Постанова № 50644067, 17.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 липня 2015 року 14 год. 20 хв. № 826/7952/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання незаконними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, відділ ДВС) про:

- визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2010 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 грудня 2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 22 грудня 2014 року ВП №21893893 (далі - оскаржувані постанови);

- визнання незаконними та скасування оскаржуваних постанов, прийнятих головним державним виконавцем відділу ДВС Байрамовим Т.Р.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані постанови відповідачем прийнято із порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), чим, як наслідок, порушено права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Протягом судового розгляду справи заперечення проти позову та будь-які докази на їх обґрунтування, або заява про визнання позову від відповідача до суду не надійшли.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державним виконавцем відділу ДВС 03 вересня 2010 року прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №21893893 з примусового виконання постанови №001629/пром., прийнятої Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів 20 травня 2008 року, про стягнення з ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" (код за ЄДРПОУ: 36483471), як боржника у виконавчому провадженні, 6050,67 грн.

У подальшому, а саме 18 грудня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС прийнято оскаржувану постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо", у межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо".

Крім того, 22 грудня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС прийнято оскаржувану постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та належать ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо".

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що в обґрунтування протиправності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних постанов позивачем зазначено про те, що такі постанови прийняті відносно юридичної особи, яка на час їх прийняття або не існувала, або вже не існувала.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" зареєстровано як юридичну особу, код за ЄДРПОУ 36483471, 10 червня 2009 року.

20 квітня 2011 року загальними зборами учасників ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" прийнято рішення, яке оформлено протоколом, про зміну найменування вказаного товариства з "Торгова компанія "Ельдорадо" на "Дієса", у зв'язку з чим, 21 квітня 2011 року внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що виконавче провадження відкрито з метою примусового виконання постанови Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про стягнення з ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" грошових коштів, прийнятої 20 травня 2008 року.

Тобто, виконавче провадження щодо стягнення з ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" грошових коштів відкрито на підставі виконавчого документу, який прийнято до моменту державної реєстрації ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо".

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно зі ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 11, ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, підсумовуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувані постанови відповідачем прийнято із порушенням норм законодавства, а тому наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог.

Суд зазначає, що передбачений нормами КАС України строк звернення до суду з позовом позивачем пропущено із поважних причин (необізнаність щодо відкриття виконавчого провадження), у зв'язку з чим відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання незаконними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо прийняття у виконавчому провадженні ВП №21893893 постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2010 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 грудня 2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 22 грудня 2014 року.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №21893893, прийняту 03 вересня 2010 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №21893893, прийняту 18 грудня 2014 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №21893893, прийняту 22 грудня 2014 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

6. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса (код за ЄДРПОУ 36483471) здійснений ним судовий збір у розмірі 73,08 грн. (Сімдесят три гривні вісім копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин