Ухвала суду № 50676303, 14.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1631/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2014 №100260006/2014/000049/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року вимоги адміністративного позову було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2014 між Товариством (Покупець) та LIAONING YZENDA TRADE CO., LTD. (Продавець) укладено контракт № 599 (далі - контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію (далі - товар) в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту (том 1, а.с.17-22).

Ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термозбіжної упаковки, маркування, завантаження, витрат на митне оформлення вантажу в країні Продавця, витрати по фрахту (для CFR і CIF), а також, витрат на страхування - при CIF (пп. 2.1 контракту).

Валютою контракту є долар США, а загальна вартість контракту складає 800 000,00 доларів США (пп.2.2, пп.2.3 контракту).

Усі ціни по контракту та умови поставок здійснюються на умовах CFR або CIР Одеса/Іллічевськ/Південний, Україна, згідно Incoterms 2010 (пп.3.1 контракту).

Продавець зобов'язаний підготувати і передати в узгодженні строки транспортному агенту Покупця товар і забезпечити при поставці наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат про походження товару, ветеринарний сертифікат, коносамент (пп.7.1 контракту).

На підставі зазначеного вище контракту Товариство імпортувало товар - філе риби камбали стрілозубої свіжозамороженої (Frozen Arrowtooth Flounder Fillets/(Reinhardtius Stomias), без додавання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій та кулінарній обробці, не консервоване, упаковане в 2520 карт. коробів. Розмірний ряд: 200-800 г - 25200 кг.

З метою отримання товару на підставі контракту та його митного оформлення, 17.10.2014 Товариство до Митниці подало митну декларацію (далі - МД) №100260006/2014/157502, в якій задекларувало товар (філе риби камбали стрілозубої свіжозамороженої (Frozen Arrowtooth Flounder Fillets/(Reinhardtius Stomias), без додавання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій та кулінарній обробці, не консервоване) та заявило його вартість у загальній сумі 48132.00 USD, (25200 кг х 1,91 USD за кг.) що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD - 12,95116600) становить 624841,77 грн. (том 1, а.с.108-109).

На підтвердження митної вартості товару, разом із зазначеною вище МД до Митниці Товариство надало пакет документів, що перелічені у графі 44 МД та які необхідні для розмитнення товару, а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товаром; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; міжнародна товарно-транспортна накладна; коносамент; рахунки-фактури (інвойси); пакувальні листи; страховий поліс; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №599, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України); декларація виробника; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервна позиція та сертифікат про походження товару. Крім того було зазначено інформацію про попередню митну декларацію подану 15.10.2014 МД№1101/1002600006/2014/166245.

Надалі відповідач повідомив декларанта ТОВ "Фоззі-Фуд", що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України необхідно подання додаткових документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результати розгляду пропозицій митного органу декларантом, листом від 20.10.2014 №1859 було додатково надано відповідачеві: прайс-лист від 27.06.2014 б/н, комерційну пропозицію від 27.06.2014 б/н, експертний висновок від 17.10.2014 № Ц-390, платіжне доручення від 22.07.2014 №709 та виписку по особовому рахунку від 31.07.2014 б/н (том 1, а.с.120-128).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З аналізу вказаних статей також випливає наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Із матеріалів справи випливає, що витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Зокрема, відповідачем зазначено, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за ціною договору щодо ідентичних товарів, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Разом з цим, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Судом встановлено, що підставами для коригування митної вартості товару стали наступні обставини.

Так, відповідачем повідомлено, що вимоги органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконано не в повному обсязі, а саме: надана виписка з бухгалтерської документації не завірена печаткою підприємства; наданий експертний висновок від 17.10.2014 №Ц-390 використовується не з метою, яка в ньому зазначена; митна декларація країни відправлення не містить перекладу; у прас-листі зазначено лише товар, митне оформлення якого здійснюється, без переліку всієї продукції, що, на думку відповідача, є лише комерційною пропозицією; не надано страхові документи - генеральний договорі та не надано зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про ненадання позивачем зовнішньоекономічного договору (контракту) спростовуються матеріалами справи. Так, як зазначено у графі 44 митної декларації №100260006/2014/157502, декларантом приєднано контракт №599. Вказане підтверджено і відповідачем, оскільки даний договір було досліджено під час оформлення Картки відмови, що підтверджено наведеним переліком наданих до розмитнення документів.

Досліджуючи обґрунтованість вимоги митної служби щодо перекладу митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто обов'язок декларанта здійснити переклад відповідних документів виникає лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Враховуючи вищевикладене та встановлення судом відсутності в митного органу підстав вважати документи, подані разом із МД та інформацію, які вони містять - необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню і вимагає підтвердження, а також враховуючи, що відповідачем не вимагалося офіційного перекладу даного документа, суд дійшов висновку щодо відсутності об'єктивних підстав для здійснення перекладу відповідного документу.

Необхідно зазначити, що в якості обставини прийняття рішення про коригування митної вартості та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості відповідачем зазначено, що наданий позивачем прайс-лист не взято до уваги, оскільки він містить лише дані про товар який розмитнюється, що суперечить самій суті прайс-листа. З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, згідно загальноприйнятної світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Наявний у матеріалах справи прас-лист містить достатню інформацію для визначення ціни товару. Окрім того, суд зауважує, що до компетенції органів митної служби не відноситься встановлення правил та порядку заповнення прайс-листів, а національне та міжнародне законодавство не містить конкретних вимог, яким повинен відповідати прайс-лист. Відтак, оскільки митним органом не доведено вплив зазначених обставин на числові значення митної вартості товару, суд доходить висновку щодо необґрунтованого посилання на цю обставину в якості підстави для коригування митної вартості товару.

Крім того, судом встановлено, що митним органом було витребувано у позивача висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Листом від 20.10.2014 №1859 позивачем надано експертний висновок від 17.10.2014 №Ц-390 (том 1, а.с.124-125).

Як то зазначено відповідачем, даний висновок не взято до уваги, оскільки він використовується не з метою, яка в ньому зазначена. Досліджуючи зміст експертизи судом встановлено, що метою проведення експертизи є моніторинг контрактної вартості товару, а саме: філе риби камбали стрілозубої свіжозамороженої (Frozen Arrowtooth Flounder Fillets/(Reinhardtius Stomias), без додавання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій та кулінарній обробці, не консервоване, що ввозиться на підставі контракту №599 від 11.03.2014.

Відтак, оскільки саме з підстав визначення митної вартості товару митним органом і було витребувано даний висновок, то наявна у ньому інформація щодо контрактної вартості товару, відповідає меті його використання. Таким чином, суд вважає таке твердження відповідача помилковим та таким, що суперечить змісту самого висновку.

Також, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2 контракту від 14.09.2012 №441 ціна включає в себе вартість тари, термо упаковки, маркування навантаження, та митного оформлення в країні продавця, тобто відсутня така складова митної вартості, як вартість робіт пов'язаних із пакуванням та не виконується умова наявності всіх складових митної вартості.

Проте, суд звертає увагу, що вказаний контракт взагалі не є предметом даних взаємовідносин, оскільки у даному випадку відбувалося розмитнення товару поставленого згідно контракту від 11.03.2014 №599, укладеного між позивачем (Покупець) та LIAONING YZENDA TRADE CO., LTD. (Продавець).

Щодо посилання митного органу на ту обставину, що заявлена митна вартості товару не містить такої складової, як вартість робіт пов'язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. Контракту від 11.03.2014 №599, ціна на товар визначається в інвойсах окремо на кожну партію товару. Ціна товару включає в себе вартість продукту, тари, упакування, маркування, завантаження Товару в порту відвантаження, витрат на митне оформлення товару в країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрат на страхування товарну.

Згідно п. 3.1. Контракту від 11.03.2014 №599, усі ціни по Контракту, а також умови поставок виконуються на умовах CFR Одеса, CFR Іллічівськ, CFR західний Україна, відповідно до Інкотермс 2010.

Так, поставка товару за інвойсом №FZAMC14098 від 17.09.2014 відбувалася на умовах CFR Одеса.

Відповідно до правил Інкотермс 2010, термін CFR "вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки з очищення товару від мит для його вивезення.

Таким чином, вартість товару, яка вказана в інвойсах, включає в себе всі витрати пов'язані із оформленням та транспортуванням товару до порту Одеса, Україна.

Крім того, на підтвердження сплати усіх складових митної вартості товару позивачем надано було митному органу банківські документи, зокрема, платіжне доручення з відміткою банку про сплату ціни Контракту і банківська виписка з рахунку ТОВ "Фоззі-Фуд" про перерахування грошових коштів за оплату поставок по Контракту (том 1, а.с.44-45), а також страховий поліс.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання відповідача на не завірення банківської виписки печаткою декларанта та ненадання генеральної угоди щодо страхування товару, не є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки: дана виписка завірена печаткою банківської установи та на додаток позивачем надано відповідне платіжне доручення від 22.07.2014 №709, дійсність якого митним органом не заперечується; на підтвердження страхування товару надано страховий поліс №2082 від 24.07.2014, наявність якого, на думку суду, є достатньою для підтвердження фактичного здійснення страхування товару, а з урахуванням наведених вище обставин щодо умов поставки товару, сама по собі генеральна угода добровільного страхування не впливає на розмір заявленої позивачем митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої декларантом, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності та скасування рішення Київської міської митниці ДФС від 20.10.2014 №100260006/2014/000049/2.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.