Ухвала суду № 50676342, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8118/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач:Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Перевірка своєчасності подання та нарахування сум податку на доходи фізичних осіб у річній декларації згідно ПК України, в частині визначення доходу у вигляді сум анульованого (прощеного) кредитором боргу та суми податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік була проведена на підставі відомостей з ДРФО Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма 1-ДФ), а також листа ТОВ «Кей Колект» №083-12314 від 10 грудня 2013 року, яким на запит відповідача №6039/10/265617-03-28 було повідомлено про те, що позивачу нараховано дохід у розмірі 102 121,05 грн. в результаті анулювання (прощення) заборгованості.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 26 червня 2014 року №3277/26-56-17-01-05/2658715930, яким зафіксовано факт порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176, Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 102 121,05 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023561701, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 127 651,31 грн., у тому числі: за основним платежем 102 121,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 530,26 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 102 121,05 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором.

Так, в розпорядженні ДПІ у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві була інформація, що за даними податкових розрахунків за формою 1-ДФ за 2012 рік ОСОБА_3 нараховано дохід в сумі 601 974 грн. у вигляді додаткового блага (ознака 126) без утримання/перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим листом відповідача від 08 листопада 2013 року №6039/10/26-56-17-03-28 від ТОВ «Кейт-Колект» витребувано відповідне документальне підтвердження зазначених обставин.

Згідно листа ТОВ «Кейт-Колект» від 10 грудня 2013 року №083-12314 податковому органу надано інформацію, що дійсно ОСОБА_3 нараховано за 2012 рік та виплачено дохід за ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, ОСОБА_3 повідомлено про списання кредитної заборгованості у сумі 601 974,40 грн., а також звернуто увагу ОСОБА_3 на те, що анульована сума заборгованості є доходом ОСОБА_3 і підлягає оподаткуванню

На підтвердження зазначеного факту було надано повідомлення ТОВ «Кейт-Колект» про анулювання боргу, яким останнє повідомляло ОСОБА_3 під розписку від 15 червня 2012 року про отримання доходу у вигляді прощення боргу у сумі 75 317,41 дол.США, що еквівалентно 601 974,00 грн.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій податкового органу по винесенню податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не включено до річної податкової декларації суми анульованої заборгованості за кредитним у розмірі 601 974,00 грн. як податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та як наслідок податок на доходи фізичних осіб до бюджету не сплачений, чим допущено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 глави 2, пункту176.1 статті 176, статті 36 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

Пунктом 176.1 статті 176 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (підпункт а); подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (підпункт в).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Судом встановлено, що ТОВ «Кейт-Колект» включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, однак, позивач самостійно не сплатив податок з доходу, отриманого як додаткове благо.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на порушенні Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві процедури проведення перевірки, однак колегія суддів з цим не погоджується.

Так, судом встановлено, що у податковим органом надсилався письмовий запит на адресу позивача відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, наказ про проведення перевірки від 13 червня 2014 року №698 (надісланий на адресу позивача 13 червня 2014 року та отримано позивачем 11 липня 2014 року), про що свідчить повідомлення пошти про вручення рекомендованого поштового відправлення. Акт перевірки та податкове повідомлення-рішення також надсилались за адресою позивача, проте повернулись із відмітками пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Наведене свідчить, що у відповідача були всі підстави для призначення перевірки в порядку, визначеному підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що поштова кореспонденція (письмовий запит на отримання податкової інформації, наказ про проведення перевірки, акт перевірки, податкове повідомлення-рішення) надсилались відповідачем позивачеві за адресою його реєстрації, а відтак вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Посилання апелянта на порушення відповідачем Наказу Міністрерства фінанасів № 1588 від 09 грудня 2011 року "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів", згідно якого підрозділи контролюючого органу платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу. У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб. У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта. Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою, не береться судом до уваги, оскільки даний нормативно-правовий акт визначає право, а не обов'язок податкового органу щодо перевірки місцезнаходження платника податків

Посилання на статтю 348 ПК України також є недоречним, оскільки щодо позивача не ведеться слідство податковою міліцією за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування.

Натомість, відповідно до п.п.16.1.11 п.16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця. Однак, від ОСОБА_3 до ДПІ не надходило жодних відомостей щодо зміни місця проживання.

Отже, виходячи з вищевикладеного, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві мала всі правові підстави для винесення стосовно ОСОБА_3 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 127 651,31 грн., у тому числі: за основним платежем 102 121,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 530,26 грн., а тому таке рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного Суду України від 12 березня 2015 року у справі № К/800/62063/14.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.