Постанова № 50669446, 09.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 910/5829/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

за участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

у судове засідання з'явилися представники:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Гіндрюк Т.С., дов. № 217/13-Н від 28.02.13 р.;

від третьої особи - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна

компанія об'єднана»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.05.2015 року

у справі № 910/5829/15-г (суддя Отрош І.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна

компанія об'єднана»

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк

Аваль»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального

округу Тишко Ірина Олександрівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає

виконанню

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року по справі № 910/5829/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року по справі № 910/5829/15-г.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року по справі № 910/5829/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 08.07.2015 року.

08.07.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

08.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з відпустки, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року справу № 910/5829/15-г прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду, розгляд справи призначено на 09.09.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року справу № 910/5829/15-г прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відсутніх сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (далі - кредитор, відповідач, ПАТ «Райффайзен банк Аваль») та Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (далі - позичальник, позивач, ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана») укладено Кредитний договір № 010/42-0-1/752 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» до генеральної кредитної угоди № 010/14/055 від 23.04.2007 року (далі Кредитний договір).

В подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод, якими вносились зміни та доповнення до Кредитного договору щодо процентної ставки та строків повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 010/42-0-1/752/20 від 11.04.2014), плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки у розмірі: з 15.06.2011 по 12.12.2011 - 16% річних; з 13.12.2011 - 20% річних.

В подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод, якими вносились зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема щодо:

- розміру плати за користування кредитом, яка з 15.06.2011 року по 12.12.2011 року становить 16 % річних, з 13.12.2011 року - 20 % річних;

- строків повернення кредиту, якими сторони погодили, що боржник здійснює погашення частини кредиту в строк до 15.04.2014 року у розмірі грошових коштів, що є еквівалентом 500 000 дол. США 00 центів, до 30.04.2014 року - у розмірі грошових коштів, що є еквівалентом 500000 дол. США 00 центів, до 31.05.2014 року - у розмірі грошових коштів, що є еквівалентом 500000 дол. США 00 центів, до 30.06.2014 року - у розмірі грошових коштів, що є еквівалентом 500000 дол. США 00 центів, до 31.07.2014 року - у розмірі грошових коштів, що є еквівалентом 500000 дол. США 00 центів та з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року - щомісячно 4-ма рівними частинами.

29.01.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною (далі - нотаріус, третя особа), на підстав заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про вчинення виконавчого напису вих. № 140-0-0-00/8/211 від 29.01.2015 року, було вчинено виконавчий напис про стягнення з ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» несплаченої в строк заборгованості ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» за Кредитним договором № 010/42-0-1/752 від 15.06.2011 року та додатковими угодами № 010/42-0-1/752/1 від 16.08.2011 року, № 010/42-0-1/752/2 від 13.12.2011 року, № 010/42-0-1/752/3 від 29.12.2011 року, № 010/42-0-1/752/4 від 30.01.2012 року, № 010/42-0- 752/5 від 28.02.2012 року, № 010/42-0-1/752/6 від 23.05.2012 року, № 010/42-0-1/752/7 від 14.11.2012 року, № 010/42-0-1/752/8 від 27.12.2012 року, № 010/42-0-1/752/9 від 31.01.2013 року, № 010/42-0-1/752/10 від 20.02.2013 року, № 010/42-0-1/752/11 від 19.04.2013 року, № 010/42-0-752/12 від 29.05.2013 року, № 010/42-0-1/752/13 від 31.05.2013 року, № 010/42-0-1/752/14 від 23.08.2013 року, № 010/42-0-1/752/15 від 29.11.2013 року, № 010/42-0-1/752/16 від 06.12.2013 року, № 010/42-0-1/752/17 від 16.12.2013 року, № 010/42-0-1/752/18 від 20.01.2014 року, № 010/42-0- 752/19 від 27.02.2014 року, № 010/42-0-1/752/20 від 11.04.2014 року, № 010/42-0-1/752/21 від 23.05.2014 року, № 01042-0-1/752/22 від 18.07.2014 року до нього, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язанням, укладеним між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана», а саме: грошових коштів у розмірі 104 896 935,14 грн. за період з 16.04.2014 року по 31.12.2014 року, з яких: 92 413 095,00 грн. - сума кредиту (прострочене зобов'язання за основним боргом), строк повернення якого настав (кінцевий термін користування кредитом) 31.12.2014 року, графік погашення тіла кредиту не виконується з 16.04.2014 року, та 12 483 840,14 грн. - проценти за користування грошовими коштами (прострочена заборгованість за відсотками), за період з 29.04.2014 року по 30.12.2014 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що при вчиненні виконавчого напису відповідачем було порушено порядок звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

Обґрунтування позовних вимог, зводяться до того, що на момент такого звернення та відкриття виконавчого провадження позивач не отримував вимог та/або повідомлень про усунення порушення умов Кредитного договору, у зв'язку з чим, оспорюваний виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Крім того, нотаріусом не перевірено безспірність розрахунку заборгованості поданої Відповідачем.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 року № 1172 (у редакції станом на час звернення та вчинення виконавчого напису) передбачено, що для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку): оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Аналогічні положення містяться у п. 3.1. глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, яким передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При цьому, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Позивач звертає увагу, що умовами Кредитного договору зі змінами та доповненнями, передбачено, що кінцевим строком повернення кредиту є 31.12.2014 року.

Боржник прострочив виконання кредитних зобов'язань, а саме не повернув у визначений кредитним договором строк кошти.

У зв'язку з чим, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було вимушене звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису на Кредитному договорі.

До заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було додано, зокрема:

- Кредитний договір з усіма додатками до нього;

- меморіальні ордери;

- засвідчені банком виписки з рахунка боржника із зазначенням сум заборгованості та строків її погашення з відміткою банку про непогашення заборгованості;

- довідку-розрахунок заборгованості ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» станом на 06.01.2015 року;

Згідно із п. 3.5 глави 16 вищевказаного «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення за Кредитним договором не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Суд звертає увагу на те, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення для задоволення його вимог за Кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

При цьому, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до абз. 3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року № 10 зазначено, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 20.07.2015 року по справі № 910/26325/14 та від 21.01.2015 року по справі № 924/887/14.

Крім того, на підтвердження своїх посилань про спірність заборгованості за Кредитним договором позивач не надав жодних доказів, які свідчать про оспорювання визначеної у виконавчому написі нотаріуса суми боргу. Також не було надано доказів погашення заборгованості за Кредитним договором, не було зроблено власного контррозрахунку належних до сплати сум.

Таким чином, ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана», як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не надало обґрунтованих заперечень та належних документальних підтверджень щодо іншого розміру заборгованості за Кредитним договором, ніж передбачений у виконавчому написі нотаріуса.

При цьому, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості банку, який подавався до нотаріуса.

Враховуючи надання всіх передбачених законодавством документів для вчинення виконавчого напису, відсутність належних та достатніх доказів невідповідності суми заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною 29.01.2015 року та зареєстрованого за № 160, таким, що не підлягає виконанню.

Стосовно посилання позивача на те, що повідомлення про порушення умов Кредитного договору було йому направлено після звернення відповідача до нотаріуса, а тому нотаріус, за відсутності доказів направлення вимоги позивачу та спливу 30 днів з дня такого відправлення не мав права вчиняти виконавчий напис, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказані доводи, позивач посилається на п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, де зазначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Дійсно, умовами п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 року № 1172, п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та ст. 35 Закону України «Про іпотеку», для одержання виконавчого напису на іпотечних договорах, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подається зокрема: засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, у даному випадку оспорюваний виконавчий напис був вчинений не на іпотечному договорі, а на Кредитному договорі, який не передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки, а передбачає виключно стягнення строкової заборгованості за вказаним кредитним договором.

З огляду на зазначене, оскільки стягнення відбувається за Кредитним договором, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування зазначених норм щодо надсилання вимоги боржнику.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання апелянта на те, що у даному випадку застосовується аналогія права, оскільки умовами постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 року № 1172 чітко передбачено перелік документів для звернення стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами та за іпотечними договорами.

Так умовами п. 1 зазначеної постанови передбачено, що даний перелік застосовується при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку. Пунктом 1-1 передбачено стягнення за іпотечними договорами.

За таких обставин, умови звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса чітко регулюють перелік документів для вчинення виконавчого напису на іпотечних договорах та інших договорах, посвідчених нотаріусом.

Аналогія права застосовується лише там де є прогалини в правовому регулюванні відповідних відносин.

Оскільки, як встановлено вище, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» чітко визначено перелік документів при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, у даному випадку Кредитним договором, то до нього не може бути застосовано перелік передбачений для зверненні стягнення за іпотечним договором.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об'єднана» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року по справі № 910/5829/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року по справі № 910/5829/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/5829/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 14.09.2015 року.