Рішення № 50658487, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/18893/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про стягнення страхового відшкодування в розмірі 7232,17 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Білоконь І.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Нелин Т.М. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - відповідач) страхового відшкодування в розмірі 7232,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №248706Га/13дп від 20.09.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Mini Cooper", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 порушено провадження у справі №910/18893/15, розгляд справи призначено на 07.09.2015.

17.08.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що новий кредитор не повідомив боржника про зміну кредитора. Крім того, позивач не надав доказів подання заяви про виплату страхового відшкодування, а також не надав доказів визначення розміру збитку відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

04.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №248706Га/13дп, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Mini Cooper", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є ОСОБА_4.

Строк дії договору встановлено з 26.09.2013 до 25.09.2014.

24.10.2013 о 19 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Кільцева Дорога - вул. Барського, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем марки «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_2 в порушення вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем "Mini Cooper", реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4), що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2013 у справі №759/17100/13-п встановлено порушення ОСОБА_5 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України та визнано її винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

29.10.2013 ОСОБА_4, звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно з рахунком №1 від 05.11.2013, складеним СТО - ФОП ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Mini Cooper", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 8462,17 грн. з ПДВ.

У відповідності до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №248706Га/13дп від 20.09.2013, позивач склав страховий акт №1.001.13.15894/VESKO39321 від 06.11.2013, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки "Mini Cooper", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 7742,17 грн.

На підставі складеного страхового акту №1.001.13.15894/VESKO39321 від 06.11.2013 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 7742,17 грн. на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_6, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №69701 від 07.11.2013.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ВАТ «Нижнєгорський ХФАРМ» та знаходився під керуванням ОСОБА_5, вина якої у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що ОСОБА_5 не мала права керування транспортним засобом автомобілем марки «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується нею як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АС/0366656.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АС/0366656 встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як наголосив Вищий господарський суд України в постановах від 04.12.2012 у справі №5011-37/5786-2012 та від 04.12.2012 у справі № 5011-68/7859-2012, норми Закону України "Про страхування" не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не керувався нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та ОСОБА_3 Договору добровільного страхування наземного транспорту №248706Га/13дп від 20.09.2013, у відповідності до умов якого і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування.

При цьому необхідно зазначити, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 у справі №910/14328/13.

Крім того, як наголошує Вищий господарський суд України у своїх постановах від 23.08.2011 у справі №42/92, від 07.08.2012 у справі №2/22, від 01.03.2011 у справі №47/372, а також Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі №910/7163/14, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в сумі 7742,17 грн. на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_6, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №69701 від 07.11.2013.

Представник позивача звертався до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, втім відповідач відповіді на претензію не надав та виплату не здійснив.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Mini Cooper", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 8462,17 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (7742,17 грн.), а також визначені полісом №АС/0366656 розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7232,17 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а його доводи в частині неповідомлення новим кредитором боржника про зміну кредитора відповідно до норм ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України, а також в частині ненадання позивачем доказів пред'явлення заяви про виплату страхового відшкодування, спростовуються наступним.

Так, за змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходить право первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, за приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором обов'язкового страхування відповідач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11 лютого 2015 року по справі №908/1757/14.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м. Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в розмірі 7232 (сім тисяч двісті тридцять дві) грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.09.15

Суддя О.А. Грєхова