Ухвала суду № 50646000, 16.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/12538/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Макаренко І.О.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Крижанівської Г.В.,

- Оніщука М.І.,

за участю секретаря - Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 03 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу.

У мотивування вимог посилався на те, що 05 грудня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ним укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» №300937/76217/5-14 в іноземній валюті з правом поповнення на початкову суму 195,00 доларів США за ставкою 11% річних строком до 05 травня 2015 року.

У той же день 05 грудня 2014 року він вніс через касу банку на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 готівкові кошти у розмірі 195,00 доларів США.

Він неодноразово через касу банку вносив готівкові кошти на відповідний депозитний рахунок, що підтверджується касовими квитанціями.

Загалом вклад становить 1714 доларів США.

28 квітня 2015 року він заздалегідь звернувся до банку із заявою про повернення вкладу 05 травня 2015 року, однак у визначену дату йому було відмовлено в поверненні вкладу.

12 травня 2015 року він повторно звернувся до відповідача з відповідною вимогою про повернення вкладу, а в подальшому, 13 травня 2015 року - з досудовою претензією, проте вклад або будь-яка його частина йому не повернута.

Відповідач не повертає кошти, продовжує розпоряджатися та користуватися ними, тому має сплатити відсотки за користування грошовими коштами, що станом на 03.08.2015 року становлять 46,49 доларів США.

Окрім того, банк має сплатити 3% річних від простроченої суми з дня наступного за днем 05.05.2015 року, що на 03.08.2015 року складає 12,68 грн.

Також, з урахуванням ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» має сплатити пеню у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення зобов'язання, що станом на 03.08.2015 року становить 4627,80 доларів США.

Ігнорування відповідачем його звернень, заяв, претензій та вимог виконати зобов'язання є, на його думку, проявом зневаги, що завдало йому душевних страждань.

Неправомірними діями банку було порушено право на користування та розпоряджання власними коштами, внаслідок чого він був змушений неодноразово відвідувати відділення відповідача та вистоювати тривалі черги.

Тому вважає за можливе стягнути з банку моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

З урахуванням наведеного, просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 46,96 доларів США, 3% річних у розмірі 12,68 доларів США, пеню в розмірі 4627,80 доларів США та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 кошти за договором-заявою №3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в розмірі 1714 доларів США.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 три проценти річних у сумі 12,68 доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування коштами депозитного вкладу та пені за прострочення зобов'язання й ухвалити в цій частині нове рішенням, яким дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі до дня ухвалення судового рішення.

Зазначає, що зі спливом строку договору він звертався до відповідача із вимогами про повернення вкладу, в зв'язку з чим відповідач був зобов'язаний повернути йому кошти вкладу в строк закінчення дії договору, проте зазначені кошти депозитного вкладу відповідач не повернув, чим порушив своє зобов'язання.

Тому з відповідача на його користь необхідно стягнути проценти за користування коштами депозитного вкладу за прострочений строк і після спливу строку договору до дня фактичного повернення вкладу, а оскільки таке фактичне повернення не відбулось - до дня ухвалення судового рішення.

При цьому посилається на правовий висновок колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Судом України в Постанові від 29.05.2013 у справі №6-39цс13 та в Постанові від 28.01.2015 у справі №6-247цс14.

Окрім того вказує, що правовідносини, які виникли з договору банківського вкладу №3000937/76217/5-14 від 05.12.2014 року, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема ч. 5 ст. 10 цього Закону, якою передбачено сплату пені за прострочення виконання зобов'язання з повернення вкладу.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів за договором банківського строкового вкладу, трьох процентів річних та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та пені за період з 06.05.2015 року по 03.08.2015 року виходив з того, що строк дії договору закінчився 05.05.2015 року і відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 05.12.2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено Договір-заяву №3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 5 місяців в іноземній валюті (а.с. 7).

Відповідно до Договору-заяви вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 195 доларів США на строк з «05» грудня 2014 р. по «05» травня 2015 р. За час користування грошовими коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1 цього Договору-заяви, банк нараховує і виплачує вкладнику проценти за ставкою 11,00% річних. Після закінчення строку, визначеного п. 1 цього Договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов (п. 1, 2, 6 Договору-заяви).

Протягом строку дії договору позивачем вносилися грошові кошти згідно умов даного договору в розмірі 195 доларів США, 195 доларів США, 194 долари США, 194 долари США, 193 долари США, 193 долари США, 160 доларів США, 195 доларів США, 195 доларів США (а.с.8-16).

Станом на 12.05.2015 року залишок на рахунку відповідача становить 1714 доларів США (а.с. 20).

28 квітня 2015 року, 12 травня 2015 року та 13 травня 2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою повернути вклад, однак грошові кошти повернуті не були (а.с.17-19).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У ч. 1 ст. 1058 ЦК України зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частина перша статті 1060 ЦК України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Як вбачається з Договору-заяви, строк дії вкладу - по 05 травня 2015 року.

28 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про повернення 05 травня 2015 року банківського вкладу в розмірі 1714 доларів США, чим засвідчив намір припинити дію даного договору.

У зв'язку з цим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 05 травня 2015 року.

Проте ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції кошти не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Відповідно до п.2 Договору за час користування коштами Вкладу протягом строку, визначеного п.1 цього Договору-заяви, Банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 11,00% річних.

Пунктом 1 цього Договору передбачено, що вклад вноситься на строк з 05 грудня 2014 року по 05 травня 2015 року.

Як випливає із змісту договору укладеного між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2, його автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена. Відповідно, оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії 5 місяців з моменту укладення договору (5 грудня 2014 року), то по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу ( 5 травня 2015 року) закінчується і дія укладеного між сторонами договору.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу від 5 грудня 2014 року дає підстави для висновку про те, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов»язання банку перед позивачем за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, установлений цим договором.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена в справі №6-36цс15 від 10 червня 2015 року.

Суд першої інстанції врахував вимоги закону і задовольнив вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних та обґрунтовано відмовив у задоволені позову про стягнення процентів за користування депозитом після закінчення строку дії договору.

Підставно суд відмовив і в задоволені позову в частині стягнення пені з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 ЦК України).

Зазначена вимога, обґрунтована апелянтом на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не може бути задоволена з огляду на те, що даний Закон не поширюється на спірні правовідносини, а умови укладеного договору банківського вкладу не передбачають стягнення пені у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язання.

Разом з тим правовідносини сторін за договором банківського вкладу врегульовано законодавцем у параграфі 3 глави 71 ЦК України.

Додатково ці правовідносини та відповідальність в даному випадку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюються.

Отже, рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам і підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :