Рішення № 50649504, 03.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2015 Справа № 905/1098/15

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор»доПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»простягнення 131393,34 грн.Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю; від відповідача: не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 131393,34 грн прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1098/15.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №088ПТ/169 від 28.08.2013 в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого відповідачу товару, у звязку з чим заборгованість відповідача становить 131393,34 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №088ПТ/169 від 28.08.2013, видаткової накладної № 10909/2 від 10.12.2013 на суму 80416, 80 грн, товарно-транспортної накладної від 10.12.2013, видаткової накладної №11354/2 від 27.12.2013 на суму 157439,46 грн, товарно-транспортної накладної від 27.12.2013.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином. Відповідач, через канцелярію суду, подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з укладенням між сторонами третейської угоди. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до п. 9.2 договору, у разі якщо між сторонами виник спір щодо не виконання майнових вимог, сума заборгованості по яким менша еквівалент 10000 доларів, то такий спір має розглядатись виключно в Регіональному Третейському суді при Асоціації «Регіональна правова група». Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду-16.07.2015 еквівалент -10000,00 дол. США з урахуванням обмінного курсу НБУК складав 221072,82 грн. Тобто, за переконанням відповідача, сума боргу, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, є меншою ніж еквівалент 10000,00 дол. США. За таких обставин, спір не підлягає вирішенню в господарському суді.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечує та вказує на те, що борг відповідача у розмірі 131393,34 грн. виник у звязку з не оплатою відповідачем вартості товару отриманого по видатковій накладній №11354/2 від 27.12.2013, строк оплати якого встановлений в специфікації №1 до договору, а саме протягом 30 банківських днів з моменту поставки, тобто відповідач зобовязаний був оплатити товар до 13.02.2014 року, а з 14.02.2014 позивач має право вимоги сплати заборгованості. Таким чином, еквівалент суми боргу до обмінного курсу НБУ слід вираховувати виходячи з того, що право вимоги у позивача виникло 14.02.2014, а не 16.07.2015, як зазначає відповідач. Станом на 14.02.2014 офіційний курс НБУ гривні до долару США складав 863,09 грн. за 100 доларів США. Отже, на момент виникнення боргу, еквівалент суми боргу, яку просить стягнути позивач є меншим ніж 10000,00 доларів США.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що борг, який позивач просить стягнути виник на підставі договору поставки №088ПТ/169 від 28.08.2013, за умовами якого позивач постачальник, а відповідач покупець.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, 27.12.2013 позивач відповідно до видаткової накладної № 11354/2 від 27.12.2013 поставив на користь відповідача товар, на загальну суму 157439, 46 грн., вартість якого відповідач не оплатив.

У своєму поясненні позивач вважає, що строк оплати за поставлений товар закінчується 13.02.2014, а право вимоги сплати заборгованості у позивача виникло 14.02.2014.

Відповідач вважає, що датою виникнення вимоги є 16.07.2015 дата звернення позивача до суду.

Суд, не погоджується з позицією відповідача щодо співпадання дати звернення до суду із датою виникнення вимоги сплати коштів, оскільки вона суперечить погодженим між сторонами в договорі умовам щодо строку оплати вартості товару та положенням ст. ст. 530, 610, 692 Цивільного кодексу України, оскільки право вимоги сплати коштів виникає з наступного дня після останнього дня протягом якого боржник повинен був виконати свої зобовязання.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 від 28.08.2013 до договору № 088ПТ/169 від 28.08.2013 строк оплати поставленого товару 30 банківських днів з моменту поставки.

Здійснивши перерахунок банківських днів, суд дійшов висновку, що позивач допустився помилки при здійсненні розрахунку строку оплати за поставлений товар.

З урахуванням святкових, вихідних днів та банківських днів (лист Національного банку України від 27.12.2013), з моменту поставки, що відбулась 27.12.2013, строк оплати поставленого товару, що становить 30 банківських днів, закінчився 11.02.2014. Таким чином, право вимоги позивачем сплати заборгованості за поставку товару виникло 12.02.2014.

За даними НБУ офіційний курс долара станом на 12.02.2014 становив 855,0700 грн за 100 доларів.

Таким чином, на момент виникнення права вимоги сума 131393,34 грн., з урахуванням офіційного курсу НБУ, становила 15366,38 дол. США.

У відповідності до п. 9.2 договору №088ПТ/169 від 28.08.2013 якщо спори та розбіжності, що виникли у звязку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності не будуть урегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України наступним образом:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на момент виникнення вимоги) за основною сумою зобовязань, вирішуються в господарських судах України (відповідно до діючого законодавства України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на момент виникнення вимоги) за основною сумою зобовязання, вирішуються Постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» (відповідно до регламенту зазначеного суду), рішення якого є обовязковим для Сторін та підлягає виконанню Сторонами в строки, визначені в рішенні суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що дана справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства відповідно до ст. 12 Господарського процесуального Кодексу України та умов п.9.2 договору №088ПТ/169 від 28.08.2013, оскільки сума основного боргу перевищує еквівалент 10 000 дол. США.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі судом відмовлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор», як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат АЗОВСТАЛЬ», як покупцем (відповідач) підписаний договір поставки № 088ПТ/169.

Згідно з п. 1.1 постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та сплатити (далі обладнання) на умовах, передбачених діючим договором.

У відповідності до п. 4.1. договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені у Специфікаціях і включають до себе податки, збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника повязані з постачанням обладнання.

Згідно п. 5.1 договору оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначеному в цьому Договорі.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися строку, що вказаний в специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього Договору.

Відповідно до п. 5 специфікації № 1 від 28.08.2013 до договору № 088ПТ/169 від 28.08.2013 строк оплати поставленого товару 30 банківських днів з моменту поставки.

У відповідності до п. 5.3 договору датою оплати обладнання вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобовязань (у тому числі гарантійних) по цьому договору (п. 10.4 договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 237856,26 грн., що підтверджується видатковими накладними №10909/2 від 10.12.2013 на суму 80416,80 грн., №11354/2 від 27.12.2013 на суму 157439,46 грн. та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних та довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей, копії яких є в матеріалах справи. З урахуванням умов передбачених п. 6.3 договору, документи, які супроводжують товар повинні бути передані до початку приймання обладнання, тому за відсутності жодних заперечень щодо отримання обладнання та усього пакету документів, суд приходить до висновку, що спору щодо документів на товар між сторонами не має.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних накладних здійснювались на виконання договору поставки № 088ПТ/169 від 28.08.2013.

19.02.2014 відповідач здійснив оплату за отриманий товар, що зазначений у видатковій накладній № 10909/2 від 10.12.2013 в повному обсязі.

Вартість товару, поставленого за видатковою накладною № 11354/2 від 27.12.2013 покупець оплатив частково: 19.02.2014 4823,81 грн. та 5503, 22 грн, 16.10.2014 1689,60 грн. та 12137,57 грн, 06.11.2014 1891 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківської виписки. Загалом, за товар по зазначеній накладній, відповідач сплатив 26046,12 грн.

З огляду на викладене, заборгованість за поставлений позивачем товар становить 131393,34 грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватися в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, умови п.5.2 договору т п. 5 специфікації до договору у повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти у розмірі 131393,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній не оплатив, станом на теперішній час заборгованість становить 131393,34 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування позивачу коштів у розмірі 131393,34 грн, а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 131393,34 грн суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» (87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ЄДРПОУ 00191158 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 5-а, ЄДРПОУ 25523816) суму основного боргу у розмірі 131393,34 грн ( сто тридцять одна тисяча триста девяносто три) грн. 34 коп., судовий збір у розмірі 2627,87 грн (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 87 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 08.09.2015