Постанова № 5064726, 12.03.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-166/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року. Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді Чапланової О.М.

При секретарі Кононенко Л.І.

За участю позивача ОСОБА_1.

представника відповідача Меркулової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради. 12.05.2008 року йому було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання одноразової компенсації, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Він звернувся до УПСЗН Торезької міської ради з проханням здійснити виплату зазначеної компенсації, однак, УПСЗН у своїй відповіді від 22.01.2009 р. повідомило, що йому була нарахована одноразова компенсація в розмірі 189 грн. 60 коп., яка ґрунтується на розмірі, встановленому ПКМУ №836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, і що з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 525 грн., встановленої з 01.04.2008 р. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», розмір одноразової компенсації має становити 15750 грн. (525 грн. х30=15750 грн.).

Позивач просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо визначення йому одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити йому виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 15750 грн.

Ухвалою від 10 лютого 2009 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Головне управління державного казначейства України в Донецькій області.

Позивач в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Представник відповідача УПСЗН в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Визнала той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, з 12.05.2008 р. визнаний інвалідом 3 групи. Пояснила, що відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу ІІ  вказаного Закону визнані неконституційними. Але згідно із зазначеним Рішенням положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Тобто на момент встановлення позивачу інвалідності - 12.05.2008 р. діяло положення відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі ст.117 Конституцій України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених ПКМУ. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, встановленому Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому позивачу фактично виплачено одноразову компенсацію у 2008 р. в розмірі 189 грн. 60 коп.

Позивачу не може бути виплачена компенсація у розмірі, якому він вимагає, такі суми не закладені у бюджет, відсутні кошти у держави на задоволення вимог позивача. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що стали інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, одноразової компенсації правомірними і просить позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило. Надало суду письмову заяву з клопотанням розглянути справу за відсутності свого представника та письмові заперечення проти позивних вимог. Заперечення ГУДКУ мотивує тим, що органи державного казначейства України не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів необхідних для здійснення розрахунково - касового обслуговування. Не вбачає потреби в зобов'язанні відповідача виконувати завдання, які вже викладені постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232. Зазначає, що відповідачем права позивача не порушено і, відповідно, немає підстав застосовувати заходи захисту таких прав.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_1., як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до 22.05.2008 р. мав статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), та третю групу інвалідності з причини загального захворювання (а.с.34-35). Згідно із висновком МСЕК 12.05.2008 р. позивачу встановлено безстроково 3 групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 22.05.2008 р. позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.5-6). Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої становить інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. Управлінням праці та соціального захисту населення Торезької міської ради така компенсація була виплачена позивачу виходячи з розмірів компенсацій, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме 21 листопада 2008 року позивачеві було виплачено 189 грн. 60 коп.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 3 групи - 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Згідно із ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст. 95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов'язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст. 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст. 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).

У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п. 1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України ( абз.1 п.5 мотивувальної частини).

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними.

Конституція України у ст.. 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Але частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відкшодовується в установленому законом порядку.

Згідно із ст. 63 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно із Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21.12.2005 р. за № 1232, основним завданням казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського розрахунку, що серед іншого передбачає розрахунково-касове обслуговування і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів України розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стали інвалідами в результаті Чорнобильської катастрофи, не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили - Закон. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювалась УПСЗН у розмірі значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ч.6 ст. 48 вказаного Закону, визначається на момент встановлення інвалідності.

За таких обставин та з урахуванням виплаченої позивачу 21.11.2008 р. суми в розмірі 189 грн. 60 коп., та розміру мінімальної заробітної плати 525 грн. на момент встановлення інвалідності - 12.05.2008 р.,  на користь позивача підлягає стягненню:

- 15560 грн. 40 коп. (525грн.х30 - 189 грн.60 коп. = 15560 грн.40 коп.)

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд оцінює як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним, посилання представника відповідача на те, що для розрахунку одноразової компенсації позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р. В цієї постанові закріплено конкретні розмірі компенсації, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, яким є ПКМУ № 836. Тому застосовувати цю постанову не можна.

Згідно із ч.6 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, які указані в цієї статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення групи інвалідності. Позивачу групу інвалідності встановлено 12.05.2008 р., виплату одноразової компенсації проведено 21.11.2008 р. Тому суд оцінює, як безпідставне посилання представника відповідача, наведене у спростування позовних вимог, на те, що на момент встановлення позивачу інвалідності - 12.05.2008 р. діяло положення відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена у новій редакції.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Керуючись: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенніОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Сизранцева, б. 76, ЄДРПОУ 25968041) здійснитиОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату недоплаченої одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, у розмірі 15560 грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 січня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 16 березня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча - суддя О.М.Чапланова