірно визначити митну вартість товару.

При цьому зазначає, що долучена позивачем до позову копія проформи інвойсу №26 від 24.09.2012 до митного оформлення не подавалась (що підтверджується відсутністю відмітки митного органу) - та відповідно не може вважатись належним та допустимим доказом.

Крім того, подані до митного оформлення документи вказували, що позивачем було занижено митну вартість шляхом недекларування в повному обсязі витрат на перевезення товару. Так, відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. При цьому, відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України, витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.Таким чином, вартість послуг з транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачена позивачем перевізникам (експедиторам), відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості підлягає включенню до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.

Всупереч наведеним нормам, в підрозділі 20 декларації митної вартості позивачем було задекларовано витрати на транспортування в розмірі 41339,7960 грн. (що відповідно до курсу НБУ на 03.10.2012 відповідає 4000 євро.). Водночас позивачем до митного оформлення було надано копію договору - замовлення від 28.09.2012 №28/09/12, згідно якого вартість перевезення товару становить 4500 євро. (копія договору долучена позивачем до позову)

Також в поданій до митного оформлення декларація митної вартості в підрозділі №22 зазначені витрати на страхування у розмірі 5167 4745 грн., однак жодних документів, які б підтверджували ці витрати декларантом надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.2 вказаної статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 цієї ж статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості.

У зв'язку із вказаним, посадовою особою митного органу, відповідно до ст.53 МК України та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 631 було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими підрозділами (організаціями) та\або інформацію біржових організацій про вартість товару.

Таким чином, не відповідає дійсності висновок суду, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало тільки спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару.

Подавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару представник суб'єкта ЗЕД відмовився, про що зроблено відповідний запис в розділі.

У зв'язку із викладеним митним органом було винесено оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №305000003/2012/1000341/2, відповідно до якого було визначено митну вартість товару «ківі» на рівні 1,3698 євро за 1 кг.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним на підставі наступного, оскільки відповідно до ч.1, ч.2 ст.361 МК України, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Митній органи застосовують систему управлінням ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 597, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 882/21194, затверджений Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України

Відповідно до п.1.5 вказаного Порядку, аналіз, виявлення та оцінка ризиків, розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками, аналіз результатів та коригування вжитих заходів здійснюються митними органами та їх структурними підрозділами в межах компетенції, зокрема підрозділами, які здійснюють або організують, координують здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товарів. Згідно п.7.1 цього ж Порядку за результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю.

В даному випадку митний контроль полягав у вжитті заходів щодо перевірки заявленої митної вартості.

Згідно ст.49 Митного кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч.3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має, зокрема, право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.8 ст.57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 64 цього Кодексу (тобто з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).)

Відповідно до ч.2 ч.3 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно; у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи

Крім того, згідно Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.09 № 602, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Крім того, згідно п.8 вказаного Порядку, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів, зокрема, у випадках, якщо декларантом не подано додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв'язку із спрацюванням згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару, непідтвердженням використаних декларантом відомостей та неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.

На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв'язку із неможливістю застосування попередніх методів, бо відповідно до ч.8 ст.57 та ст.64 Митним органом було застосовано 6 резервний метод у зв'язку із наявністю у митного органу цінової інформації (ЄАІС ДМСУ та у відповідності до результатів проведеної консультації з декларантом ). При цьому, у відповідності до п.4 ч.2 ст.55 МК України, у рішенні про коригування митної вартості зазначено обгрунтування числового значення митної вартості товарів.

Так, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація митного органу (ЄАІС ДМСУ).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості, 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до п.1 ч.11 ст.264 МК України, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу. Водночас, відповідно до п.11 ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також у зв'язку із неподанням документів що підтверджують рівень митної вартості товарів (зокрема витрат на страхування) митним органом було правомірно винесено оскаржувані картки відмови.

Безпідставність вимоги щодо стягнення з держбюджету митних платежів сплачених за ВМД №305090000/2012/014377 від 03.10.2012 р., слідує з правомірності та обґрунтованості митної вартості, яка була застосована при митному оформленні за цією ВМД. Також безпідставною є вимога щодо стягнення з державного бюджету коштів сплачених при митному оформлення товарів за ВМД №305090000/2012/014950 від 12.10.2012 р., оскільки митну вартість по вказаній декларації позивач задекларував самостійно.

Митну вартість по вказаній декларації позивач відповідно до ст.ст. 51, 52 МК України визначив та задекларував самостійно. Зважаючи на те, що позивач раніше уже здійснював митне оформлення ідентичних товарів декларуючи митну вартість на рівні задекларованої, та наявною у митного органу цінової інформації, яка вказувала, що заявлена позивачем митна вартість відповідала рівню митної вартості товарів подібного виду, у митного органу не виникло заперечень щодо заявленої позивачем митної вартості.

При цьому рішень щодо визначення митної вартості відповідачем по відношенню до товару, митне оформлення яких здійснювалось за ВМД №305090000/2012/014950 від 12.10.2012 р., митним органом не виносилось. Рішення про коригування митної вартості виноситься щодо конкретної партії товару, яка подається за конкретною ВМД та не повинно автоматично застосовуватись протягом всієї дії контракту (фрукти можуть змінюватись в ціні через сезонність, величину партії тощо). Цей висновок слідує із аналізу Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. №598, яке передбачає огляд товару, його опис який відповідає опису товару наведеному у відповідній ВМД.

Таким чином, оскільки позивач самостійно задекларував митну вартість (на що вказує відсутність рішення про коригування митної вартості по цій поставці), - то відсутній причинно-наслідковий зв'язок між оскаржуваними діями митниці (визначення митної вартості) та переплатою митних платежів, що в свою чергу вказує на безпідставність вимоги щодо повернення надмірно сплачених платежів.

Відсутність підстав для визнання незаконними дій Чопської митниці вказує на відсутність підстав для стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів. Зазначений підхід застосовано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.06.2011 р. у справі №К-40782/10 .

На підставі викладеного просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року та прийняти нову якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2012 року ТзОВ «Голден Фрутс» до митного оформлення була подана вантажна митна декларація № 305090000/2012/014351 на товар: «Продукти рослинного походження: плоди свіжі, ківі Grееn light, врожай 2012 року, вага 19900 кг., чиста вага 19500 кг. Виробник АGRILЕРIDIO s/r.1. Країна виробництва - Італія. Країна походження Італія. Торгівельна марка - АGRILЕРIDIO. Митна вартість товару визначалась декларантом за 1-м методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 175022,36 грн. Однак митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні було відмовлено, з підстав невірного визначення митної вартості товару.

Відповідно Чопською митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товару № 305000003/2012/100341/2 від 03.10.2012 року, яким визначено митну вартість товару у розмірі значно вищому ніж задекларовано позивачем. Посилаючись на Рішення про коригування митної вартості відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10033 від 03.10.2012 року. Позивач, в свою чергу, з метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, після винесення вищезазначеного Рішення та Картки відмови, подав товар до митного оформлення за ВМД № 305090000/2012/014377 від 03.10.2012 року.

У зв'язку з тим, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялася від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, у посадових осіб митниці виникли сумніви у заявленій митній вартості. Після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару. У зв'язку з чим, посадовою особою митного органу було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару; інші документи за власним бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість.

Подавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару позивач відмовився, про що було зроблено відповідний запис на звороті запиту від 22.06.2012 № 1311-17/39.

На підставі поданих до митного оформлення документів, митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв'язку із неможливістю застосування попередніх методів.

3 жовтня 2012 року Чопською митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/100341/2, відповідно до якого було визначено митну вартість товару: «плоди свіжі, ківі Grееn light, за рівнем митної вартості 1,75-2,05 дол. США за 1 кг. (1,36-1,59 євро за 1 кг.).

Чопська митниця 3 жовтня 2012 року, розглянувши митну декларацію, товарно-супровідні та інші документи, винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10033.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів, митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст.257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих. що зазначені в цій статті.

Суд першої інстанції правильно вважав, що ч.ч. 1,2 ст. 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, і дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того суд правильно зазначив, що згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 цього Кодексу. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, бо такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару, при цьому судом не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 361 МК України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Задовольняючи позовні вимоги суд вірно вважав, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Тому наведені відповідачем відомості митних оформлень не можуть бути беззаперечним доказом заниження митної вартості. Крім того, інформація (роздруківка з бази даних Держмитслужби України) надана не в повному вигляді, а у вигляді витягу щодо окремих ВМД, та інформація у вказаному витягу не дозволяє здійснити порівняння із поданим позивачем до митного оформлення товаром за критеріями виробника, якості та інших умов поставок.

При цьому вірним є твердження, що позивач придбав ввезений товар згідно вільно сформованих ринкових цін. У зв'язку із тим, що товар «свіжі фрукти» характеризується незначним строком придатності, ціни на нього значною мірою формуються в залежності від сезону, якості, умовами поставки та інші умови, що впливають на рівень цін кожної партії товару та швидко змінюються в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів. Відповідно до ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарі, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відповідач повинен був застосувати положення ч.ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України, відповідно до якої контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 03.10.2012 р., то, суд першої інстанції підставно вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно пп. 41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є (в тому числі) митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зон.

Підпунктом 14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачені ст. 43 ПК України, відповідно до пункту 43.3 якої - обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення. Така заява подається в довільній формі.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України передбачено альтернативу оскарження рішень контролюючих органів: в судовому або адміністративному порядку. Відтак, обов'язковість досудового вирішення спору (адміністративний порядок) з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (в тому числі і майнового характеру, за якими було здійснено переплату митних платежів ( до держбюджету) та обов'язковий досудовий прядок вирішення спору щодо повернення таких переплачених коштів спеціальними нормами чинного законодавства не передбачено.

З огляду на вище вказане суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів вірно вважав, що наслідком скасування неправомірного рішення, згідно якого позивачем було надміру сплачено до державного бюджету кошти (суми ПДВ) є саме повернення таких коштів, і вищезазначена вимога щодо повернення переплачених коштів, зазначена у позові позивачем, та ухвалення судом рішення із задоволенням такої вимоги про стягнення таких коштів з державного бюджету на користь позивача не суперечить нормам як ПК України, так і МК України, а незадоволення такої вимоги буде фактичним обмеженням права позивача на захист порушеного права та інтересу шляхом звернення з вимогою безпосередньо до суду без використання досудового способу врегулювання спору (адміністративного оскарження). У разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України, державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» від 03..08.2011 року № 845 передбачено порядок виконання рішень про стягнення коштів, зокрема, у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності). Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувана, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чопської митниці - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року по справі № 807/1131/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2015 року