Рішення № 50647095, 03.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Миколенко М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року позивачка звернулась в суд із позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог у частині трьох відсотків річних, інфляційних витрат та витрат на правову допомогу.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, подала в суд клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 03 червня 2014 року близько 12 год. 15 хв. по просп. Перемоги, 89 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Постановою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності /а.с.5/.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу було застраховано ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу №АІ/0825800 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 квітня 2014 року /а.с.33/.

Із метою отримання страхового відшкодування за Полісом АІ/0825800 позивачка, відповідно до припису ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулась до відповідача із заявою від 07 липня 2014 року вх. №8981 про виплату їй страхового відшкодування.

Відповідно до письмового повідомлення від 08 серпня 2014 року вих. №7144 відповідачем за результатами розгляду вищезгаданої заяви прийнято рішення про виплату позивачці страхового відшкодування у розмірі 18154 грн. 10 коп. (без врахування суми ПДВ та франшизи) /а.с.7/.

Утім, станом на день ухвалення судом першої інстанції оспорюваного судового рішення, страхове відшкодування сплачено не було.

З урахуванням зазначеного та обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав до стягнення з страхової компанії на користь позивачки страхове відшкодування в сумі 18154 грн. 10 коп., 1852 грн. 71 коп. пені, 204 грн. 42 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1357 грн. 19 коп. втрат від інфляції.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти висновків суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо компенсації позивачці трьох відсотків річних та інфляційних витрат, розцінюючи це як подвійну міру відповідальності.

Колегія суддів вважає дані доводи апеляційної скарги незаконними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим, і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, як й інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і, на відміну від пені, не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про визначення районним судом суми компенсації понесених позивачкою витрат на правову допомогу в завищеному розмірі, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.

Статтею 88 ЦПК України визначено правила розподілу судових витрат між сторонами. Зокрема, в частині першій цієї статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» мінімальна заробітна плата складає у місячному розмірі - 1218 грн., з яких 40% становить 487грн. 20коп.

Згідно керівних роз'яснень, що містяться у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 10 жовтня 2014 року, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 18 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3, останній зобов'язався виконати в інтересах позивачки ряд юридичних дій. ОСОБА_1, у свою чергу, повинна була сплатити йому гонорар у сумі 4243 грн. 60 коп. /а.с.11/.

Відповідно до даних, які містяться у копії прибуткового касового ордеру, 18 лютого 2015 року визначену у договорі суму коштів позивачкою було сплачено /а.с.13/.

Відповідно до матеріалів справи адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 займався складенням позовних матеріалів та передачею позову до суду у даній справі, складенням окремих процесуальних документів.

Із пояснень, долучених до матеріалів справи, убачається, що адвокат ОСОБА_3 витратив 8 год. 00 хв. на представництво позивача під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та 1 год. 00 хв. - на представництво позивача в судовому процесі по справі.

Утім, із журналу судового засідання від 20 березня 2015 року /дня ухвалення оспорюваного судового рішення/ убачається, що представник позивачки, ОСОБА_3 участі в судовому засіданні не брав, а згідно даних наявної у справі довідки, 11 березня 2015р. справу знято з розгляду /а.с.25, 38/.

Отже, представник позивачки не представляв інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду про доведеність в цій частині інформації, викладеної у долученому до справи розрахунку /а.с.36, 37/.

Окрім того, колегія суддів, беручи до уваги правову природу правовідносин, що склались між сторонами, рівень складності даної категорії справ, вважає, що розрахунок погодинних витрат адвоката ОСОБА_3 на надання правової допомоги ОСОБА_1 поза судовим засіданням, у кількості 8 год., є завищеним й вважає достатнім для вчинення вказаних у розрахунку дій протягом 5 год.

Із огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги відповідача у частині стягнення витрат на правову допомогу, та вважає за необхідне зменшити суму витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з страхової компанії на користь позивачки, з 4243грн.60коп. до 2436грн. /487, 2 * 5=2436/.

За таких обставин, ухвалене по справі рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року змінити.

Зменшити розмір судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, що підлягає стягненню з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1, з 4243грн. 60коп. до 2436 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/3711/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9340/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.