Постанова № 50644215, 15.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2015 року № 826/12867/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київській області ОСОБА_2 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київській області Гопцій Р.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 47740144 від 03 червня 2015 року, неправомірними;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції У Київській області Гопцій Р.О. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47740144 від 03 червня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12867/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 липня 2015 року, яке відкладалось на 06 серпня 2015 року за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 06 серпня 2015 року представник позивача підтримав позов, просив суд задовольнити. Представники третьої особи проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

08 серпня 2015 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) відповідачем на вимогу суду надано копії спірного виконавчого провадження, з якого встановлено наступне.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцій Р.О. від 03 червня 2015 року, на підставі заяви ОСОБА_2 від 27 травня 2015 року, виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом КМНО Грек А.В. від 18 липня 2014 року за реєстровим № 1043, Договору іпотеки від 15 липня 2008 року та договорів про внесення змін до договору іпотеки, відкрито виконавче провадження № 47740144 про примусове виконання виконавчого напису № 1043 виданий 18 липня 2014 року про звернення стягнення на нерухоме майно:

- земельну ділянку, площею 0,1794 га, кадастровий номер 3221280801:01:053:0014, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, що розташована за адресою:Київська область, Броварський район, село Богданівка, яка належить ОСОБА_1.

- житловий будинок під номером АДРЕСА_1.,який належить ОСОБА_1.

За рахунок погашення коштів, отриманих від реалізації , в установленому чинним законодавством порядку, заставленого нерухомого майна, пропоную задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, відповідно до Договору позики від 26 травня 2008 року, майновим поручителем якого є ОСОБА_1 відповідно до Договору іпотеки від 15 липня 2008 року, що станом на 12 листопада 2014 року становить: 399 000 доларів США 00 центів, що відповідно до курсу НБУ станом на 16 травня 2014 еквівалентно сумі 4 652 340,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Разом з тим, статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, за відсутності вищезазначених підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судом досліджено виконавчий напис на предмет дотримання вимог до виконавчого документа та встановлено, що останній відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, містять назву і дата видачі документа, ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) особи, що його видали; дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника; резолютивну частину рішення; дату набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначається про допущення порушень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 при складанні виконавчого напису.

Суд не погоджується із такими доводами з огляду на викладене.

Відповідно до пункту 4 глави 16 вказаного Порядку виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Судом встановлено, що виконавчий напис № 1043 виданий 18 липня 2014 року містить повну інформацію згідно пункту 4 глави 16 вказаного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; викладений на повністю на прикріпленому до документу спеціальному бланку нотаріальних документів, що узгоджується із пунктом 5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Пунктами 8, 9 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом року з моменту вчинення виконавчого напису.

Аналогічна інформація про порядок стягнення за виконавчим написом та Строк пред'явлення виконавчого напису до виконання зазначена у виконавчому написі № 1043 виданому 18 липня 2014 року.

Наведене свідчить, що виконавчий напис № 1043 виданий 18 липня 2014 року складений у повній відповідності до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також, відхиляються посилання позивача на попереднє звернення Стягувача із зазначеним виконавчим написом як на підставу для відмову у відкритті виконавчого провадження з огляду на наступне.

Дійсно, матеріали справи свідчать, що 05 грудня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцій Р.О. було відкрито виконавче провадження № 45802618 по примусовому виконанню виконавчого напису № 1854 виданий 12.11.2014 про звернення стягнення на нерухоме майно:

- земельну ділянку, площею 0,1794 га, кадастровий номер 3221280801:01:053:0014, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, що розташована за адресою:Київська область, Броварський район, село Богданівка, яка належить ОСОБА_1.

- житловий будинок під номером АДРЕСА_1,який належить ОСОБА_1. 26 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено Договір відступлення права вимоги. Строк платежу по договору відступлення права вимоги від 26.09.2014 настав 26.09.2014 . Строк за яким проводиться стягнення заборгованості відповідно до Договору відступлення права вимоги від 26.09.2014 року, з 09.11.2014 року по 12.11.2014. За рахунок погашення коштів, отриманих від реалізації , в установленому чинним законодавством порядку, заставленого нерухомого майна, пропоную задовольнити вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , відповідно до Договору позики від 26 травня 2008 року, майновим поручителем якого є ОСОБА_1 відповідно до Договору іпотеки від 15 липня 2008 року, що станом на 12 листопада 2014 року становить : 399 000 доларів США 00 центів, що відповідно до курсу НБУ станом на 12 листопада 2014 еквівалентно сумі 6 284 250,00 грн.

Постановою від 15 травня 2015 року, на підставі заяві стягувача, виконавчий напис № 1854 виданий 12.11.2014 повернуто Стягувачу.

Разом тим, предметами виконання в зазначених виконавчих провадженнях були відмінні виконавчі написи, зокрема, виконавче провадження № 47740144 відкрите про примусове виконання виконавчого напису № 1043 від 18 липня 2014 року, а виконавче провадження № 4582618 - про примусове виконання виконавчого напису № 1854 від 12 листопада 2014 року.

Відтак, необґрунтованими є посилання позивача на пункт 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно заперечень третьої особи та доданих до неї документів, 25 травня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено Договір про розірвання договору відступлення прав за Договором іпотеки від 26 вересня 2014 року, за умовами якого ОСОБА_6 більше не є новим іпотекодержателем.

З приводу посилань позивача на неправомірність вчинення виконавчого напису, суд зазначає, що позивач не позбавлений права на оскарження у встановленому порядку дій та рішень приватного нотаріуса, проте, в даному провадженні, за відсутності доказів протиправності дій нотаріуса (рішення суду, вирок, тощо) такі посилання вважаються необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними дії державного виконавця по відкриттю спірного виконавчого провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, матеріалами справи доведено правомірність дій відповідача у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи за межі позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник