Ухвала суду № 50645959, 16.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 11377/2015 Головуючий у 1-й інстанції Волошин В.О. Доповідач Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючої - Кравець В.А.,

суддів - Семенюк Т.А., Ратнікової В.М.

при секретарі - Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Український центр підвищення платіжної дисципліни населення», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013р. позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, в якому просила суд стягнути з відповідачки на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 116572,0 грн., що складає збиток завданий внаслідок пошкодження майна позивачки у розмірі 31426,0 грн., матеріальний збиток у вигляді вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт у розмірі 76596,0 грн., вартість звіту та висновку про вартість ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 700,0 грн.. вартість послуг нотаріуса за посвідчення довіреності на представлення інтересів позивача у розмірі 250.0 грн., вартість витрат на найом житла на період ремонту у розмірі 6600,0 грн.; завдану моральну шкоду у розмірі 20000.0 грн. та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 29 травня 2014 року з вини відповідача сталося залиття її квартири. Проте, ОСОБА_1 відмовляється відшкодувати завданні залиттям збитки у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 108272 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1343, 32 грн. - судового збору та 1700 грн. - вартість звіту та висновку про вартість ремонтно - відновлювальних робіт.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове про відмову у цій частині позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що сума матеріальної шкоди за пошкодження майна в квартирі внаслідок залиття значно завищена і реальну вартість шкоди необхідно визначати шляхом проведення судової експертизи. Окрім того, суд не взяв до уваги та не з»ясував чи проводився ремонт квартири позивачкою після липня 2013 року, оскільки 20.07.2013 року з вини відповідача також відбулося залиття, шкода за яке відповідачем відшкодована у сумі 40 000 грн. Вважає, що ця сума має бути врахована при визначенні остаточного збитку.

Також, обґрунтовуючи скаргу, вказує на завищений розмір моральної шкоди, яка, на його думку, не є співмірною із заподіяною матеріальною шкодою

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 скаргу підтримала та просила її задовольнити .

Представник позивача проти скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що шкода, завдана позивачці в результаті пошкодження її майна, є такою, що завдана з вини відповідача.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Судом встановлено, що 29 травня 2014р. відбулось залиття квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності позивачці на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 лютого 1998р.

Згідно акту «Про залиття житлової квартири» від 30 травня 2014р., складеного працівниками ТОВ «Науково-технічне підприємство «Український центр підвищення платіжної дисципліни населення», залиття позивачки відбулося з вище розташованої квартири №32 внаслідок пошкодження згону на різьбовому з'єднанні з рушникосушаркою. Роботи по заміні частини стояка гарячого водопостачання, монтаж та врізання рушникосушарки були виконані власниками квартири №32 без погодження з експлуатуючою організацією.

Відповідно до Звіту від 23 червня 2014р. про незалежну оцінку розміру збитку, завданого внаслідок залиття майна , що знаходяться у квартирі №28 в буд. 18 по вул.. Мельниковав м. Києві розмір збитку становить 31426,0 грн.

Згідно висновку №01/06/14 від 23 червня 2014р. експертного будівельно-технічного дослідження, матеріальний збиток (вартість ремонтно-відновлювальних робіт), завданий власнику квартири №28 за адресою: м. Київ вул. Мельникова, 18, становить 76596.0 грн.

Отже, визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд вірного висновку дійшов ,що залиття позивачки відбулося з вище розташованої квартири №32,яка належить відповідачці, з її вини внаслідок пошкодження згону на різьбовому з'єднанні з рушникосушаркою, оскільки роботи по заміні частини стояка гарячого водопостачання, монтаж та врізання рушникосушарки були виконані власниками квартири №32 без погодження з експлуатуючою організацією.

Доводи апеляційної скарги, що при проведенні розрахунку спричиненої майнової шкоди, потрібно було врахувати, що частина майнової шкоди спричинена майну позивача на суму 40 0000 гривень вже відшкодована, та на зазначену суму мала бути зменшена майнова шкода, не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не спростовано доводи позивача та свідка, що після залиття квартири позивача у 2013 році ремонт не проводився.

Наразі, матеріали справи та фотознімки , які містяться у справі, свідчать про об'єм шкоди, заподіяної залиттям, яке мало місце і на першому поверсі будинку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залиття сталось внаслідок халатних дій відповідача, а тому її вина у спричиненні позивачу матеріальної шкоди повністю встановлена, оскільки протилежного суду не доведено.

З конструкції ст.ст. 23 ч. 2 п. 1, 1167 ч. 1 і ч. 2 ЦК України убачається, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вірно врахував обставини справи, вік позивача, моральні страждання, яких остання зазнала у зв'язку із заподіянням їй шкоди та визначив розмір моральної шкоди у 5000 грн., виходячи із засад розумності та справедливості.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення , що відповідає вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді