Ухвала суду № 50659737, 15.09.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2015 р. Справа № 918/883/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ОФІС УКРАЇНА"

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 178 723,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ОФІС УКРАЇНА" (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі Відповідач) в якому просить стягнути з останнього кошти в сумі 178 723,23 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі договору зберігання № 8/ХР від 22.07.2013 року відповідач прийняв на зберігання майно, на загальну суму 178 723,23 грн., однак останній, на вимогу Позивача, майно не повернув, його вартість не відшкодував.

Позивач у судовому засіданні 15 вересня 2015 року позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника в судові засідання не забезпечував.

До господарського суду повернулися ухвали суду від 04 серпня 2015 року про прийняття позовної заяви до розгляду та від 18 серпня 2015 року про відкладення розгляду справи на 15 вересня 2015 року, які направлялась на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - м.Рівне, вул. Дубенська,27/29, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: 33001, м. Рівне, вул. Дубенська,27/29

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

22.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ОФІС", як поклажодавцем та ОСОБА_1 особою -підприємцем ОСОБА_2, як зберігачем було укладено договір зберігання №8/ХР( надалі Договір). Відповідно до п.1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору асортимент та кількість товару відповідно до актів приймання-передачі.

Вартість переданого майна за актами приймання-передачі становить 178 723,23 грн., а саме: акт прийому-передачі №1 від 23.07.2013р. на суму 17824,47 грн.; акт прийому-передачі №2 від 23.07.2013р.; акт прийому-передачі №IO000001717 від 17.01.2014р. на суму 26469,94 грн.; акт прийому-передачі №IO000001722 від 17.01.2014р. на суму 3 242,26 грн.; акт прийому-передачі №IO000004978 від 05.02.2014р. на суму 56429,71 грн.; акт прийому-передачі №IO000004995 від 05.02.2014р. на суму 17921,04 грн.; акт прийому-передачі №IO000004979 від 05.02.2014р. на суму 189,88 грн.; акт прийому-передачі №IO000007168 від 18.02.2014р. на суму 45302,44 грн.

Відповідач прийняв від ТОВ "ІМПОРТ-ОФІС", на зберігання майно на суму 178 723, 23 грн.

Відповідно до п.2.1.4 Договору Відповідач зобов"язався повернути майно ТОВ "Імпорт Офіс" по першій вимозі.

ТОВ "Імпорт Офіс" за договором про відступлення права вимоги №16/06/15 від 16.06.2015р., відступило ТОВ "Імпорт-Офіс-Україна" право вимоги щодо повернення майна, яке передане на зберігання та/або відшкодування збитків у розмірі 100% у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання на суму 178 723,23 грн., що виникло на підставі умов договору зберігання №8/ХP від 22.07.2013р., укладеного між відповіждачем і ТОВ "Імпорт-Офіс".

05 травня 2015 року Позивач направив Відповідачу лист-претензію №105 від 27.04.2015р. (а.с. 37), в якій заявив вимогу щодо розірвання договору та про повернення майна переданого на зберігання. Відповідач відповідь на претензію позивачу не надав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ, ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Така ж норма закріплена і в статті 193 Господарського кодексу України (надалі ГКУ, ГК України).

Відповідно до статті 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується

зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до статті 938 цього ж Кодексу зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Статтею 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. А відповідно до статті 953 ЦКУ зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідач, як зберігач майна ТОВ "Імпорт-Офіс", всупереч вищенаведеним нормам Закону, на вимогу позивача не повернув останньому майно у розмірі 178 723,23 грн.

Статтею 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до статті 951 ЦКУ збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно п. 4.2 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майн, яке передане на зберіганн, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі повязані з цим збитки у розмірі 100% від вартості втраченого або пошкодженого майна. Сума збитків вираховується із вартості втраченого або пошкодженого майна, відповідно до підписаного акту приймання-передачі.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми та норми договору Відповідач, як зберігач зобов"язаний відшкодувати ТОВ "Імпорт-Офіс-Україна" збитки у розмірі 178 723,23 грн. (вартості майна).

На підставі ст.49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дубинська, буд.27/29, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ОФІС-УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34В код 38105049) 178 723 грн. 23 коп. (сто сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять три грн. 23 коп.) боргу та 3 574 грн. 46 коп. (три тисячі п'ятсот сімдесят чотири грн. 46 коп. ) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16 вересня 2015 року.

Суддя Марач В.В.