Ухвала суду № 50647096, 17.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

17 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права грошової вимоги за кредитним договором та права вимоги за іпотечним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2949, 2950 від 8 грудня 2011 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі- ПАТ «УкрСиббанк») та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі- ПАТ «Дельта Банк») в частині відступлення права грошової вимоги за договором про надання поновлювальної кредитної лінії №9-5G9/08-2005 МК від 16 серпня 2005 року, що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1

Також просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2949, 2950 від 8 грудня 2011 року, який був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором №9-5G9/08-2005 МК від 16 серпня 2005 року, що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року було відкрито провадження у справі, а ухвалою цього суду від 27 квітня 2015 року - справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року та направити справу на новий розгляд до цього суду.

Свої доводи мотивує тим, що предметом спору є укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та договором іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано квартиру, розташовану в АДРЕСА_1. Враховуючи вказану обставину позов було обґрунтовано подано до Святошинського районного суду м. Києва, за місцем знаходження нерухомого майна.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка також представляє інтереси третьої особи ОСОБА_2, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про передачу справу на розгляд іншому суду в порядку п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки останній не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні позовів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Встановлено, що між сторонами виник спір, в тому числі з приводу недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами в частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором №9-5G9/08-2005 МК від 16 серпня 2005 року, об'єктом якого є нерухоме майно, розташоване в Святошинському районі м. Києва.

Судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права грошової вимоги за кредитним договором та права вимоги за іпотечним договором направити до Святошинського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/8227/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.